Главная / Начальные классы / ВИХОВНИЙ ЗАХІД «УКРАЇНО МОЯ! МЕНІ В СВІТІ НІЧОГО НЕ ТРЕБА,ТІЛЬКИ Б ГОЛОС ТВІЙ ЧУТИ І НІЖНІСТЬ ТВОЮ БЕРЕГТИ…»

ВИХОВНИЙ ЗАХІД «УКРАЇНО МОЯ! МЕНІ В СВІТІ НІЧОГО НЕ ТРЕБА,ТІЛЬКИ Б ГОЛОС ТВІЙ ЧУТИ І НІЖНІСТЬ ТВОЮ БЕРЕГТИ…»

ВИХОВНИЙ ЗАХІД «УКРАЇНО МОЯ! МЕНІ В СВІТІ НІЧОГО НЕ ТРЕБА,ТІЛЬКИ Б ГОЛОС ТВІЙ ЧУТИ І НІЖНІСТЬ ТВОЮ БЕРЕГТИ…»



Ведуча. Любі друзі! Ми , учні, великі і маленькі, зібралися для того, щоб довести всім і самим собі, що Україна –це високорозвинена держава, що вона могутня духом, має свою історію, до речі, дуже багату, культуру, мистецтво.


Ведуча. Українська мова – наша рідна мова – вважається чи не наймелодійнішою в світі. А яких вона виховує дітей – це просто мудрі, чемні, багаті душею дітлахи. Хоч малі, але вміють зберігати у своїх маленьких серденьках любов до матері - України.


1-й учень Любі друзі! Хоч маленькі,

Ми вже добре про це знаємо,

Що звемось українці

Й українських предків маємо.

Батько, мати, брат, сестричка

І всі інші члени роду,

Всі належать до одного

Українського народу.

2-й учень

Бо родитись українцем -

Це велика честь і слава.

Рідний край свій полюбити –

Найважніша з усіх справа.

В нім пливуть глибокі ріки,

І шумлять степи безкраї,

Стрункі гори пнуться в хмари,

Синьооке море грає.

3-й учень

Буйне збіжжя колосисте

На врожайних росте ріллях.

Є у надрах сіль і нафта,

Віск, залізо і вугілля.

Українці й українки –

Всі кохають до загину

Славну землю батьків своїх –

Свою рідну Україну.



5-й учень

Але, щоб цю землю свою

Міцно, щиро покохати,

Треба все її минуле

Добре вивчити, пізнати.

Треба знати те, як предки

На цій колись жили,

Як її грудьми своїми

Заступали, боронили.

Як невпинно працювали,

І боролись всі завзято,

Щоб їх люба Україна

Була дужа і багата.

Хай не буде ні одної

Української дитини,

Щоб не вміла б розказати

Про минуле України.



Учень. Коло Києва чи Львова –

Де приїду –вдома всюди.

Де поступлю –рідна мова

Де погляну –рідні люди

Роботящі Підгірянці

Як вогонь, палкі гуцули

І сміливії кубанці,

Що ще Січі не Забули.

І розважні подоляни,

І полтавці –солов`їні

Бойки, лемки, волиняни -

Все ото брати однії

Бо від Сяну до Кавказу

На степах чи полонині,

Тризуб має до приказу

І прапори жовто-сині.


Учень.

Як спитають мене люди,

Хто я, тоді скажу їм,

Що я українець щирий,

Український в мене дім!

І для України в мене

Серце із любові б`є

Я за Україну

Віддам все життя свої.

Люблю землю українську

Усім серцем, з усіх сил,

А любові цієї вчуся

Від насипаних могил.

В цих могилах сплять герої,

Що у хвилю у страшну

Буйні голови поклали

За рідню і за вітчизну.

І як ці герої впали.

Так і я усе готов –

За Вкраїну жертвувати

Все життя, майно і кров.


Учень.

Ой у саду, у садочку

Квіти процвітають –

То не квіти, ой, то діти

По садку гуляють

Ой в саду і на горбочку

Розквітають рожі –

То не рожі – то дівчатка

Українські гожі.


Учень.

Ой у саду –винограду

Черешні та вишні.

То не вишні, то хлоп`ята

Українські пишні

Ой листочки зелененькі,

А синенькі квіти

Хай на славу молоденькі

Виростають діти


Учень.

Ми –маленькі друзі.

Українські діти

Мов квітонькам в лузі

Добре нам всім жити

Наша рідна ненька

Про нас добре дбає,

Горне до серденька

І до сну співає

А батенько любий,

Мов те сонце ясне,

Вчить нас і голубить,

Каже казку красну

Про князів , гетьманів

Про сплячих героїв

Що з могил повстануть

І підуть до бою.

Учень.

Станьмо ж разом, друзі

Хлопчики, дівчатка

І мов птички в лузі

Співаймо для татка

Співаймо для неньки

Пісні веселенькі

Хай неньці за труди

Вічна дяка буде

І по всьому світу

Став спів гомоніти

То співають пісню

Українські діти




ПІСНЯ «Ми веселі і завзяті»

1.Ми веселі і завзяті діти України

Дуже любимо співати пісню солов`їну


Приспів: Гей, хто любить

Наш козацький край

З нами пісню

Дзвінко заспівай


2.Не сумуйте гори й ріки

Не журіться мами

Коли виростемо великі

Будемо козаками


Приспів:








Учениця. Рідна земля…Рідна…Ти кличеш всіх своїх дітей додому, до всього рідного і близького, до теплого і ніжного. Будучи далеко від дому, людина думає про рідну домівку, про близьких друзів, про пахощі весни і морозну свіжість, про подих вітру серед літа і теплий дощ весни. Птахи повертаються додому з далеких південних країн. Додому, на рідну землю…


Учень

Так, так. Рідна земля притягує до себе. Ластівка, звивши гніздо тут, у нас, повертається знову до нього , перезимувавши у теплому краї. У рідному краї вона виведе своїх пташенят, навчить їх літати і жити, аж потім відлетіти на чужину. І так щороку.

Тож не тільки люди, а й тварини носять у своєму сердечку пам`ять і любов до рідної землі.


Учень.

Багатовікова народна мудрість глибока й неосяжна. Український народ із покоління в покоління передавав своїм нащадкам на збереження. І зараз, відкриваючи скарбницю народної мудрості, ми не перестаємо дивуватися її глибині. Зокрема багато сказано про рідну землю, народ, мову.



*Рідна земля і в жмені мила.

*За рідний край і життя віддай

*Кожному мила своя сторона

*Люби свій народ не тому, що він славний, а тому, що він рідний.


Учениця.

