Главная / Классному руководителю / Сценарій позакласного заходу "Ярмарок"

Сценарій позакласного заходу "Ярмарок"

Позакласний захід


(українське народознавство, музика й співи)


«ВЕСЕЛИЙ ЯРМАРОК»


Мета: У формі гри - ярмарку викликати в учнів інтерес до усної народної творчості рідного краю, розвивати мовлення учнів, їх артистичні навички, кмітливість, розвивати естетичні смаки


Обладнання: портрети: Шевченка, музика до народних пісень, словники, плакат:

Якби мені не тиночки

Та не перелази,

Ходив би я на ярмарок

В тиждень по три рази.



Хід ярмарку:


1 ведучий

Життя наших пращурів було нелегким, але в той же час романтичним. Багато лиха, горя прийшлось їм пережити. Але сірі будні прикрашалися святами


2 вед:

"А часом робота і свято перепліталися. Праця поєднувалася з обрядовістю, ставала святковою, загадковою, святою. Тому й здається нам життя наших предків романтичним, ніж важким, бо час - майстер стирати погане, а лишати неповторне і вічне.


1 вед:

Так і ярмарок. Кілька разів на рік селянин мав побувати там, та ярмарок був одним із засобів його існування. На ярмарку можна було продати результати своєї праці, придбати побутові речі, худобу".


2 вед:

Саме на ярмарку могли оцінити майстерність, тут люди вчилися спілкуватися, торгувати, економити, пізнавали географію, ази бізнесу.


1 вед:

"Ярмарок в Україні - це багатющий фольклор та цікаві традиції, які в свій час збирали такі знаменитості: В.І.Даль, Д.Яворницький, Б.Д.Грінченко.


Ярмарку, як чогось незвичайного, чекали всі: старі й малі, дорослі".


2 вед:

Але достатньо мріяти! Всі на ярмарок! На ярмарок!

(Під музику "Ти ж мене підманула...").


1 вед:

Свята неділенька! Благословилося на світ. Виткнуло заспаний писок сонце, стьобнуло промінням по луках, по садках, по левадах… І видно: аж- аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися. А на возах і кури кудкудакають, гуси гелгочуть, теля мекає, порося верещить…

Кругом шумить, гуде; мекає, зрюкає, ірже, кричить, галасує…Нічого не второпаєш!

Одним словом – всі поспішають на яр – ма-рок!




2 вед:

І дівчинка - учениця: "І видно: аж - аж - аж, ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися. І кіньми, і волами, і коровами... І гарби, і вози, і возенята. З кучами, з сіном, із соломою... І дорога вже не дорога, а страшна величезна гадюка, жива і покручена. І де її голова, де хвіст - невідомо. Але ось і Явтух їде, а від нього не відстає дівча..."


Учень: "Приїхали! Тпру!"

(Інсценування пісні "Да куди їдеш, Явтуше?")

Дівчина:

—Да куди їдеш, Явтуше,

Да куди їдеш, мій друже?

Явтух:

—Не скажу!

Дівчина:

—Да коли ж твоя та добрая ласка, то й скажеш!

Явтух:

—На базар!

Дівчина:

—Підвези ж мене, Явтуше,

Підвези ж мене, мій друже!

Явтух:

—Не хочу!

Дівчина:

—Да коли ж твоя та добрая ласка, то й схочеш!

Явтух:

—Сідай, та скраєчку!

Дівчина:

—Ой що везеш, Явтуше,

Ой що везеш, мій друже?

Явтух:

—Не скажу!

Дівчина:

—Да коли ж твоя та добрая ласка, то й скажеш!

Явтух:

—Груші!

Дівчина:

—Ой дай мені, Явтуше,

Ой дай мені, мій друже!

Явтух:

—Не дам!

Дівчина:

—Да коли ж твоя та добрая ласка, то й даси!

Явтух:

—Візьми, та гниленьку!

Дівчина:

—Обніму ж тебе, Явтуше,

Обніму ж тебе, мій друже!

Явтух:

—Не хочу!

Дівчина:

—Да коли ж твоя та добрая ласка, то й схочеш!

Явтух:

—Обніми, та не задуши!

Дівчина:

Поцілую тебе, Явтуше,

Поцілую тебе, мій друже!

Явтух:

—Не хочу!

Дівчина:

—Да коли ж твоя та добрая ласка, то й схочеш!

