Главная / История / Урок "Нежин в годы Великой Отечественной войны" (история, 11 класс)

Урок "Нежин в годы Великой Отечественной войны" (история, 11 класс)

11 клас

Тема. Ніжин: від окупації до визволення. Трагічні та героїчні сторінки війни

Мета. Сформувати розуміння того, що будь-яка війна – це трагедія; що патріотом можна бути не лише на фронті, а й у тилу чи навіть неволі; що діяльність підпільників і партизанів відіграла величезну роль у наближенні перемоги, і, зокрема, визволення Ніжина.

Розвивати вміння аналізувати документи; колективно обговорювати інформацію, робити виважені висновки.

Виховувати почуття власної гідності і патріотизму, толерантність у формулюванні своїх думок і суджень, гордість за героїчні вчинки ніжинців у роки Великої Вітчизняної війни.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Обладнання: комп’ютерна презентація, карта Чернігівської області, портрети ніжинських підпільників і партизанів, плакати часів Великої Вітчизняної війни, фотографії або ілюстрації із зображеннями зруйнованого міста.

Гула, стогнала і ревла земля,

Сивіли в горі мати і кохана.

В огні була Вкраїнонька моя —

Була війна жорстока.

Вітчизняна.


Хід уроку

1. Оголошення теми, завдань уроку

(СЛАЙД 2)

2. Мотивація навчальної діяльності.

ЗАПИТАННЯ:

Скільки років тривала Друга світова війна?

А Велика Вітчизняна?

Своєрідним гімном борців за визволення в роки війни стала пісня з такими словами:

Пусть ярость благородная

Вскипает, как волна, —

Идет война народная,

Священная война!

Чи можна дійсно назвати її «народною» і «священною»?

Які факти підтверджують ці слова?

(СЛАЙД 3)



Історична довідка

У 1939-1945 рр. у війні приймало участь 72 держави.

80% населення планети були втягнуті у війну.

Бойові дії проходили на території 40 держав.

Загинуло більше 50 млн. людей.

Україна втратила 8 млн. своїх громадян.

Загинув кожен четвертий ніжинець.

(СЛАЙД 4)


3. Розгляд теми.

Учитель.

Війна… Зараз молодь переосмислює історію Великої Вітчизняної. А в серці старшого покоління це слово – незагойна рана. Це – обірвані на самому початку мрії про майбутнє, сподівання на довге і щасливе життя. Війна затьмарила сонячне небо димом пожеж, стала нестерпним болем від чорних похоронок. Здавалося, що вже не буде кінця цьому жаху і цим нестерпним мукам. Але добро перемогло. Зло фашистів було покаране. Вісім мільйонів українців віддали життя за свободу і незалежність. Люди витримали випробування 1418 днів і ночей страшної війни, яка забирала найкращих, найблагородніших батьків, братів і сестер, дочок і синів.

Сьогодні ми з вами перегорнемо кілька сторінок з багатотисячної Книги війни.


Сторінка 1. Початок трагедії

Вересень 1941 року. Час розділився на «до» і «після» 22 червня. І здається, що оте «до» було в якомусь іншому, нереальному житті – коли можна було спокійно лягати спати, зустрічатися з друзями, планувати і здійснювати подорожі, і не боятися, що в кожну секунду твоє життя може обірватися…


Учні опрацьовують документальні джерела, відповідають на питання.

Завдання. Прочитайте подані уривки та поміркуйте, як змінилося життя з початком війни.

Джерело 1.

«22 червня 1941 року (неділя)

Все завертілося в скаженій круговерті, все загомоніло, все ожило, і сила гніву привела усе в рух: всі думали і працювали тільки для того, щоб перемогти. Всі військкомати оголосили про мобілізацію. Всі дороги від сіл до міст заповнені людьми віком від 21 до 45 років. Їхали підводи. Ішли піші із торбами за плечима – всі вони прямували до військкоматів, де на швидку руку перевдягалися і формувалися у частини. Це були вчорашні колгоспники, рукам яких ще незвично тримати рушницю після коси.