Ми всі діти українські

Український славний рід

Дбаймо, щоб про нас маленьких

Добра слава йшла у світ

Дбаймо, щоб той скарб любові

Що нам Бог в серця вселив

Рідну землю й рідний народ

Прикрасив і збагатив

Свої здібності і сили

Розвиваймо раз-у-раз

Щоб народу була втіха

І щоб користь була з нас


Учень

Будьмо пильні у науці

Будьмо чесні у ділах

Будьмо смілі та відважні

І не думаймо про страх

Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе

Рідна віра , рідна мова

Рідний край наш над усе

Щоб про це ми не забули

Ні на хвилю , ні на мить

Хай Господь святий із неба

Нас малих благословить

Учень

У неділю коло церкви

Розквітають квіти

Ні, не квіти – то маленькі

Українські діти

Дівчатка, мов зозульки,

Очі-як волошки

Біляві, русяві

Чорняві трошки

Сорочки вишивані

Уставки і дуди

Обшивочки бузком цвітуть

А маками груди

Учениця

А хлопчики, мов соколи

Горять поясочки

Гарасівки повівають

З обшивок сорочки

Всміхається ясне сонце

З високого неба

Гарні діти, добрі діти

Таких нам і треба

Гарні діти, добрі діти,

Нічого казати

Буде нами втішатися

Україна – мати



Учень

З українських діточок

Невеличкий наш гурток

Сходимося тут щодень

Для забави, співанок

Для потіхи і науки

Пізнавати різні штуки

Як до маршу всім ходити

Гарно вірші говорити

Як вдягатись. Мити, їсти,

І при людях чемно сісти

Уклонитись, привітати

І на огляд струнко стати

Учениця

Українка я маленька

Українець батько й ненька

І сестричка, братик милий

На Україні родились

Не забуду я ніколи

Знак мій-тризуб в синім полі

Україна - край мій рідний

Що є славний і свободний

А як буду вже велика

Не злякаюсь труду-лиха

Буду братам помагати

Славу –долю добувати

А тепер я вчитись буду

Тої праці, того труду

Щоб пішла скрізь добра слава

Що я Українка жвава



Учень

За свій рідний край і нарід

Я Господа молю

Зішли, Боже, Україні

І щастя і долю

Ведуча

І я також впевнена у тому, що ці діти –майбутнє нашої держави, що вони добре знають про те, хто вони, хто їхні батьки, які у них атрибути.


Ведуча

- Хто дівчата ви маленькі?


Дівчата

Доня України –неньки

Українкою зовуся

Й тою назвою горжуся

Ведучий

- А по чім тебе пізнаю?


Дівчина

По вкраїнському звичаю

В мене вдача щира й сміла

І відвага духа й тіла

І душа моя здорова

Українська в мене мова

Ведуча

- А скажи де край твій рідний?


Дівчина

Там, де неба круг погідний

Там, де сонце сяє ясне

На вкраїнські діти красні

Де лани , степи безкраї

Де орел буйний літає

Де Карпат верхи високі

Де потоків дна глибокі

Де Дністер і хвилі Прита

Де Дніпро , старий Славута

Де високі могили

Що в них голови зложили

Мов предки в лютім бою

За Вкраїну любу свою



Ведуча. - Як поможеш свому люду?


Учениця

Пильно все учитись буду

Щоб свої мене любили

А чужі щоби цінили

Щоб про мій народ питали

Україну шанували

Чи при праці, чи в забаві

Все послужу рідній справі

Ні маєтку ані труду

Жалувати я не буду

Щоб народові Вкраїни

Помогти устать з руїни

Все зумію перенести

Для Вкраїни слави й честі


Вчитель

  • Хто ви браття молоді?


Хлопці

України син твердий

Син українських нив

Де віки народ мій жив


Вчитель

- А великий твій народ?


Учень

П`ять десятків міліонів

В нас усіх міцні долоні

Кожен м яз у нас – граніт

Ми збудуємо інший світ


Вчитель

- Чи багата ця земля?


Учень

Бог дарів їй не жалів

Молоко зерна і мед

Та ще в ній , у цій землі

В надрах скарби чималі

Їх нам цілий заздрить світ


Вчитель.

- А яка у тебе мова?


Учень

З мов усіх найбільш чудова

Українська, хоч і згину

Мови тої не покину.


Вчитель.

- А який твій знак? Прапор.


Учень

Знак мій – знак Володимира

В ньому влада, воля, сила

Жовто-синій є наш стяг

Він нас кличе всіх на змаг.


Вчитель.

- А історія народу?


Учень

Вічні бої за свободу

В ній кожнісінька доба -

Героїчна боротьба

Учениця

Ще малий

Але ж сміливець

Сам біжить у гай

Ти , мій хлопче, українець

Та запам`ятай

Ще мала

А по барвінок

Вже ходила в гай

Ти, дівчатко, українка

Тож не забувай

Виринає стежина рідна

З теплої трави

Мати наша – Україна

Не забудьте ви!


Учень

Українець молодий

Український я юнак

Лев і тризуб , то мій знак

Я є сокіл - бистрозір

Жовто-синій прапор

Українка

Лев і тризуб золотенький!

Жовті ниви , сині гори

Жовто-сині в нас прапори!

Все будуть нам помагати

Господь Бог і Божа мати.


Українець Небеса блакитні

Сяють з глибини

А пшеничні й житні

Мерехтять лани

Образ цей не зблідне

Хоч минуть жнива

Це знамено рідне

Злато й синява

Прапор наш, як літо,

В сонці майорить

По долині жито,

По горі блакить


Пісня «КОЗАЧАТА»

1.Ми –маленькі козачата

Станемо справжніми людьми

Ми кохаємо рідну пісню,

Україну любим ми.

Приспів:

Україна - наша мати

І про неї вільний спів.

Ми маленькі козачата,

Ми –нащадки козаків.


2.Ми шануємо рідне слово,

В ньому вірність і краса

Ми-маленькі козачата,

Наша пісня не згасає.

Приспів:

Хай злітає рідна пісня

Наче чайка в небеса

В ній –ясна душа народу

В ній-надія і краса.



Українка.

Державний прапор України - це синьо-жовтий прапор. Він має досить давнє походження, поєднання цих двох кольорів зустрічається на гербах і прапорах нашого славного роду не лише за часів козацької вольниці, а й набагато раніше –за княжої доби української держави.

Учень

Чому саме ці два кольори вибрано для нашого прапора. Жовтий колір-це колір пшеничної ниви, колір хліба-зерна, що дарує життя всьому сущому на землі, це ще й колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.