Явтух:

—Поцілуй, та не вкуси!

Тпр – р-р. Приїхали. Іди та довго не барися.


І вед: "Увага! Увага! Поспішайте до нас на ярмарок! У нас музики грають, у нас пісні співають!"


2 вед:

Сьогодні в нашім ярмарковім краї,

Хто присутній, той співає,

Хто не співає, той танцює,

Хто не танцює, той купує,

Хто не купує, той торгує.


Чоловік:

Гей, ви, гарнії дівчата,

Справні молодички.

Підходьте до столика,

Купуйте собі гостинці!


1Жінка:

Бублики, бублики, купуйте бублики!

Напекла паляниць з білої пшениці!

Гарні, пишні, запашні,

Всі від щирої душі!

Хліба покуштуйте запашного цього,

Радість, щастя, душу, вкладені у нього.


2 жінка:

Пиріжки мої скуштуйте,

Прянички та коровай!

Горішків насиплю щедро,

Ну, народе, поспішай!


Чоловік:

Підходьте, купуйте!

Чи грошей бракує?!

А якщо є грошенята,

Беріть, не скупіться:

Вдома все згодиться.


1 жінка:

Чай, соки, узвар – духмяний солодкий,

Купуйте скоріше, щоб було веселіше!




2 жінка:

Цибуля, цибуля.

Жіночко, беріть цибулю.

Ніяк не гірка, повірте мені,

А ні – то попробуйте!




3 жінка:

Огірочки, огірочки,

Гарбузові сини й дочки.

Мариновані, солоненькі та вкусненькі.

Купуйте, чоловіче, не минайте

Та всіх родичів та наших гостей пригощайте!


4 жінка:

А у мене яблука такі гаренькі та червоні.

Ось полюбуйтеся та помилуйтеся.

І самі покуштуйте –

І всіх нагодуйте.

І ми не продаємо, ми задаром віддаємо!



1 вед:

З вишиванками йдуть дівчата

Гляньте, ось, як їх багато.

Якщо купите у них речі,

Буде радість для малечі.


2 вед:

"Усе - усе можна купити на ярмарку! Усе - усе продати... Навіть чоловіка".


(Інсценівка "Ой там, на товчку, на базарі")

Ой там, на товчку, на базарі,

Жінки чоловіків продавали,

Як прийдеться до ладу,

То я свого поведу та й продам.

Як прийдеться до ладу,

То я свого поведу та й продам.

Із лик мотузок ізсукала,

Взяла свого милого залигала

Та й повела на базар,

До терниці прив'язала.

Та й повела на базар,

До терниці прив'язала.

Як наїхало торгувальниць,

Як наїхало купувальниць,

Стали думать і гадать,

Що за цього мужа дать.

Стали думать і гадать, Що за цього мужа дать.


А за цього мужа треба дати,

А за цього мужа треба дати:

Сорок коней вороних

Ще й сто рублів золотих.

Сорок коней вороних

Ще й сто рублів золотих.

Ой стала я, подумала:

З кіньми треба возиться,

А з грошима треба носиться,

А мій милий, чорнобривий,

До роботи не лінивий,

Він для мене знадобиться.

Він насіє, наоре

Ні для кого, для мене,

Ти мій милий, серденько,

Пожалію я тебе.

Ти мій милий, серденько,

Пожалію я тебе.


1 вед:

"До нашого часу з часів Грінченка й Даля дійшло чимало приказок і прислів’їв: "


1. Загубився, як теля на ярмарку

2. Повезли, як козу на ярмарок

3. Не галасуй, як на ярмарку

4. Як п'яте колесо на ярмарку



2 вед:

"А які тільки пригоди не бувають на ярмарку!" Гумореска М. Хижка


Це було позаторік

Та на нашім ринку:

Хтів купити чоловік

Кабанця чи свинку.

Ламав голову Павло

(Нелегке це діло)

Нешкідливе, щоб було,

І щоб добре їло,

І нарешті підібрав:

О! Які хороші!

Гаманець мерщій дістав,

Став платити гроші.

- А з якого ви села? –

Та йому відповіла:

- Я з села Мельниці.

- Забирайте їх назад!-

Буркнув незабаром, -

Я мельницьких поросят

Не візьму й задаром.

Тітка ближче підійшла:

- То ж назвіть причину!