По містах і селах був страшенний плач і стогін, сльози горя лилися ріками з очей батьків, жінок, що виряджали синів, дітей, чоловіків, батьків… Проводжали на бій і, можливо, бачилися в останній раз. З сумом в очах йшли бійці не на прогулянку, йшли на смерть…

Із заходу потяглися нескінченним потоком біженці. Вивозять усе, що змогли взяти з собою. А решту кинули напризволяще. Женуть худобу. Усі люди мають тільки думку про куточок, де можна від війни сховатися. Чи доживу я до кінця війни?»

(СЛАЙД 5)


Джерело 2.

«24 червня 1941 року. Другий день, як війна. І досі не хочеться вірити. Здасться, що наснився кошмарний сон. Але це - дійсність. Сьогодні по радіо одержані відомості, що вбито 15 тисяч наших бійців. Це ж за два дні - і 15 тисяч! А за законом воєнного часу слід офіційне повідомлення множити на 3-4 чи 5 разів. Уже щохвилини падають трупи наших бійців.»

(Із щоденника вчителя історії Григорівської середньої школи

Ніжинського району І.Веделя)

(СЛАЙД 6)


Джерело 3.

«29 серпня 1941 р. Я бачив значну частину Чернігова. Дивлячись поверх дахів, я помітив кілька літаків. Через хмари зринула ще одна чорна зграя і через хвилину німці були над містом. Я бачив, як сиплються бомби, навіть точно визначив: першим злетів у повітря театр, за ним будинок обласної міліції, поштамт… Бомбардувальники пропливли над будинком обкому. Вибухи, тріскотня кулеметів, вогонь зеніток злилися у жахливий гул… Люди кидалися по вулицях. Хтось страшно кричав…

Німці прилітали 12 разів. Чорні клуби диму висіли над дахами будинків. Ми поїхали по вулиці Шевченка. Полум’я виривалося з вікон кожного третього чи четвертого будинку. Велика частина будинків на площі Куйбишева горіла. Деякі вже завалилися, навіть посередині площі обдавало жаром…

Залишатися тут уже не було ніякого сенсу: Чернігів був ізольований від зовнішнього світу, вийшла з ладу електростанція, перервався телефонний і телеграфний зв’язок. З важким почуттям залишали ми місто, порожнє, зруйноване…»

(Уривок з книги командира з’єднання партизанських загонів Чернігівської області О. Федорова «Підпільний обком діє»)

(СЛАЙД 7)


Сторінка 2. «Новий порядок» по-ніжинськи

Вчитель. 13 вересня 1941 р. в місто вдерлися німецько-фашистські загарбники. З перших днів окупації вони почали встановлювати свій так званий "новий порядок". Гітлерівці грабували цінності з установ і підприємств, навчальних закладів, населення, проводили арешти, чинили насильства над беззахисними людьми. Всюди можна було побачити такі оголошення (робота з джерелами):

ОГОЛОШЕННЯ

  1. Забороняється ходити в ліс. Хто не підкоряється цьому, буде розстріляний.

  2. Хто тримає зв'язок з партизанами, харчує їх або дає їм приміщення, буде розстріляний.

  3. Хто не сповістить найближчій німецькій військовій одиниці про ім'я та місце перебування знайомих йому партизанів, або не сповістить про прихід чужих партизанів, той буде суворо покараний.

  4. Хто має зброю або яке-небудь інше військове приладдя, буде покараний смертю.

  5. Хто розповсюджує неправдиві відомості, що можуть залякати населення, стримувати людей від праці, або в який-небудь інший спосіб шкодити загальному добру, або хто такі неправдиві відомості переказує іншим, буде якнайсуворіше покараний.