Учениця.

Синій колір –це колір ясного, чистого, мирного неба, де живе –розкошує , приносячи радість усім, жовтогаряче сонце! А невже без живлющої матері-води визрів би й заколосився хліб. От вам іще один синій колір – колір цариці-води.

Учень

Одне слово, колір жовтий –колір хліба , життя , а синій колір – це колір неба, колір миру. Тому, мабуть народ України й вибрав поєднання цих кольорів для свого державного прапора.

Учень.

Крім цих слів про наш прапор, що були сказані, можна ще багато розповідати. Але хочу розповісти одну легенду.

Колись давно проживав на Україні , в місті Галичі, король Данило. У нього був гарний замок, оточений високими мурами. На подвір ї стояв високо піднятий синьо-жовтий український прапор. Король дуже боявся, щоб цього прапора у нього ніхто не забрав, бо в старих книгах було написано, що якщо цей прапор пропаде, то король втратить королівство.


Українець

А жив там малий хлопчик Василько. Він чув від людей, що на подвір ї в короля є щось таке, що дуже стережуть воїни. І дуже захотілось хлопчикові це побачити.

Одного вечора було дуже темно. Тоді Василько взяв свій маленький свердлик і пішов під мури замку та став у мурі вертіти дірку.

Та хлопчика впіймали воїни і привели до Данила.

- Та я ж лише хотів знати, що є тут, на подвір ї, - сказав Василько.

- Знатимеш !Це є український прапор. Я сторожу його дуже, бо якби хто забрав у мене цей прапор, то королівство я би втратив.


Українка

Василько залишився в доброго українського короля Данила. Вчився тут у школі та приходив кожної днини попри високий синьо-жовтий прапор, обіцяв собі, що доки буде жити, доти боронитиме український прапор.


Учень

Ще одним атрибутом Української держави є герб.






Учень

Моя Україно!

Моя Батьківщино!

Моя ти найкраща у світі країно!

Люблю я тебе за поля і сади,

Де люди вирощують добрі плоди,

Люблю за ліси, де ростуть гарні квіти,

Люблю за озера , струмочки і ріки

За сонечко тепле , яке зігріває

Мене у країні , де я зростаю!






Козак.

Я дитина українська

Вкраїнського роду

Українці – то є назва

Славного народу

Україна, то край славний

Аж по Чорне море

Україна – то лан пишний

І степи , і гори

І як мені України

Щиро не любити

Мене ненька по-вкраїнські

Вчила говорити

І як мені України

Щиро не любити -

Мене вчили по-вкраїнські

Господа любити

Козачка

Україно моя мила,

Ти моя рідненька

Я тебе так щиро люблю

Хоч я ще маленька

Як лиш чую про Вкраїну

Всім серцем радію

А чому воно так в мене

Сказати не вмію

Козак

Люблю я Україну

Свою рідну землицю

Ті ниви, що хліб родять

Як золото-пшеницю

Люблю я сонце ясне

Небес сині простори

Їх барви –це є наші

Ріднесенькі прапори

Люблю рясні садочки

З біленькими хатками

Де так щебечуть пташки

З малими діточками

Люблю долини пишні

Де розквітають квіти

Вкраїно, тебе люблять

Усі вкраїнські діти.



Діти:

Ми є діти українські

Хлопці та дівчата

Рідний край наш, Україна,

Красна та багата

Рідне небо, ясне сонце

Місяць, зорі срібні

Рідний народ – українці

Всі до нас подібні

Рідна віра –Свята Трійця

І Пречиста Мати

Рідна мова –нею вчились

Бога прославляти

Присягаємо рідну віру

Завжди визнавати

По-вкраїнські говорити

Молитись, співати

Як ріка вгору не піде

Як сонце не згасне

Так ми того не забудемо

Що рідне, що власне

Що нам рідне, те нам буде

І красне, і гоже

Присягаємо, то так буде

Поможи нам, Боже!

Українка

Я є українка

Всім Говорю сміло

Любити свій народ

То є святе діло

Все по-українськи

Буду говорити

Лиш по-українськи

Господа молити

Хоч і чужі мови

Буду шанувати

І мову , і віру

І рідні звичаї

Бо все, що нам рідне

Серденько кохає






Діалог(між дівчиною та хлопцем)

Д. –Хто ти такий?

Хл. - Українець зроду.

Д. – Пощо живеш?

Хл. –Для народу.

Д. –Який знак твій?

Хл.-Лев в блакиті.

Д. –Любиш народ?

Хл. –Над все в світі.

Д. –Не покинеш?

Хл. –Радше згину.

Д. – А в що віриш?

Хл. –В Україну.


Учень

Я маленький козак,

Я не знаю, що ляк

В мене серце як дзвін

Б є за рідний загін

І взиває, як стій

За Вкраїну у бій

В мене рученька, як сталь

Хоч у серденьку печаль

Хоча в серденьку є біль

Я не вступлюся з тих пір

Я не дам , я не дам

України врагам.




Українка

Українка я маленька

Українка моя ненька

В неї щира я дитина

Добра, люба та єдина

Вірна я дочка народу

Славна з козацького роду

Щиро я свій рід кохаю

Роду іншого не знаю

Так я завжди буду жити

Рідний край буду любити

Українцям помагати

Бо Вкраїна - моя мати


Козак

Гей, гуртуймося та лучімося

Українські діти!

Зранку, змалку вже учімося

Для Вкраїни жити

Поставаймо пара в пару

У громаду бучну

Затягнімо аж під хмару

Співаночку звучну!

Нехай вчує ненька мила

Хай проснеться Доля

Бо зросте з нас їхня сила

А з силою Воля!



Ведуча .Пісня – душа людини. У пісні є наше героїчне минуле, що не забувається. Це наче деревце, посаджене біля вікна, що не один рік дає плоди , це наче дерево роду, що глибоким корінням тягнеться у минулі роки.



ПІСНЯ «ДОБРИЙ ДЕНЬ, МАТУСЮ УКРАЇНО!»


1.Добрий день, матусю - Україно!

Сходить сонце радості й добра.

Україно, я-твоя дитина

Крапелька великого Дніпра.

Приспів:

Україно моя,

Золоті твої поля,

Ніжна пісня солов`я

Яблуневі сади і смерекові ліси

Рідна матінка земля.

2.Не дивись , що я така маленька,

Час мине – я швидко підросту

І усю любов свого серденька

Я тобі в дарунок принесу

Приспів:




Учень

Тут, де ми живемо,

То, наш рідний край.

Боже, Україні

Щастя-долі дай!