- А я з вашого сіла

Маю вже ... дружину.


1 вед:

"А тим часом ярмарок іде далі. Сонце піднімається високо - високо. Настав день".


(Чуються діалоги):

1.- Годі, тату, торгувати!


- Чому, синку?

- Та вже нема, чим здачу давати!


2. - Почім ця тканина?

- Дуже дешево: поцілунок за метр.

- Дайте мені три метри ... Бабусю, йдіть розрахуйтеся!


3. - Скількі коштують яйця?

- Карбованець за штуку. А, биті - півкарбованця.

- Та розбийте мені два десятки.


2 вед:

"Той купує, той торгує, той божиться, той прицінюється, той товариство скликає, той на жінку гукає, жіноцтво щебече, усі разом розказують і ні одна не слуха".


Але тут почулося: «Йшла дівчина лужками» (пісня).


(Сценка із твору Нечуя-Левицького "Баба Параска і баба Палажка")

Палажка: "Ой, боже ж ти мій, ой, люди добрі, заверещала, як свиня перед смертю!"


Параска: "Заткни свого рота, бо я зараз обплюю твою погану морду!"


Палажка: "Подивись на свою морду, яка вона стала од злості синя, як бузок".


Параска: "Ах, ти така - сяка, бодай твоє порося вовки з'їли і бодай ти вечора не діждала".


Палажка: "І чур, і пек тобі, хвороба тобі на тебе і на твоє порося".


Параска: Ах ти свиня погана, та я тебе зараз!" (Хапає рогач і йде на Палажку, Палажка теж хапає рогач).


1 вед:Усе можна побачити у нас на ярмарку. То жінки продають чоловіків, а то чоловік просить купити жінку. Одне слово – ярмарок! Ну й цікавий народ – ці чоловіки!


Інсценізація гуморески П.Глазового «Купіть жінку»

Чоловік:

Купіть жінку, не дорого візьму (водить по рядах, просить, щоб купили жінку, всі дивляться, оглядаються, хитають головами, прицінюються)

Підходить козак- молодець:

-Ну що, старий, жінку продаєш?

- Та продаю.

- І що?

- Ніхто не бере.

- Зараз продамо. Не переживай, старий.

(Бере молоду нафарбовану дівчину, ставить поперед жінки і кричить)

  • Продається молодиця,

Чорноброва, білолиця,

І висока, і струнка,

Подивіться – ось яка!

Вміє шити і в язати,

Й чоловіку догоджати.

І у хаті прибирати,

І діточок доглядати,

І наварить, і спече,

І до друга втече,

Так, щоб чоловік не знав

І про неї добре дбав.

Налітайте і хіпуйте,

Бо в продажі лиш одна,

Бо комусь, тільки одному,

Лиш дістанеться вона.

( Дід прислухається, обходить жінку, дивується, чухає потилицю)

  • Що ти тут кричиш, горланиш «налітайте», «одному»

Досить! Бач, розперезався.

Ось, що я тобі скажу:

Мені така жінка потрібна самому! ( Бере жінку і веде за собою)


Чоловік:

Гей, ви, гарнії дівчата,

Нас не минайте.

Сучасне , модне вбрання

Собі придбайте!


1 Жінка:

Є спідниці, бриль, панамка,

Капелюх, хустинка, шапка,

Купіть, будь ласка!


Інсценізація гуморески П.Глазового «Новий капелюх»


Приміряє на базарі

Дама капелюшка.

То натягне аж на лоба,

То спустить до вушка,

То поправить, щоб з –під нього

Виткнулась кудельна.

Приказує:»Гарна штука!

Чудова моделька!»

То витріщить праве око,

То хитро прискалить:

  • Інтересно! Симпатично! –

Сама себе хвалить,

Раптом зирк на етикетку

І стала як вишня:

  • Що ви мені підсунули?

Це ж не загранишня…

Тут же ясно написано,

Що вона одеська…

Візьміть її – заховайте!

Я ж у ній, як Феська!


На ярмарок заходять циганки, підходять до ведучих.


Циганка:

Позолоти ручку, парубче, я тобі погадаю долю.


Вед:

Невже скажеш, чорнява?


Циганка:

Та на руці написано, що паном будеш. А дочка президента тобі жінкою стане. Закрий очі, я тобі пошепчу, щоб гроші до тебе прилипли. (Нагинається, щось шепоче, витягує з кишені гроші)

Ой багатий будеш, багатий.