Військовий комендант

(СЛАЙД 8)


НАКАЗ № 5

ТИМЧАСОВОГО УПРАВЛІННЯ МІСТА НІЖИНА

від 23-го жовтня 1941 року

§1. Тимчасове Управління міста Ніжина зобов'язує всіх громадян

міста Ніжина, а також і сіл Ніжинського району обов'язково здати в Комендатуру Німецького Командування (помешкання бувш. міськвиконкому, вулиця Гоголя) всю вогнепальну зброю, а також і холодну зброю (кінжали, штики, шаблі та інше).

В разі невиконання цього наказу до винних будуть вжиті самі найсуворіші заходи по закону військового часу - РОЗСТРІЛ.

§2. Населення міста та району повинно здати в Комендатуру Німецького Командування також всі радіоприймачі, радіоапаратуру до приймачів, репродуктори та телефонні апарати за винятком установ.

§3. Всі жидівські крамниці та їх приватні підприємства повинні бути негайно зачинені.

§4. Всі військовополонені, що перебувають в м. Ніжині та на терені району, зобов'язані негайно з'явитись в Тимчасове Управління міста Ніжина та зареєструватись на протязі 3-х днів.

§5. Всі англійські піддані, що мешкають в місті Ніжині та районі повинні зареєструватись в Тимчасовому Управлінні міста Ніжина Бюргермейстер міста Ніжина АМАНОВ


Що відчували люди, прочитавши такі оголошення?

Що можна було сказати про нову владу, яка прийшла в місто?

(СЛАЙДИ 9, 10)


Учитель.

Була створена міська управа, німецька і мадярська комендатури, діяли поліція і гестапо.

На місці сучасного універсаму "Україна" в роки війни знаходився будинок богадільні, споруджений ще у XIX ст. Саме його фашисти перетворили на місце катувань і розстрілів.

Жителям було заборонено користуватися телефонами, радіоприймачами – їх необхідно було здати в комендатуру.

Всі будинки відключалися від електроосвітлення. Лише окремі особи отримали дозвіл коменданта використовувати одну лампочку в 25 Вт.

Введено і продовольчі картки – ніжинці отримували 200 г хліба на місяць.

Для німців створювалися окремі бари, магазини, куди городянам вхід був суворо заборонений.

21 вересня з нагоди захоплення Києва фашисти влаштували в місті бундючний парад своєї вояччини, демонструючи вимуштруваних солдатів.

Територія цегельного заводу стала ніжинським «Бабиним яром» - тут убивали ні в чому не винних людей (знищено було близько 5 тисяч чоловік). 415 юнаків і дівчат відправлено на каторжні роботи до Німеччини.

У грудні 1941 року фашисти відкрили школу садівництва, медичне училище, технікум механізації, але учнів використовували більше для своїх потреб, аніж для навчання. Відкриття шкіл не планувалося. Свого часу Гітлер заявив: «Загальна освіта – це отрута…» Лише навесні 1942 р. було відкрито 6 так званих «народних шкіл» - учнів 1-4 класів вчили читати, писати, рахувати, вивчали німецьку мову, займалися гімнастикою. Використовувати будь-які підручники і навчальні прилади було суворо заборонено. Виховна робота звелася до ліквідації книжок: за період окупації в Ніжині було знищено 3 міські бібліотеки, книжковий фонд яких налічував 200 тисяч екземплярів.

Колгоспи були збережені, та за невиконання поставок сільськогосподарської продукції передбачалося одне покарання – розстріл. Намагаючись вивезти якомога більше продовольства, фашисти змушували людей працювати і у вихідні дні, і в релігійні свята. Навіть ягоди і фрукти, вирощені на власному подвір’ї, необхідно було привозити до німецького лазарету.

Торгівля продуктами харчування суворо заборонялася. По місту поволеньки поліз голод. Особливо голод підточував людей у холодну зиму 1941-1942 рр., коли багато ніжинців марно блукали біля хлібзаводу. У Шевченківському парку нерідко можна було бачити жахливі картини: на деревах гойдалися виснажені від голоду трупи. Не вистачало дров для опалення. Швидко поширювалися хвороби. А «нова влада» видавала все нові й нові заборони.