Тут, де ми живемо

Всі рідні брати

Боже, луч любові

В серцях засвіти!

Тут батьки за волю

Проливали кров

Боже, хай воскресне

Наша слава знов!

Козачка

Люби свій рідний край

Україну свою

І все на думці май

Тільки її одну!

Для неї ти борись

Для неї ти працюй

І нею ти гордись

І нею ти горюй

Останні краплинки

Їй крові віддай -

Українські діти

Любіть Рідний край!

Учень

Україна – край мій рідний

Від Кавказу по Карпати

І веселий , і свобідний

І великий, і багатий

Де є в світі кращі ріки,

Як Дністер, Дніпро-Славута
Хто покине їх навіки

Тому в серці вічна смута

Де є в світі Кращі гори

Де таке повітря свіже

Де шумлять так гарно гори

І хвилює спіле збіжжя

Де ясніше сонце світить

Де гарніші зорі сяють

Де ж солодше пахнуть квіти –

Як у нашім любім краю!


Учень

Мій отчий дім, де всі стежки мої

Веселками ясними перевиті

Де у садках співають солов`ї

Де шлях в світи проліг в високім житі

Мій отчий дім, ти дав усе мені

Моя маленька біла рідна хата

Ввійшла у серце співом голосним

І словом тим, яке дарує мати

Мій отчий дім, не перебудь в мені

Пристанищем дитинства тимчасовим

Даруй мені легенди і пісні

І мамине , до болю рідне слово

Учениця

Одна Батьківщина , і двох не буває

Місця, де родилися , завжди святі

Хто рідну оселю свою забуває

Той долі не знайде в житті

У рідному краї і серце співає

Лелеки здалека нам весни несуть

У рідному краї і небо безкрає

Потоки, потоки, мов струни , течуть

Тут мамина пісня лунає і нині

Її підхопила поля і гаї

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов`ї

І я припадаю до неї устами

І серцем вбираю, мов спраглий води

Без рідної мови

Без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди

Учень

Навчила мене мати

Любити рідний край

І серцем всім кохати

Батьківські тихі хати

Й родинний тихий гай

Й люблю я сердечно

Ту земленьку мою

В хвилину небезпечну

На оборону стану

Наставлю грудь свою

Радій , Україно

Мов квітка виростай

Дитина українська

В біді тебе не лишить

Бо знає, що рідний край

Учениця

Україно, ти мій краю

Над все в світі милий

Любов тобі присягаю

Вірну до могили

Не покину свого стягу

В хвилю небезпечну

Скоріше вмру, як ту присягу

Зломлю я сердечну

Не покину твого поля

Хай мене забуде доля

Як тебе забуду



Ведуча

Не можна забути те, з чим пов`язаний з народження. Це те місце, де народився, де бігав босими ногами по вранішній росі, де пройшло твоє дитинство, де збувалися найзаповітніші мрії. Це – рідний край. І зараз я пропоную послухати казку, яка так і називається «Казка про рідний край»

Немає в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилася, землі, на якій виросла, неба , під яким змужніла. Не тільки людина – навіть птахи й звірі тужать за рідним краєм.

Одному східному володареві подарували пташку, яка дуже гарно співала. Їй зробили чудову клітку і гніздечко, призначили наглядача.

Кожного ранку грізний володар приходив до пташки, щоб послухати її спів. Але вона мовчала. Володар скликав на раду усіх мудреців , та старання виявились марними.

Тоді володар наказав привести мудреця, якого він узяв у полон в сусідній державі. Мудрець порадив повозити пташку по країні, можливо, вона десь заспіває.

Три роки мандрував із пташкою володар –і все марно.

Нарешті дісталися вони одного маленького болітця, навколо нього росли хирляві кущики, а кругом простягалися сумовиті піски. Смердючою вологою віяло від болітця, клумбами над ним роїлася докучлива мошкара. Слуги повісили клітку на суху гілочку деревця, виставили вартового і полягали спати.

Зарожевіла вранішня зоря. Пташка раптом стрепенулася. Вартовий , побачивши це, розбудив володаря.

А коли бризнув перший промінь сонця, пташка заспівала пісню журби.

- Ось звідки моя пташка! Це її рідний край, - замріяно мовив володар. Він згадав свою улюблену столицю, де не був уже три роки.-Відчиніть дверцята клітки і випустіть пташку ,- звелів володар.

І тоді всі пташки заспівали славу рідному краю, заспівали тисячу й одну пісню волі, любові до вітчизни.

Ось що таке рідна земля і свобода. Співати можна лише там, де дістав життя.

Учениця

І в мурашки, і в ромашки

Є свій рідний край

Нам співає кожна пташка

Край свій добре знай

Знай, люби свою родину

Завжди повсякчас

Май у серці Україну

Що єдина в нас.


ВИХОВНИЙ ЗАХІД «УКРАЇНО МОЯ! МЕНІ В СВІТІ НІЧОГО НЕ ТРЕБА,ТІЛЬКИ Б ГОЛОС ТВІЙ ЧУТИ І НІЖНІСТЬ ТВОЮ БЕРЕГТИ…»
  • Начальные классы
Описание:

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД «УКРАЇНО МОЯ! МЕНІ В СВІТІ НІЧОГО НЕ ТРЕБА,ТІЛЬКИ Б ГОЛОС ТВІЙ ЧУТИ І НІЖНІСТЬ ТВОЮ БЕРЕГТИ…»

 

 

 

 

 

Ведуча.    Любі друзі! Ми , учні, великі і маленькі, зібралися для того, щоб довести всім і самим собі, що Україна –це високорозвинена держава, що вона могутня духом, має свою історію, до речі, дуже багату, культуру, мистецтво.

 

 

 

Ведуча.  Українська мова – наша рідна мова – вважається чи не наймелодійнішою в світі. А яких вона виховує дітей – це просто мудрі, чемні, багаті душею дітлахи. Хоч малі, але вміють зберігати у своїх маленьких серденьках любов до матері - України.

 

 

 

1-й учень   Любі друзі! Хоч маленькі,

 

                  Ми вже добре про це знаємо,

 

                   Що звемось українці

 

                   Й українських предків маємо.

 

                   Батько, мати, брат, сестричка

 

                   І всі інші члени роду,

 

                   Всі належать до одного

 

                   Українського народу.

 

2-й учень

 

                   Бо родитись українцем -

 

                   Це велика честь і слава.

 

                   Рідний край свій полюбити –

 

                   Найважніша з усіх справа.

 

                   В нім пливуть глибокі ріки,

 

                   І шумлять степи безкраї,

 

                   Стрункі гори пнуться в хмари,

 

                   Синьооке море грає.