Селу допоможеш, газифікуєш.

Будуть тебе односельці любити, шанувати,

Якщо будеш голову на шиї мати.

Ха –Ха –Ха . (йде)


Вед:

(доторкається кишені) От, чортова циганка, Таки прилипли мої грошики до неї!


Циганка підходить до гості залу.


Циганка:

Ану, красуне, давай тобі поворожу,

Всю правду тобі скажу. (Дивиться на руку гості)

Чи любить він тебе, чи ні –

Така в душі твоїй загадка.

Про нього всі твої думки,

Але одне скажу тобі:

Кохання – то не в губи цілувати

Й слова тихо говорити.

Кохання – це вогнем палати,

І ним людину найдорожчу гріти.


Циганка підходить до ведучої.

Циганка:

Осб тобі, красуне, чорноброва, дай тобі долю передбачу, щастя нагадаю. Тільки ручку спочатку позолоти.


Ведуча:

Це я і без тебе знаю. Іди геть звідси!


Циганка:

От народ пішов, ніякого тобі заробітку, нічому не вірять. Мабуть, не буде тут поживи, доведеться далі йти.


Чоловік:

Гей, ви красуні – дівчата,

Підійдіть до наших рушників.

Бачте, які вони гарненькі, біленькі.

Вишивка на кожному сяє,

Кожна дівчина свою долю вгадає.


(Дівчата розглядають рушники)


2 Жінка:

Синя нитка – добро,

А червона – любов.

Листя вишите зеленим –

Буде щастя окрилене.

Жовтий колір – колір сонця і тепла,

Буде хата затишна і багата.

Поспішайте купувати,

Незабаром Велике свято,

А там і свати у хату.




(Учні співають частівки українською мовами):

Цвіте терен, цвіте терен,

Та й лист опадає,

Хто на ярмарок не їздив,

Той горя не знає.

Доле моя, доле

Що мені діяти...

Бо я тільки вмію

Їсти й торгувати.

Якби мені тиночки

Та не перелази,

То ходив би на ярмарок

В тиждень по три рази...


Розпрягайте, хлопці, коні,

Та й лягайте спочивать.

Швидко прийде неділенька -

Будем знову торгувать!


1 вед: (розповідає під музику):

Ой що ж то за шум учинився?

То із ярмарку народ воротився.

Той воли собі купив та спідничку,

Тепер добре і дружині й чоловічку.

А на ярмарку так добре торгувалось,

Що у одного чобіт вже не зосталось.

Та не плач, моя миленька, не журися,

А на нашого сусіда подивися:

Він вина привіз продати цілу бочку

"А продав і чоботята, і сорочку."


Учні розповідають анекдоти українською мовою:


- Купив, чоловіче, те що казала?

- Ні.

- А гроші де?

- Нема.

- А де ж ти їх дів?

- А от де: за чоботи просили чотири, а я давав три - це сім; карбованця туди - карбованця сюди - це дев'ять; а одного з кумом проїли - от і всі десять.

- Діду, корову продав?

- Продав.

- А гроші ж де?

- Воно, бач, стара... Та ж ополоник купив...



2 вед:

Віки минають, тільки ненька Україна

Завжди, мов сонечко, ласкава і ясна.

Велична, незалежна і єдина.

Земля моїх батьків – моя любов, моє життя.


1 вед:

Мій рідний край, під сонцем ми єдині.

Мій рідний край – і віра і мета.

Мета одна довічна – щастя України,

Що навіки славетна і свята.




2 вед:

Із хлібом і сіллю, як завжди ведеться,

Ми зичим достатку усім і добра.

Хай сонце сміється, життя удається,

І доля завжди щоб привітна була! ( вручають гостям хліб – сіль на рушнику)



(Лине пісня Т.Петриненка «Україна»)


10


Сценарій позакласного заходу "Ярмарок"
  • Классному руководителю
Описание:

Позакласний захід

 

(українське  народознавство,  музика й співи)

 

                                 «ВЕСЕЛИЙ ЯРМАРОК»

 

Мета: У формі гри - ярмарку викликати в учнів інтерес  до усної народної творчості рідного краю, розвивати мовлення учнів, їх артистичні навички, кмітливість, розвивати естетичні смаки

 

Обладнання:  портрети: Шевченка,  музика до народних пісень, словники, плакат:

Якби мені не тиночки

Та не перелази,

Ходив би я на ярмарок

В тиждень по три рази.