Люди навчилися ненавидіти.

(СЛАЙДИ 11-14)


Робота з історичним джерелом.

Завдання: прочитайте лист 15-річної дівчинки, яка була вивезена на каторжні роботи до Німеччини.

«Березень, 12, Ліозно, 1943 рік.

Дорогий, добрий татусю!

Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць.

Коли повернешся, маму не шукай. її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала — ось її останні слова: «Ви не залякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть». І офіцер вистрелив мамі в рот... Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров — мені відбили легені. ...я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті з «Розою» і «Кларою» — так зовуть свиней. Так наказав барон. «Рус була і буде свинею», — сказав він. 

Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. 

Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв. Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати... 

Твоя доня, Катя Сусаніна»

Запитання:

Які почуття викликав у вас лист цієї дівчинки? Що б ви зробили на місці її батька?

До яких наслідків могли привести такі дії німців?

(СЛАЙД 15)


Сторінка 3. Боротьба з окупантами

Учитель.

Радянські люди не скорились ворогові. У місті і Ніжинському районі комуністи, які залишились для підпільної роботи, організовують боротьбу проти загарбників.


Історична довідка

На території Ніжинського району діяв партизанський загін «За Батьківщину», створений у вересні 1941 року секретарем Носівського підпільного райкому партії М.І.Стратілатом. Партизани формували бази продовольства і боєприпасів, знищували поліцейські осередки в селах Ніжинського і Носівського районів. У січні 1943 р. на основі цього партизанського загону та групи партизан Бобровицького району було створено партизанське з’єднання «За Батьківщину». Командиром став капітан І. М. Бовкун, а комісаром – М.І. Стратілат. Якщо в березні 1943 р. в ньому нараховувалося 400 бійців, то через півроку – більше 3 тисяч чоловік. У червні 1943 року з’єднання встановило зв’язок з Українським штабом партизанського руху. Діяло на території Чернігівської і Київської областей. Завдяки діям партизанів було знищено більше 5 тисяч гітлерівців, підірвано 69 ворожих ешелони, 43 мости на залізницях і ґрунтових шляхах.

Запитання: пригадайте імена героїв-партизанів Великої Вітчизняної війни

Що таке «рейкова війна»?

Які події прискорили її проведення?

Яку роль вона відіграла у наближенні перемоги?

(СЛАЙДИ 18,19 )


Учитель.

На меморіальній дошці

В Київськім університеті

Висікли ймення твоє

Серед борців і поетів,

1 ти приходиш, мов Гамлет,

У ці гулкі аудиторії

Свідок війни великої,

Син боротьби й історії,

Сам партизан і мрійник,

Що серцем читав планету...

Ці рядки відома українська поетеса Любов Забашта присвятила звичайній, на перший погляд, людині. Але в умовах війни він став єдиним у світі незрячим керівником великого та героїчного підпілля, яке намагалося якнайскоріше визволити рідне місто.

(СЛАЙД 20 )


Історична довідка.

Батюк Я.П. народився в 1918 ропі в родині селянина в селі Рижани Володарського району, на Житомирщині. У два роки він захворів на віспу і назавжди втратив зір. Закінчивши спецшколу та робітфак, Батюк вступив до Київського університету, вчився на "відмінно". Напередодні війни переїжджає до м. Ніжина, де працює адвокатом.

(СЛАЙД 21)


Робота в групах.

Учні працюють з картками.

Завдання: на основі отриманої інформації скласти коротку розповідь про діяльність підпільної організації, ознайомити з нею своїх однокласників

Картка 1.

Коли вирішили залишити Батюка на підпільній роботі, то спочатку відводили йому роль зв'язківця. Проте сталося так, що людину, з якою він мусив встановити контакти, фашисти заарештували ще в перші дні війни. Та 23-річний юнак не розгубився і взяв обов'язки організатора на себе.