 

3-й учень

 

                   Буйне збіжжя колосисте

 

                   На врожайних росте ріллях.

 

                   Є у надрах сіль і нафта,

 

                   Віск, залізо і вугілля.

 

                   Українці й українки –

 

                   Всі кохають до загину

 

                   Славну землю батьків своїх –

 

                   Свою рідну Україну.

 

 

 

 

 

5-й учень

 

                   Але, щоб цю землю свою

 

                   Міцно, щиро покохати,

 

                   Треба все її минуле

 

                   Добре вивчити, пізнати.

 

                   Треба знати те, як предки

 

                   На цій колись жили,

 

                   Як її грудьми своїми

 

                   Заступали, боронили.

 

                   Як невпинно працювали,

 

                   І боролись всі завзято,

 

                   Щоб їх люба Україна

 

                   Була дужа і багата.

 

                   Хай не буде ні одної

 

                   Української дитини,

 

                   Щоб не вміла б розказати

 

                   Про минуле України.

 

 

 

 

 

Учень.         Коло Києва чи Львова –

 

Де приїду –вдома всюди.

 

Де поступлю –рідна мова

 

Де погляну –рідні люди

 

Роботящі Підгірянці

 

Як вогонь, палкі гуцули

 

І сміливії кубанці,

 

Що ще Січі не Забули.

 

І розважні подоляни,

 

І полтавці –солов`їні

 

Бойки, лемки, волиняни -

 

Все ото брати однії

 

Бо від Сяну до Кавказу

 

На степах чи полонині,

 

Тризуб має до приказу

 

І прапори жовто-сині.

 

 

 

Учень.

 

                   Як спитають мене люди,

 

                   Хто я, тоді скажу їм,

 

                   Що я українець щирий,

 

                   Український в мене дім!

 

                   І для України в мене

 

                   Серце із любові б`є

 

                   Я за Україну

 

                   Віддам все життя свої.

 

                   Люблю землю українську

 

                   Усім серцем, з усіх сил,

 

                   А любові цієї вчуся

 

                   Від насипаних могил.

 

                   В цих могилах сплять герої,

 

                   Що у хвилю у страшну

 

                   Буйні голови поклали

 

                   За рідню і за вітчизну.

 

                   І як ці герої впали.

 

                   Так і я усе готов –

 

                   За Вкраїну жертвувати

 

                   Все життя, майно і кров.

 

 

 

Учень.

 

                   Ой у саду, у садочку

 

                   Квіти процвітають –

 

                   То не квіти, ой, то діти

 

                   По садку гуляють

 

                   Ой в саду і на горбочку

 

                   Розквітають рожі –

 

                   То не рожі – то дівчатка

 

                   Українські гожі.

 

 

 

Учень.

 

                   Ой у саду –винограду

 

                   Черешні та вишні.

 

                   То не вишні, то хлоп`ята

 

                   Українські пишні

 

                   Ой листочки зелененькі,

 

                   А синенькі квіти

 

                   Хай на славу молоденькі

 

                   Виростають діти

 

 

 

Учень.

 

                   Ми –маленькі друзі.

 

                   Українські діти

 

                   Мов квітонькам в лузі

 

                   Добре нам всім жити

 

                   Наша рідна ненька

 

                   Про нас добре дбає,

 

                   Горне до серденька

 

                   І до сну співає

 

                   А батенько любий,

 

                   Мов те сонце ясне,

 

                   Вчить нас і голубить,

 

                   Каже казку красну

 

                   Про князів , гетьманів

 

                   Про сплячих героїв

 

Що з могил повстануть

 

І підуть до бою.

 

Учень.

 

                   Станьмо ж разом, друзі

 

                   Хлопчики, дівчатка

 

                   І мов птички в лузі

 

                   Співаймо для татка

 

                   Співаймо для неньки

 

                   Пісні веселенькі

 

                   Хай неньці за труди

 

                   Вічна дяка буде

 

                   І по всьому світу

 

                   Став спів гомоніти

 

То співають пісню

 

Українські діти

 

 

 

 

 

 

 

ПІСНЯ «Ми веселі і завзяті»

 

1.Ми веселі і завзяті діти України

 

Дуже любимо співати пісню солов`їну

 

 

 

Приспів:  Гей, хто любить

 

                Наш козацький край

 

                З нами пісню

 

               Дзвінко заспівай

 

 

 

2.Не сумуйте гори й ріки

 

Не журіться мами

 

Коли виростемо великі

 

Будемо козаками

 

 

 

Приспів: 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учениця.    Рідна земля…Рідна…Ти кличеш всіх своїх дітей додому, до всього рідного і близького, до теплого і ніжного. Будучи далеко від дому, людина думає про рідну домівку, про близьких друзів, про пахощі весни і морозну свіжість, про подих вітру серед літа і теплий дощ весни. Птахи повертаються додому з далеких південних країн. Додому, на рідну землю…

 

 

 

Учень

 

         Так, так.  Рідна земля притягує до себе. Ластівка, звивши гніздо тут, у нас, повертається знову до нього , перезимувавши у теплому краї. У рідному краї вона виведе своїх пташенят, навчить їх літати і жити, аж потім відлетіти на чужину. І так щороку.

 

         Тож не тільки люди, а й тварини носять у своєму сердечку пам`ять і любов до рідної землі.

 

 

 

Учень.

 

         Багатовікова народна мудрість глибока й неосяжна. Український народ із покоління в покоління передавав своїм нащадкам на збереження. І зараз, відкриваючи скарбницю народної мудрості, ми не перестаємо дивуватися її глибині. Зокрема багато сказано про рідну землю, народ, мову.

 

 

 

 

 

                   *Рідна земля і в жмені мила.

 

                   *За рідний край і життя віддай

 

                   *Кожному мила своя сторона

 

               *Люби свій народ не тому, що він славний, а тому, що він рідний.

 

 

 

Учениця.