 

 

                                               Хід ярмарку:

 

1 ведучий

Життя наших пращурів  було нелегким, але в той же час романтичним. Багато лиха,  горя  прийшлось  їм пережити. Але сірі будні  прикрашалися святами

 

2 вед:

"А часом робота і свято перепліталися. Праця поєднувалася з обрядовістю, ставала святковою, загадковою, святою. Тому й здається нам життя наших предків романтичним, ніж важким, бо час - майстер стирати погане, а лишати неповторне і вічне.

 

1 вед:

Так і ярмарок. Кілька разів на рік селянин мав побувати там, та ярмарок був одним із засобів його існування. На ярмарку можна було продати результати своєї праці, придбати побутові речі, худобу".

 

2 вед:

Саме на ярмарку  могли оцінити  майстерність, тут люди вчилися спілкуватися, торгувати, економити, пізнавали географію, ази бізнесу.

 

1 вед:

"Ярмарок в Україні - це багатющий фольклор та цікаві традиції, які в свій час збирали такі знаменитості: В.І.Даль, Д.Яворницький,  Б.Д.Грінченко.

 

Ярмарку, як чогось незвичайного, чекали всі: старі й малі, дорослі".

 

2 вед:

Але достатньо мріяти!   Всі на ярмарок!    На ярмарок!

 (Під музику "Ти ж мене підманула...").

 

1 вед:

Свята неділенька! Благословилося на світ. Виткнуло  заспаний  писок сонце, стьобнуло промінням по луках, по садках, по левадах…  І видно:  аж- аж  ген  до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися.  А на возах і кури кудкудакають, гуси гелгочуть, теля мекає, порося верещить…

Кругом шумить, гуде; мекає, зрюкає, ірже, кричить, галасує…Нічого не второпаєш! 

Одним словом – всі поспішають на яр – ма-рок!

 

 

 

2 вед:

І дівчинка - учениця: "І видно: аж - аж - аж, ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися. І кіньми, і волами, і коровами... І гарби, і вози, і возенята. З кучами, з сіном, із соломою... І дорога вже не дорога, а страшна величезна гадюка, жива і покручена. І де її голова, де хвіст - невідомо. Але ось і Явтух їде, а від нього не відстає дівча..."

 

Учень: "Приїхали! Тпру!"

(Інсценування пісні "Да куди їдеш, Явтуше?")

Дівчина:

 —Да куди їдеш, Явтуше,

Да куди їдеш, мій друже?

 Явтух:

 —Не скажу!

 Дівчина:

 —Да коли ж твоя та добрая ласка, то й скажеш!

 Явтух:

 —На базар!

 Дівчина:

 —Підвези ж мене, Явтуше,

Підвези ж мене, мій друже!

 Явтух:

 —Не хочу!

 Дівчина:

 —Да коли ж твоя та добрая ласка, то й схочеш!

 Явтух:

 —Сідай, та скраєчку!

Дівчина:

 —Ой що везеш, Явтуше,

Ой що везеш, мій друже?

 Явтух:

 —Не скажу!

 Дівчина:

 —Да коли ж твоя та добрая ласка, то й скажеш!

 Явтух:

 —Груші!

 Дівчина:

—Ой дай мені, Явтуше,

Ой дай мені, мій друже!

 Явтух:

 —Не дам!

 Дівчина:

 —Да коли ж твоя та добрая ласка, то й даси!

 Явтух:

 —Візьми, та гниленьку!

 Дівчина:

 —Обніму ж тебе, Явтуше,

Обніму ж тебе, мій друже!

 Явтух:

 —Не хочу!

 Дівчина:

 —Да коли ж твоя та добрая ласка, то й схочеш!

 Явтух:

 —Обніми, та не задуши!

 Дівчина:

 Поцілую тебе, Явтуше,

Поцілую тебе, мій друже!

 

Явтух:

—Не хочу!

 Дівчина:

 —Да коли ж твоя та добрая ласка, то й схочеш!

 Явтух:

 —Поцілуй, та не вкуси!

     Тпр – р-р. Приїхали. Іди та довго не барися.

 

І  вед: "Увага! Увага! Поспішайте до нас на ярмарок! У нас музики грають, у нас пісні співають!"