У кінці жовтня 1941 року він влаштовується на роботу до мотузяної артілі, знайомиться з робітниками, вивчає їх настрої і згодом підбирає серед них чотирьох надійних товаришів. Ця група розгортає серед робітників агітацію, організовує саботаж розпоряджень німецьких властей і готує диверсію. Артіль виготовляла тоді збрую для кінних упряжок німецької армії. Батюк і його товариші вирішили зробити все, щоб мотузки були непридатні для використання. Це рішення було здійснено - біля п'яти тисяч комплектів збруї були просочені кислотою і при першому дощі розповзались на шматки, виводили з ладу коней – роз’їдали шкіру тварин. Згодом група Батюка організовує виступ робітників артілі проти перетворення її у власність одного із німецьких підприємців. Яків Батюк сміливо виступає з вимогами на зборах робітників, за це його звільняють з роботи в артілі.

Батюк вирішує розгорнути роботу більш широко, в масштабах міста. Незабаром він організовує підпільну групу, до складу якої ввійшли його сестра Женя Батюк, вчитель Іван Могильний, слюсар Михайло Ткачов. Навколо цього ядра виросла Ніжинська підпільна комсомольська організація. Восени 1941 р. німецька армія терпить поразку під Москвою. Німецьке командування приховує це і поширює брехливі чутки про великі "успіхи" своїх військ. Батюк і його група пишуть і розповсюджують в місті листівки, в яких розповідають радянським людям правду про становище на фронтах, закликають не вірити геббельсівським молодчикам і чинити опір німецько-фашистським загарбникам.


Картка 2.

На початок 1942 року підпільна комсомольська організація в м. Ніжині налічувала вже 15 чоловік. Батюк і члени штабу розробили умови конспірації, підготували явочні квартири, створили бойові трійки і призначили командирів. Підпільники посилюють свою діяльність. Листівки, написані їх рукою, тепер часто з'являються на стінах будинків міста, а також в навколишніх селах: Талалаївці, Пашківці, Безуглівці.

Батюк вирішив будь-що зв'язатись з партизанським загоном «За Батьківщину». Протягом тижня він разом з хлопчиком-поводирем Миколою Кузьменком шукає загін, але на цей раз йому не вдалось знайти партизанів. Підпільники продовжують агітаційну роботу.

Починаючи з осені 1942 р. в діяльності підпільної організації настає новий етап. На початку листопада Батюк зв'язався з командиром партизанського загону «За Батьківщину» Стратілатом.

Робота підпільників закипіла з новою силою. Організація Батюка нараховувала тепер уже до 50 чоловік, її члени були представлені майже в кожній установі, на кожному підприємстві міста. Підтримувався постійний зв'язок з штабом партизанського загону

Штаб підпільної організації мав радіоприймач, друкарську машинку, що дозволяло швидко розповсюджувати серед населення листівки з відомостями, які передавались з Москви. 25 січня 1943 року підпільники слухали по радіо Наказ Верховного Головнокомандуючого, в якому повідомлялося про перемогу радянських військ під Сталінградом, на Дону. В будинку по вулиці ім. Рози Люксембург комсомольці друкували листівки, які потім розклеювали по місту.

Батюк Женя, Смолянчук Віра, Ороховацька Раїса тепер часто бували в різних кінцях міста. Все, про що вони дізнавались, передавалось партизанам. За завданням Батюка Галя Борисова улаштувалась офіціанткою в офіцерській їдальні і в одного із п'яних офіцерів забрала з планшетки топографічну карту міста, на якій були позначені військові об'єкти. Після уточнення ця карта була передана в штаб загону. Партизани одержали дуже важливі відомості.