 

                   Ми всі діти українські

 

                   Український славний рід

 

Дбаймо, щоб про нас маленьких

 

Добра слава йшла у світ

 

Дбаймо, щоб той скарб любові

 

Що нам Бог в серця вселив

 

Рідну землю  й рідний народ

 

Прикрасив і збагатив

 

Свої здібності і сили

 

Розвиваймо раз-у-раз

 

Щоб народу була втіха

 

І щоб користь була з нас

 

 

 

Учень

 

                   Будьмо пильні у науці

 

Будьмо чесні у ділах

 

Будьмо смілі та відважні

 

І не думаймо про страх

 

Все, що рідне, хай нам буде

 

Найдорожче і святе

 

Рідна віра , рідна мова

 

Рідний край наш над усе

 

Щоб про це ми не забули

 

Ні на хвилю , ні на мить

 

Хай Господь святий із неба

 

Нас малих благословить

 

Учень

 

                   У неділю коло церкви

 

Розквітають квіти

 

Ні, не квіти – то маленькі

 

Українські діти

 

Дівчатка, мов зозульки,

 

Очі-як волошки

 

Біляві, русяві

 

Чорняві трошки

 

Сорочки вишивані

 

Уставки і дуди

 

Обшивочки бузком цвітуть

 

А маками груди

 

Учениця

 

                   А хлопчики, мов соколи

 

Горять поясочки

 

Гарасівки повівають

 

З обшивок сорочки

 

Всміхається ясне сонце

 

З високого неба

 

Гарні діти, добрі діти

 

Таких нам і треба

 

Гарні діти, добрі діти,

 

Нічого казати

 

Буде нами втішатися

 

Україна – мати

 

 

 

 

 

Учень

 

                   З українських діточок

 

Невеличкий наш гурток

 

Сходимося тут щодень

 

Для забави, співанок

 

Для потіхи і науки

 

Пізнавати різні штуки

 

Як до маршу всім ходити

 

Гарно вірші говорити

 

Як вдягатись. Мити, їсти,

 

І при людях чемно сісти

 

Уклонитись, привітати

 

І на огляд струнко стати

 

Учениця

 

         Українка я маленька

 

Українець батько й ненька

 

І сестричка, братик милий

 

На Україні родились

 

Не забуду я ніколи

 

Знак мій-тризуб в синім полі

 

Україна - край мій рідний

 

Що є славний і свободний

 

А як буду вже велика

 

Не злякаюсь труду-лиха

 

Буду братам помагати

 

Славу –долю добувати

 

            А тепер я вчитись буду

 

Тої праці, того труду

 

Щоб пішла скрізь добра слава

 

Що я Українка жвава

 

 

 

 

 

Учень

 

                   За свій рідний край і нарід

 

Я Господа молю

 

Зішли, Боже, Україні

 

І щастя і долю

 

Ведуча

 

         І я також впевнена у тому, що ці діти –майбутнє нашої держави, що вони добре знають про те, хто вони, хто їхні батьки, які у них атрибути.

 

 

 

Ведуча

 

         - Хто дівчата ви маленькі?

 

 

 

Дівчата

 

         Доня України –неньки

 

         Українкою зовуся

 

         Й тою назвою горжуся

 

Ведучий

 

         - А по чім тебе пізнаю?

 

 

 

Дівчина

 

         По вкраїнському звичаю

 

В мене вдача щира й сміла

 

І відвага духа й тіла

 

І душа моя здорова

 

Українська в мене мова

 

Ведуча

 

         - А скажи де край твій рідний?

 

 

 

Дівчина

 

         Там, де неба круг погідний

 

Там, де сонце сяє ясне

 

На вкраїнські діти красні

 

Де лани , степи безкраї

 

Де орел буйний літає

 

Де Карпат верхи високі

 

Де потоків дна глибокі

 

Де Дністер і хвилі Прита

 

Де Дніпро , старий Славута

 

Де високі могили

 

Що в них голови зложили

 

Мов предки в лютім бою

 

За Вкраїну любу свою

 

 

 

 

 

Ведуча. - Як поможеш свому люду?

 

 

 

Учениця

 

         Пильно все учитись буду

 

Щоб свої мене любили

 

А чужі щоби цінили

 

Щоб про мій народ питали

 

Україну шанували

 

Чи при праці, чи в забаві

 

Все послужу рідній справі

 

Ні маєтку ані труду

 

Жалувати я не буду

 

Щоб народові Вкраїни

 

Помогти устать з руїни

 

Все зумію перенести

 

Для Вкраїни слави й честі

 

 

 

Вчитель

 

  • Хто ви браття молоді?

     

    Хлопці

             України син твердий

             Син українських нив

             Де віки народ мій жив  

     

    Вчитель

    -  А великий твій народ?

     

    Учень

             П`ять десятків міліонів

             В нас усіх міцні долоні

             Кожен м яз у нас – граніт

             Ми збудуємо інший світ

     

    Вчитель

    - Чи багата ця земля?

     

    Учень

             Бог дарів їй не жалів

             Молоко зерна і мед

             Та ще в ній , у цій землі

    В надрах скарби чималі

    Їх нам цілий заздрить світ

     

    Вчитель.

    - А яка у тебе мова?

     

    Учень

             З мов усіх найбільш чудова

             Українська, хоч і згину

             Мови тої не покину.

     

    Вчитель.

    - А який твій знак? Прапор.

     

    Учень

             Знак мій – знак Володимира

             В ньому влада, воля, сила

             Жовто-синій є наш стяг

             Він нас кличе всіх на змаг.

     

    Вчитель.

    - А історія народу?

     

    Учень

             Вічні бої за свободу

             В ній кожнісінька доба -

             Героїчна боротьба

    Учениця

             Ще малий

    Але ж сміливець

    Сам біжить у гай

    Ти , мій хлопче, українець

    Та запам`ятай

    Ще мала

    А по барвінок

    Вже ходила в гай

    Ти, дівчатко, українка

    Тож не забувай

    Виринає стежина рідна

    З теплої трави

    Мати наша – Україна

    Не забудьте ви!

     

    Учень

             Українець молодий

    Український я юнак

    Лев і тризуб , то мій знак

    Я є сокіл - бистрозір

    Жовто-синій прапор

    Українка

             Лев і тризуб золотенький!

    Жовті ниви , сині гори

    Жовто-сині в нас прапори!

    Все будуть нам помагати

    Господь Бог і Божа мати.

     

    Українець  Небеса блакитні

    Сяють з глибини

    А пшеничні й житні

    Мерехтять лани

    Образ цей не зблідне

    Хоч минуть жнива

    Це знамено рідне

    Злато й синява

    Прапор наш, як літо,

    В сонці майорить

    По долині жито,

    По горі блакить

     

    Пісня «КОЗАЧАТА»

    1.Ми –маленькі козачата

    Станемо справжніми людьми

    Ми кохаємо рідну пісню,

    Україну любим ми.

    Приспів:

    Україна - наша мати

    І про неї вільний спів.

    Ми маленькі козачата,

    Ми –нащадки козаків.

     

    2.Ми шануємо рідне слово,

    В ньому вірність і краса

    Ми-маленькі козачата,

    Наша пісня не згасає.