 

2 вед:

Сьогодні в нашім ярмарковім краї,

Хто присутній, той співає,

Хто не співає, той танцює,

Хто не танцює, той купує,

Хто не купує, той торгує.

 

Чоловік:

Гей, ви, гарнії дівчата,

Справні молодички.

Підходьте до столика,

Купуйте собі гостинці!

 

1Жінка:

Бублики, бублики, купуйте бублики!

Напекла паляниць з білої пшениці!

Гарні, пишні, запашні,

Всі від щирої душі!

Хліба покуштуйте запашного цього,

Радість, щастя, душу, вкладені у нього.

 

2 жінка:

Пиріжки мої скуштуйте,

Прянички та коровай!

Горішків насиплю щедро,

Ну, народе, поспішай!

 

Чоловік:

Підходьте, купуйте!

Чи грошей бракує?!

А якщо є грошенята,

Беріть, не скупіться:

Вдома все згодиться.

 

1 жінка:

Чай, соки, узвар – духмяний солодкий,

Купуйте скоріше, щоб було веселіше!

 

 

 

2 жінка:

Цибуля, цибуля.

Жіночко, беріть цибулю.

Ніяк не гірка, повірте мені,

А ні – то попробуйте!

 

 

 

3 жінка:

Огірочки, огірочки,

Гарбузові сини й дочки.

Мариновані, солоненькі та вкусненькі.

Купуйте, чоловіче, не минайте

Та всіх родичів та наших гостей пригощайте!

 

4 жінка:

А у мене яблука такі гаренькі та червоні.

Ось полюбуйтеся та помилуйтеся.

І самі покуштуйте –

І всіх нагодуйте.

І ми не продаємо, ми задаром віддаємо!

 

 

1 вед:

З вишиванками йдуть дівчата

Гляньте, ось, як їх багато.

Якщо купите у них речі,

Буде радість для малечі.

 

2 вед:

"Усе - усе можна купити на ярмарку! Усе - усе продати... Навіть чоловіка".

 

(Інсценівка "Ой там, на товчку, на базарі")

Ой там, на товчку, на базарі,

Жінки чоловіків продавали,

 

Як прийдеться до ладу,

То я свого поведу та й продам.

Як прийдеться до ладу,

То я свого поведу та й продам.

 

 Із лик мотузок ізсукала,

Взяла свого милого залигала

 

Та й повела на базар,

До терниці прив'язала.

Та й повела на базар,

До терниці прив'язала.

 

 Як наїхало торгувальниць,

Як наїхало купувальниць,

 

Стали думать і гадать,

Що за цього мужа дать.

Стали думать і гадать,  Що за цього мужа дать.

 

 

А за цього мужа треба дати,

А за цього мужа треба дати:

 

Сорок коней вороних

Ще й сто рублів золотих.

Сорок коней вороних

Ще й сто рублів золотих.

 

 

Ой стала я, подумала:

З кіньми треба возиться,

А з грошима треба носиться,

А мій милий, чорнобривий,

До роботи не лінивий,

Він для мене знадобиться.

 

Він насіє, наоре

Ні для кого, для мене,

 

Ти мій милий, серденько,

Пожалію я тебе.

Ти мій милий, серденько,

Пожалію я тебе.

 

1 вед:

"До нашого часу з часів Грінченка й Даля дійшло чимало приказок і прислів’їв: "

 

1. Загубився, як теля на ярмарку

2. Повезли, як козу на ярмарок

3. Не галасуй, як на ярмарку

4. Як п'яте колесо на ярмарку

 

 

2 вед:

"А які тільки пригоди не бувають на ярмарку!" Гумореска М. Хижка

 

Це було позаторік

Та на нашім ринку:

Хтів купити чоловік

Кабанця чи свинку.

Ламав голову Павло

(Нелегке це діло)

Нешкідливе, щоб було,

І щоб добре їло,

І нарешті підібрав:

О! Які хороші!

Гаманець мерщій дістав,

Став платити гроші.

- А з якого ви села? –

Та йому відповіла:

- Я з села Мельниці.

- Забирайте їх назад!-

Буркнув незабаром, -

Я мельницьких поросят

Не візьму й задаром.

Тітка ближче підійшла:

- То ж назвіть причину!

- А я з вашого сіла

Маю вже ... дружину.