Навесні 1943 р. до м. Ніжина прибули на переформування рештки італійсько-румунських дивізій. Ці частини були деморалізовані, відчували великі труднощі в продовольстві. Солдати за шматок хліба віддавали все, навіть зброю. Цим скористались підпільники. За короткий час вони зібрали 150 гвинтівок, тисячі патронів, гранат, медикаменти, одяг і все це передали партизанам. Підпільники, зокрема Могильний Іван, розповсюджують листівки серед румунських і італійських солдатів, закликають їх виступати проти німців.


Картка 3.

Підпільна комсомольська організація немало зробила для того, щоб зберегти радянських людей від вивезення їх у Німеччину. За дорученням Батюка лікар Афонін видав громадянам міста не один десяток фіктивних довідок про захворювання тифом.

Виключно небезпечною і відважною була організація втечі з німецького госпіталю радянських військовополонених. Цю операцію провела Віра Смолянчук. Працюючи в госпіталі, вона вивчила настрої військовополонених, приносила їм листівки підпільної організації, часто розмовляла з ними про втечу. Було домовлено в ніч на 1 травня здійснити план втечі. Знищивши вартового, Віра забезпечила вихід до річки Остер. А там, під мостом, їх чекали підпільники, швидко переодягли в інший одяг і повели на раніше підготовлені квартири. Всі 15 бійців Радянської Армії були передані в партизанський загін.

Ще одна операція була проведена Галиною Борисовою в ресторані "Зольдатенхейм", де група офіцерів-льотчиків сподівалася непогано провести час. Прозвучав лише один тост, який для багатьох виявився останнім - Галина підсунула бравим офіцерам коньяк з отрутою і 18 німців померли в госпіталі.

Галя Солодовник на 153 км дороги Ніжин-Бахмач підірвала гранатою німецьку штабну машину, знищила двох офіцерів, у яких знайшла цінні документи.

Ненависть ніжинців до фашистів не знала меж. Сам Батюк любив жартувати, що він у порівнянні зі зрячими має одну незаперечну перевагу - не бачити гидкі пики гітлерівців.


Картка 4.

У результаті зимового наступу Радянської Армії, весною і влітку 1942 р. з новою силою розгортається партизанський рух. На Ніжинщині активно діє партизанський загін "За батьківщину" під керівництвом Стратілата.

15 травня в одному з боїв був тяжко поранений партизан Андрій Лях; фашисти захопили його і привезли до госпіталю, сподіваючись, що після одужання він на допиті розкриє партизанів. Лікар Афонін негайно повідомив про це Батюка. Керівник організації доручив підпільникам Колодію і Лонстецькому будь-що визволити Ляха. Це завдання було виконано блискуче. Колодій і Лонстецький вночі ввірвались до госпіталю, убили вартових і на руках винесли партизана. Через декілька хвилин нічну тишу розрізав гуркіт партизанської тачанки. Під ранок на мосту на мотоциклах носились гітлерівці, але вже було пізно.

Травень місяць був часом широкого розмаху партизанських боїв з ворогом. Ніжинські підпільники подали велику допомогу партизанам зброєю і боєприпасами. Вони розшукали склад зброї у вертіївських лісах, з якого переправили до загону "За Батьківщину" 15 тис. патронів, 50 гранат і близько центнера вибухівки.

У Ніжині напередодні війни у Спасо-Преображенській церкві, розміщеній на вулиці Московській, знаходився склад військового одягу Радянської армії, який не встигли вивезти. Тому склад вирішили знищити - спалити, щоб обмундирування не потрапило до рук фашистів. Церква обгоріла всередині, але стіни витримали. І саме в цій церкві підпільники переховували патрони, автомати, які потім передавали в партизанський загін. Німцям і в голову не приходило, що в зруйнованому храмі, повз який вони ходять кожного дня, знаходиться зброя.

Підпільники встановили, що на аеродромі базується 240 німецьких літаків, нанесли на карту точки протиповітряної оборони аеродрому і передавали партизанам. Через кілька днів радянські льотчики бомбардували аеродром і знищили 27 ворожих літаків.


Картка 5.