             Приспів:

    Хай злітає рідна пісня

    Наче чайка в небеса

    В ній –ясна душа народу

    В ній-надія і краса.

     

     

    Українка.

    Державний прапор України - це синьо-жовтий прапор. Він має досить давнє походження, поєднання цих двох кольорів зустрічається на гербах і прапорах нашого славного роду не лише за часів козацької вольниці, а й набагато раніше –за княжої доби української держави.

    Учень

     Чому саме ці два кольори вибрано для нашого прапора. Жовтий колір-це колір пшеничної ниви, колір хліба-зерна, що дарує життя всьому сущому на землі, це ще й колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.

    Учениця.

             Синій колір –це колір ясного, чистого, мирного неба, де живе –розкошує , приносячи радість усім, жовтогаряче сонце! А невже без живлющої матері-води визрів би й заколосився хліб. От вам іще один синій колір – колір цариці-води.

    Учень

             Одне слово, колір жовтий –колір хліба , життя , а синій колір – це колір неба, колір миру. Тому, мабуть народ України й вибрав поєднання цих кольорів для свого державного прапора.

    Учень.

                       Крім цих слів про наш прапор, що були сказані, можна ще багато розповідати. Але хочу розповісти одну легенду.

    Колись давно проживав на Україні , в місті Галичі, король Данило. У нього був гарний замок, оточений високими мурами. На подвір ї стояв високо піднятий синьо-жовтий український прапор. Король дуже боявся, щоб цього прапора у нього ніхто не забрав, бо в старих книгах було написано, що якщо цей прапор пропаде, то король втратить королівство.

     

    Українець

                      А жив там малий хлопчик Василько. Він чув від людей, що на подвір ї в короля є щось таке, що дуже стережуть воїни. І дуже захотілось хлопчикові це побачити.

             Одного вечора було дуже темно. Тоді Василько взяв свій маленький свердлик і пішов під мури замку та став у мурі вертіти дірку.

             Та хлопчика впіймали воїни і привели до Данила.

    - Та я ж лише хотів знати, що є тут, на подвір ї, - сказав Василько.

    - Знатимеш !Це є український прапор. Я сторожу його дуже, бо якби хто забрав у мене цей прапор, то королівство я би втратив.

     

    Українка

                      Василько залишився в доброго українського короля Данила. Вчився тут у школі та приходив кожної днини попри високий синьо-жовтий прапор, обіцяв собі, що доки буде жити, доти боронитиме український прапор.

     

    Учень

                       Ще одним атрибутом Української держави є герб.

     

     

     

     

     

    Учень                 

    Моя Україно!

    Моя Батьківщино!

    Моя ти найкраща у світі країно!

    Люблю я тебе за поля і сади,

    Де люди вирощують добрі плоди,

    Люблю за ліси, де ростуть гарні квіти,

    Люблю за озера , струмочки і ріки

    За сонечко тепле , яке зігріває

    Мене у країні , де я зростаю!

     

     

     

     

     

    Козак.

                       Я дитина українська

    Вкраїнського роду

    Українці – то є назва

    Славного народу

    Україна, то край славний

    Аж по Чорне море

    Україна – то лан пишний

    І степи , і гори

    І як мені України

    Щиро не любити

    Мене ненька по-вкраїнські

    Вчила говорити

    І як мені України

    Щиро не любити -

    Мене вчили по-вкраїнські

    Господа любити

    Козачка

                       Україно моя мила,

    Ти моя рідненька

    Я тебе так щиро люблю

    Хоч я ще маленька

    Як лиш чую про Вкраїну

    Всім серцем радію

    А чому воно так в мене

    Сказати не вмію

    Козак

                       Люблю я Україну

    Свою рідну землицю

    Ті ниви, що хліб родять

    Як золото-пшеницю

    Люблю я сонце ясне

    Небес сині простори

    Їх барви –це є наші

    Ріднесенькі прапори

    Люблю рясні садочки

    З біленькими хатками

    Де так щебечуть пташки

    З малими діточками

    Люблю долини пишні

    Де розквітають квіти

    Вкраїно, тебе люблять

    Усі вкраїнські діти.

     

     

    Діти:

             Ми є діти українські

    Хлопці та дівчата

    Рідний край наш, Україна,

    Красна та багата

    Рідне небо, ясне сонце

    Місяць, зорі срібні

    Рідний народ – українці

    Всі до нас подібні

    Рідна віра –Свята Трійця

    І Пречиста Мати

    Рідна мова –нею вчились

    Бога прославляти

    Присягаємо рідну віру

    Завжди визнавати

    По-вкраїнські говорити

    Молитись, співати

    Як ріка вгору не піде

    Як сонце не згасне

    Так ми того не забудемо

    Що рідне, що власне

    Що нам рідне, те нам буде

    І красне, і гоже

    Присягаємо, то так буде

    Поможи нам, Боже!

    Українка

             Я є українка

    Всім Говорю сміло

    Любити свій народ

    То є святе діло

    Все по-українськи

    Буду говорити

    Лиш по-українськи

    Господа молити

    Хоч і чужі мови

    Буду шанувати

    І мову , і віру

    І рідні звичаї

    Бо все, що нам рідне

    Серденько кохає

     

     

     

     

     

    Діалог(між дівчиною та хлопцем)

    Д. –Хто ти такий?

    Хл. - Українець зроду.

    Д. – Пощо живеш?

    Хл. –Для народу.

    Д. –Який знак твій?

    Хл.-Лев в блакиті.

    Д. –Любиш народ?

    Хл. –Над все в світі.

    Д. –Не покинеш?

    Хл. –Радше згину.

    Д. – А в що віриш?

    Хл. –В Україну.

     

    Учень

                       Я маленький козак,

    Я не знаю, що ляк

    В мене серце як дзвін

    Б є за рідний загін

    І взиває, як стій

    За Вкраїну у бій

    В мене рученька, як сталь

    Хоч у серденьку печаль

    Хоча в серденьку є біль

    Я не вступлюся з тих пір

    Я не дам , я не дам

    України врагам.

     

     

     

     Українка

             Українка я маленька

    Українка моя ненька

    В неї щира я дитина

    Добра, люба та єдина

    Вірна я дочка народу

    Славна з козацького роду

    Щиро я свій рід кохаю

    Роду іншого не знаю

    Так я завжди буду жити

    Рідний край буду любити

    Українцям помагати

    Бо Вкраїна - моя мати

     

    Козак

                       Гей, гуртуймося та лучімося

    Українські діти!

    Зранку, змалку вже учімося

    Для Вкраїни жити

    Поставаймо пара в пару

    У громаду бучну

    Затягнімо аж під хмару

    Співаночку звучну!