 

1 вед:

"А тим часом ярмарок іде далі. Сонце піднімається високо - високо. Настав день".

 

(Чуються діалоги):

1.- Годі, тату, торгувати!

 

- Чому, синку?

- Та вже нема, чим здачу давати!

 

2. - Почім ця тканина?

- Дуже дешево: поцілунок за метр.

- Дайте мені три метри ... Бабусю, йдіть розрахуйтеся!

 

3. - Скількі коштують яйця?

- Карбованець за штуку. А, биті - півкарбованця.

- Та розбийте мені два десятки.

 

2 вед:

"Той купує, той торгує, той божиться, той прицінюється, той товариство скликає, той на жінку гукає, жіноцтво щебече, усі разом розказують і ні одна не слуха".

 

Але тут почулося: «Йшла дівчина лужками» (пісня).

 

(Сценка із твору Нечуя-Левицького "Баба Параска і баба Палажка")

Палажка: "Ой, боже ж ти мій, ой, люди добрі, заверещала, як свиня перед смертю!"

 

Параска: "Заткни свого рота, бо я зараз обплюю твою погану морду!"

 

Палажка: "Подивись на свою морду, яка вона стала од злості синя, як бузок".

 

Параска: "Ах, ти така - сяка, бодай твоє порося вовки з'їли і бодай ти вечора не діждала".

 

Палажка: "І чур, і пек тобі, хвороба тобі на тебе і на твоє порося".

 

Параска: Ах ти свиня погана, та я тебе зараз!" (Хапає рогач і йде на Палажку, Палажка теж хапає рогач).

 

1 вед:Усе можна побачити у нас на ярмарку. То жінки продають чоловіків, а то чоловік просить купити жінку.  Одне слово – ярмарок!  Ну й цікавий народ – ці чоловіки!

 

Інсценізація гуморески П.Глазового «Купіть жінку»

Чоловік:

Купіть жінку, не дорого візьму (водить по рядах, просить, щоб купили жінку, всі дивляться, оглядаються, хитають головами, прицінюються)

Підходить козак- молодець:

-Ну  що, старий, жінку продаєш?

- Та продаю.

- І що?

 - Ніхто не бере.

- Зараз продамо. Не переживай, старий.

(Бере молоду нафарбовану дівчину, ставить поперед жінки і кричить)

-          Продається молодиця,

Чорноброва, білолиця,

І висока, і струнка,

Подивіться – ось яка!

Вміє шити і в язати,

Й чоловіку догоджати.

І у хаті прибирати,

І діточок доглядати,

І наварить, і спече,

І до друга втече,

Так, щоб чоловік не знав

І про неї добре дбав.

Налітайте і хіпуйте,

Бо в продажі лиш одна,

Бо комусь, тільки одному,

Лиш дістанеться вона.

( Дід прислухається, обходить жінку, дивується, чухає потилицю)

-          Що ти тут кричиш, горланиш  «налітайте», «одному»

Досить! Бач, розперезався.

Ось, що я тобі скажу:

Мені така жінка потрібна самому!  ( Бере жінку і веде за собою)

 

Чоловік:

Гей, ви, гарнії дівчата,

Нас не минайте.

Сучасне , модне вбрання

Собі придбайте!

 

1 Жінка:

Є спідниці, бриль, панамка,

Капелюх, хустинка, шапка,

Купіть, будь ласка!

 

Інсценізація гуморески П.Глазового «Новий капелюх»

 

Приміряє на базарі

Дама капелюшка.

То натягне аж на лоба,

То спустить до вушка,

То поправить, щоб з –під нього

Виткнулась кудельна.

Приказує:»Гарна штука!

Чудова моделька!»

То витріщить праве око,

То хитро прискалить:

-          Інтересно! Симпатично! –

Сама себе хвалить,

Раптом зирк на етикетку

І стала як вишня:

-          Що ви мені підсунули?

Це ж не загранишня…

Тут же ясно написано,

Що вона одеська…

Візьміть її – заховайте!

Я ж у ній, як Феська!

 

На ярмарок заходять циганки, підходять до ведучих.

 

Циганка:

Позолоти ручку, парубче, я тобі погадаю долю.

 

Вед:

Невже скажеш, чорнява?