Почалось масове вигнання ворога з радянської землі. Через станцію Ніжин один за одним ідуть німецькі вояки. Підпільники передають партизанам досконалі і докладні відомості про рух на залізниці.

Але кипуча діяльність організації внаслідок зради була перервана. Ніхто з підпільників не знав, що серед 15 визволених ними військовополонених був зрадник. Такою підлою людиною виявився Емануїлов. Пробравшись в зв'язківця партизан з підпільною організацією в червні 1943 році, він незабаром знав уже всіх її членів, їх імена і квартири. Зрадник передав гітлерівцям все, що він знав, після 18 липня вони інсценізували його арешт.

Дізнавшись про арешт Емануїлова, Батюк прийшов на квартиру Василя Мини (вул. Інтернанаціональна,16), свою сестру він відіслав за документами. Через годину Галина Борисова повідомила, що Женю заарештувала поліція. Мина В.Д. запропонував Батюкові тікати, обіцяючи провести в надійне місце. Але Яків не погодився, заявивши, що він не може залишити сестру в біді. Коли Батюк йшов до Мини В.Д. його помітив помічник начальника тюрми Боярський. Пізно вночі будинок був оточений фашистами і поліцаями. Якова Батюка заарештували. За цю коротку липневу ніч, за вказівкою підлого запроданця Емануїлова, який разом з гестапівцями їздив у критій машині, було заарештовано двадцять шість членів підпільної організації. Біля двох місяців тримали їх у застінках гестапо. Вороги жорстоко допитували підпільників, всіляко знущаючись над ними.

О 5-й годині ранку 7 вересня 1943 року заарештованих вивезли за місто. Фашисти стріляли батюківцям у спину: їм моторошно було дивитися нескореним в очі - чисті, правдиві. А через тиждень в Ніжин увійшли радянські війська.


Обмін інформацією


Учитель. 6 рельєфних крапок утворюють 63 комбінації. А цього досить, щоб замінити умовними позначеннями літери, розділові знаки, ноти. Майбутній юрист, що з відзнакою закінчив Київський університет, міг легко написати докторську дисертацію. Не вдалося. Не встиг. Та історія назавжди вписала його ім'я на свою сторінку, яку щораз читатимуть і перечитуватимуть нові покоління українців.

Запитання:

Що нового ви дізналися про діяльність підпільної організації?

Чи змогли б ви повторити подвиг підпільників?

(СЛАЙДИ 22,23)


Сторінка 4. Визволення

Учитель. Ніжин був останнім вузлом опору ворога наступаючим військам Червоної армії на шляху до Києва. Як великий залізничний вузол, зайнятий радянськими військами, він у стратегічному відношенні становив небезпеку з’єднанням німецького командувача Манштейна. У своїх спогадах під назвою «Втрачені перемоги» він згадує розмову з Гітлером: «Я доповів йому, що криза, яка виникла на північному крилі військ, несе смертельну загрозу не тільки їм, а й усьому Східному фронту в цілому».

Стрімке визволення Ніжина пов’язане із військовим талантом генерал-лейтенанта І.Д. Черняховського. Брак важкої артилерії, яка не встигала за наступаючими військами, компенсували бойові літаки генерал-лейтенанта І.С. Руденка, а наступальні дії генерал-лейтенанта Корчагіна до ранку 15 вересня 1943 р. завершили звільнення Ніжина від німецько-фашистських загарбників.

Мінно-інженерна рота старшого лейтенанта Носкова розмінувала поштамт, пивзавод, гаражі автопарку і інші великі об’єкти, в педінституті знайшли великі фугаси і міни.

Лише завдяки щасливій зустрічі населення з полковником С.Д.Кремером (заступник командира 24-ї бригади) було збережено приміщення Ніжинського педінституту – його врятував від вибуху розвідник Куренков (він вміло пошкодив сітку електропроводів, що з`єднували міни, які були підкладені в підвали будинку). С.Д. Кремер заборонив вести артилерійський вогонь по скупченню німецьких військ у районі Ніжинського інституту, особливо по білому триповерховому будинку головного корпусу. «Ми не мали права піддавати руйнуванню пам’ятник національної культури», - скаже він згодом.