    Нехай вчує ненька мила

    Хай проснеться Доля

    Бо зросте з нас їхня сила

    А з силою Воля!

     

     

    Ведуча .Пісня – душа людини. У пісні є наше героїчне минуле, що не забувається. Це наче деревце, посаджене біля вікна, що не один рік дає плоди , це наче дерево роду, що глибоким корінням тягнеться у минулі роки.

     

     

    ПІСНЯ «ДОБРИЙ ДЕНЬ, МАТУСЮ УКРАЇНО!»

     

    1.Добрий день, матусю - Україно!

    Сходить сонце радості й добра.

    Україно, я-твоя дитина

    Крапелька великого Дніпра.

             Приспів:

    Україно моя,

                       Золоті твої поля,

                       Ніжна пісня солов`я

    Яблуневі сади і смерекові  ліси

    Рідна матінка земля.

    2.Не дивись , що я така маленька,

    Час мине – я швидко підросту

    І усю любов свого серденька

    Я тобі в дарунок принесу

                       Приспів:

     

     

     

    Учень

             Тут, де ми живемо,

    То, наш рідний край.

    Боже, Україні

    Щастя-долі дай!

    Тут, де ми живемо

    Всі рідні брати

    Боже, луч любові

    В серцях засвіти!

    Тут батьки за волю

    Проливали кров

    Боже, хай воскресне

    Наша слава знов!

    Козачка

                       Люби свій рідний край

    Україну свою

    І все на думці май

    Тільки її одну!

    Для неї ти борись

    Для неї ти працюй

    І нею ти гордись

    І нею ти горюй

    Останні краплинки

    Їй крові віддай -

    Українські діти

    Любіть Рідний край!

    Учень

             Україна – край мій рідний

    Від Кавказу по Карпати

    І веселий , і свобідний

    І великий, і багатий

    Де є в світі кращі ріки,

    Як Дністер, Дніпро-Славута
             Хто покине їх навіки

    Тому в серці вічна смута

    Де є в світі Кращі гори

    Де таке повітря свіже

    Де шумлять так гарно гори

    І хвилює спіле збіжжя

    Де ясніше сонце світить

    Де гарніші зорі сяють

    Де ж солодше пахнуть квіти –

    Як у нашім любім краю!

     

    Учень

                       Мій отчий дім, де всі стежки мої

    Веселками ясними перевиті

    Де у садках співають солов`ї

    Де шлях в світи проліг в високім житі

    Мій отчий дім, ти дав усе мені

    Моя маленька біла рідна хата

    Ввійшла у серце співом голосним

    І словом тим, яке дарує мати

    Мій отчий дім, не перебудь в мені

    Пристанищем дитинства тимчасовим

    Даруй мені легенди і пісні

    І мамине , до болю рідне слово

    Учениця

             Одна Батьківщина , і двох не буває

    Місця, де родилися , завжди святі

    Хто рідну оселю свою забуває

    Той долі не знайде в житті

    У рідному краї і серце співає

    Лелеки здалека нам весни несуть

    У рідному краї і небо безкрає

    Потоки, потоки, мов струни , течуть

    Тут мамина пісня лунає і нині

    Її підхопила поля і гаї

    Її вечорами по всій Україні

    Співають в садах солов`ї

    І я припадаю до неї устами

    І серцем вбираю, мов спраглий води

    Без рідної мови

    Без пісні, без мами

    Збідніє, збідніє земля назавжди

    Учень

             Навчила мене мати

    Любити рідний край

    І серцем всім кохати

    Батьківські тихі хати

    Й родинний тихий гай

    Й люблю я сердечно

    Ту земленьку мою

    В хвилину небезпечну

    На оборону стану

    Наставлю грудь свою

    Радій , Україно

    Мов квітка виростай

    Дитина українська

    В біді тебе не лишить

    Бо знає, що рідний край

    Учениця

                       Україно, ти мій краю

    Над все в світі милий

    Любов тобі присягаю

    Вірну до могили

    Не покину свого стягу

    В хвилю небезпечну

    Скоріше вмру, як ту присягу

    Зломлю я сердечну

    Не покину твого поля

    Хай мене забуде доля

    Як тебе забуду

     

     

    Ведуча

             Не можна забути те, з чим пов`язаний з народження. Це те місце, де народився, де бігав босими ногами по вранішній росі, де пройшло твоє дитинство, де збувалися найзаповітніші мрії. Це – рідний край. І зараз я пропоную послухати казку, яка так і називається «Казка про рідний край»

             Немає в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилася, землі, на якій виросла, неба , під яким змужніла. Не тільки людина – навіть птахи й звірі тужать за рідним краєм.

             Одному східному володареві подарували пташку, яка дуже гарно співала. Їй зробили чудову клітку і гніздечко, призначили наглядача.

             Кожного ранку грізний володар приходив до пташки, щоб послухати її спів. Але вона мовчала. Володар скликав на раду усіх мудреців , та старання виявились марними.

             Тоді володар наказав привести мудреця, якого він узяв у полон в сусідній державі. Мудрець порадив повозити пташку по країні, можливо, вона десь заспіває.

             Три роки мандрував із пташкою володар –і все марно.

             Нарешті дісталися вони одного маленького болітця, навколо нього росли хирляві кущики, а кругом простягалися сумовиті піски. Смердючою вологою віяло від болітця, клумбами над ним роїлася докучлива мошкара. Слуги повісили клітку на суху гілочку деревця, виставили вартового і полягали спати.

             Зарожевіла вранішня зоря. Пташка раптом стрепенулася. Вартовий , побачивши це, розбудив володаря.

             А коли бризнув перший промінь сонця, пташка заспівала пісню журби.

             - Ось звідки моя пташка! Це її рідний край, - замріяно мовив володар. Він згадав свою улюблену столицю, де не був уже три роки.-Відчиніть дверцята клітки і випустіть пташку ,- звелів володар.

             І тоді всі пташки заспівали славу рідному краю, заспівали тисячу й одну пісню волі, любові до вітчизни.

             Ось що таке рідна земля і свобода. Співати можна лише там, де дістав життя.

     Учениця

             І в мурашки, і в ромашки

             Є свій рідний край

    Нам співає кожна пташка

    Край свій добре знай

    Знай, люби свою родину

    Завжди повсякчас

    Май у серці Україну

    Що єдина в нас.

                           

     

                           

               

 

Автор Ахмадеева Светлана Николаевна
Дата добавления 26.11.2014
Раздел Начальные классы
Подраздел Конспекты
Просмотров 940
Номер материала 5572
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓




Похожие материалы