 

Циганка:

Та на руці написано, що паном будеш. А дочка президента тобі жінкою стане. Закрий очі, я тобі пошепчу, щоб гроші до тебе прилипли.  (Нагинається, щось шепоче, витягує з кишені гроші)

Ой багатий будеш, багатий.

Селу допоможеш, газифікуєш.

Будуть тебе односельці любити, шанувати,

Якщо будеш голову на шиї мати.

Ха –Ха –Ха . (йде)

 

Вед:

(доторкається кишені)   От, чортова циганка, Таки прилипли мої грошики до неї!

 

Циганка підходить до гості залу.

 

Циганка:

Ану, красуне, давай тобі поворожу,

Всю правду тобі скажу.  (Дивиться на руку гості)

Чи любить він тебе, чи ні –

Така в душі твоїй загадка.

Про нього всі твої думки,

Але одне скажу тобі:

Кохання – то не в губи цілувати

Й слова тихо говорити.

Кохання – це вогнем палати,

І ним людину найдорожчу гріти.

 

Циганка підходить до ведучої.

Циганка:

Осб тобі, красуне, чорноброва, дай тобі долю передбачу, щастя нагадаю.  Тільки ручку спочатку позолоти.

 

Ведуча:

Це я і без тебе знаю. Іди геть звідси!

 

Циганка:

От народ пішов, ніякого тобі заробітку, нічому не вірять. Мабуть, не буде тут поживи, доведеться далі йти.

 

Чоловік:

Гей, ви красуні – дівчата,

Підійдіть до наших рушників.

Бачте, які вони гарненькі, біленькі.

Вишивка на кожному сяє,

Кожна дівчина свою долю вгадає.

 

(Дівчата розглядають рушники)

 

2 Жінка:

Синя нитка – добро,

А червона – любов.

Листя вишите зеленим –

Буде щастя окрилене.

Жовтий колір – колір сонця і тепла,

Буде хата затишна і багата.

Поспішайте купувати,

Незабаром Велике свято,

А там і свати у хату.

 

 

 

(Учні співають  частівки українською мовами):

Цвіте терен, цвіте терен,                                             

Та й лист опадає,

Хто на ярмарок не їздив,

Той горя  не знає.

Доле моя, доле

Що мені діяти...

Бо я тільки вмію

Їсти й торгувати.

Якби мені тиночки

Та не перелази,

То ходив би на ярмарок

В тиждень по три рази...

 

Розпрягайте, хлопці, коні,

Та й лягайте спочивать.

Швидко прийде неділенька -

Будем знову торгувать!

 

1 вед: (розповідає під музику):

Ой що ж то за шум учинився?

То із ярмарку народ воротився.

Той воли собі купив та спідничку,

Тепер добре і дружині й чоловічку.

А на ярмарку так добре торгувалось,

Що у одного чобіт вже не зосталось.

Та не плач, моя миленька, не журися,

А на нашого сусіда подивися:

Він вина привіз продати цілу бочку

"А продав і чоботята, і сорочку."

 

Учні розповідають анекдоти українською мовою:

 

- Купив, чоловіче, те що казала?

- Ні.

- А гроші де?

- Нема.

- А де ж ти їх дів?

- А от де: за чоботи просили чотири, а я давав три - це сім; карбованця туди - карбованця сюди - це дев'ять; а одного з кумом проїли - от і всі десять.

- Діду, корову продав?

- Продав.

- А гроші ж де?

- Воно, бач, стара... Та ж ополоник купив...

 

 

2 вед:

Віки минають, тільки ненька Україна

Завжди, мов сонечко, ласкава і ясна.

Велична, незалежна і єдина.

Земля моїх батьків – моя любов, моє життя.

 

1 вед:

Мій рідний край, під сонцем ми єдині.

Мій рідний край – і віра і мета.

Мета одна довічна – щастя України,

Що навіки славетна і свята.

 

 

 

2 вед:

Із хлібом і сіллю, як завжди ведеться,

Ми зичим  достатку усім і добра.

Хай сонце сміється, життя удається,

І доля завжди щоб привітна була!  ( вручають гостям хліб – сіль на рушнику)

 

 

(Лине пісня  Т.Петриненка «Україна»)

 

Автор МИРОНЮК СВЕТЛАНА НИКОЛАЕВНА
Дата добавления 08.01.2015
Раздел Классному руководителю
Подраздел
Просмотров 811
Номер материала 44111
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