Два роки панував над містом чорний морок фашистської окупації. Сліди нашестя довелося ліквідовувати десятки літ. А рани в душах людських, втрати в сім'ях - з нами назавжди.


Історична довідка

Відступаючи німці, вивели з ладу сім заводів, електростанцію, вузол зв'язку, мости через річку Остер; зруйнували 15 магазинів, 5 шкіл, 3 аптеки, гуртожиток студентів, 223 житлові будинки; розорили й пограбували лабораторії та бібліотеку інституту

Фашисти знищили понад п'ять тисяч жителів і військовополонених, понад тисячу ніжинців відправили на рабську працю до Німеччини. (СЛАЙД 24)

hello_html_mf3d2d0a.jpg

Завдання: розгляньте фото.

Як ви думаєте, що відчували ніжинці у вересневі дні 1943 року?


Осінь 1943. Ішли бруківкою по вулиці Гоголя радянські солдати.



hello_html_2600bf87.jpg











(СЛАЙДИ 25-30)


ІV. Заключний етап уроку.

Що нового ви дізналися на цьому уроці?

Чи знаєте ви історичні місця Ніжина, пов’язані з подіями Великої Вітчизняної війни?

Чи знаєте ви, де у Ніжині встановлені пам’ятники загиблим воїнам, підпільникам, партизанам?

Що вам відомо про героїчні вчинки Люби Губіної, бібліотекарів педінституту тощо ?

Чи вручали ви квіти ветеранам в День Перемоги чи День визволення Ніжина?

Чи замислювалися над їхніми думками, почуттями, спогадами про пережите?

Чи розпитували ви у ваших дідусів, бабусь про те, що їм довелося пережити в роки війни?

(СЛАЙД 31)


Розгляньте слайди. Чи були ви біля цих пам’ятників? Де вони розташовані?

(СЛАЙДИ 32-39)


Заключне слово вчителя.

У кожної держави, кожного народу є дати і події, які складають основу, опорні точки їхньої історії, підгрунтя історичної пам'яті і національної гордості.

Для нас, для прийдешніх поколінь, такою знаковою віхою була і вічно буде Перемога у Великій Вітчизняній війні.

(СЛАЙД 40)


V. Домашнє завдання:

1) Заповнити анкету

Анкета

  1. Що нового ти дізнався на уроці?

  2. Що тебе найбільше вразило?

  3. Чи змінилося твоє ставлення до ветеранів після цього уроку?

  4. Як відзначають День Перемоги у вашій сім’ї?

  5. Чи гідно вшановує пам’ять про героїв війни наша держава?


2) Скласти перелік пам’ятних місць Ніжина, пов’язаних з подіями Великої Вітчизняної війни.

3) Підготувати розповідь про діяльність ніжинців у роки Великої Вітчизняної війни.

(СЛАЙД 41)


Урок "Нежин в годы Великой Отечественной войны" (история, 11 класс)
  • История
Описание:

Материал  "Нежин в годы великой Отечественной войны" предусматривает изучение истории родного края в 1941-1943 гг. Его можно использовать как для проведения урока, так и для внеклассного мероприятия или воспитательного часа.

Цель этого урока (скорее, моральная) - сформировать понимание того, что любая война - это трагедия для человечества, что патриотом можно быть не только на передовой линии фронта, но и в глубоком тылу; что победа в Отечественной войне  была достигнута благодаря не только Советской армии, но и деятельности подпольщиков и партизан, мирного населения; а также формировать чувство патриотизма гордости за деятельность земляков в годы войны.

Автор Кресан Жанна Владимировна
Дата добавления 04.01.2015
Раздел История
Подраздел
Просмотров 416
Номер материала 26875
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