Главная / Физкультура / Розвиток витривалості учнів науроках фізичної культури.

Розвиток витривалості учнів науроках фізичної культури.

9


  1. Тема досвіду: Розвиток витривалості учнів завдяки використанню естафетного бігу та рухливих ігор на уроках фізичної культури.


  1. Адреса досвіду: Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 165 Харківської міської ради Харківської області.


  1. Автор досвіду: Вчитель фізичної культури Андрусенко Юрій Володимирович.


  1. Провідна наукова ідея досвіду: Розвиток витривалості розглядається як усвідомлений контроль за ходом розвитку та зміцненням дитячого організму, як складова майбутньої здорової нації в цілому. Тому цьому питанню слід приділяти значну увагу в школі, особливо під час уроків фізичної культури.


  1. Мета досвіду: Розвиток в учнів здібності до тривалого виконання будь-якої фізичної діяльності без зниження її ефективності.


  1. Задачі: Використання естафетного бігу та рухливих ігор дозволяють розв’язати одразу кілька завдань:

  • розвиток та формування здорового організму;

  • розвиток витривалості як однієї з найголовніших фізичних якостей;

  • встановлення емоційних контактів між учасниками процесу;

  • розвиток уміння працювати в команді.

  1. Наукова основа досвіду: Методологія досвіду базується на теорії адаптації людини (Ф.З.Мєєрсон, М.П.Пшенникова, Л.В.Кисельов); використанні загальних принципів і підходів, сформульованих у теорії функціональних систем (П.К.Анохін); сучасній теорії керування підготовкою висококваліфікованих спортсменів (Л.П.Матвєєв, В.М.Платонов).


8.Актуальність досвіду: За останні роки почастішали випадки смертності дітей на уроках фізичної культури, тому витривалость виходить на перше місце серед фізичних якостей. І саме її розвитку приділяється належна увага.

Сучасні уявлення світової науки стосовно феномена здоровя людини, ґрунтуються на новому розумінні глобальності проблеми виживання людства взагалі. У наукових працях аналізується понад 200 визначень поняття «здоров’я». У межах українсько-канадського проекту «Молодь за здоров’я» Українським інститутом соціальних досліджень у 2008 році було проведено національне опитування молоді з метою вивчення чинників, що впливають на здоров’я дітей та молоді, аналізу ставлення до власного здоров’я. У результаті якого було встановлено, що 80 % дітей відповіли, що їм невистачає рухової активності і вони б залюбки займалися бігом чи рухливими іграми.


9.Новизна досвіду: Уміння правильного і ефективного підбору рухливих ігор та естафет для розвитку загальної витривалості. За допомогою естафет в основній частині уроку вирішуються головні задачі, поставлені перед фізичною культурою, але тільки правильний їх підбір з урахуванням особливостей класу і учнівського контингенту дає можливість розвиватись і бути фізично здоровою кожній дитині окремо і всьому суспільству взагалі.


10.Результативність: Протягом роботи в школі учителем фізичної культури я викладав у різних класах. Працюючи чотири роки в 5-А і 8-Б класах, велику увагу приділяв тому, щоб вони постійно розвивались фізично, формувався колектив, створювалась команда однодумців саме з використанням естафет та рухливих ігор, у яких вони завжди залюбки беруть участь. Досягнення 5-А і 8-Б класів доводять, що моя тема є актуальною і сучасною. Так 5-А клас є переможцем районного етапу малих Олімпійських ігор і змагань з веселих стартів, призером міського етапу малих Олімпійських ігор «Діти Харьківщини». У 8-Б класі навчаються учні-переможці районних та міських змагань з легкоатлетичного чотирьохбор’я, переможці обласних змагань з легкої атлетики, учасники Чемпіоната України з легкої атлетики. Ці класи є найкращими в школі з вивчення фізичної культури, а деякі учні є спортивною гордістю не тільки Київського району, але й Харківської області.


11.Умови ефективного функціонування досвіду: Творча особистість учителя, доброзичлива атмосфера на уроках, створення ситуації успіху.


12.Можливості творчого використання досвіду: Уроки з розвитку витривалості з використанням естафет та рухливих ігор дають можливість для розвитку творчості вчителя та учнів:

  • творче використання та удосконалення існуючих естафет;

  • розробка власних рухливих ігор;

  • залучення до діяльності учнів, які мають різні рівні навчальних досягнень (від високого до низького);

  • індивідуальна робота з обдарованими учнями.

В умовах сучасного навчання все більше звертається увагу роботі з обдарованими учнями, вихованню творчої особистості. А чи може зростити творчу особистість не творчий учитель? На мій погляд, ні! Тому не менш важливо розвивати і творчу особистість самого педагога, перш ніж доручати йому обдарованих, творчих дітей.


13.Напрямки подальшого удосконалення та розвитку досвіду: Розвиток витривалості з використанням естафет та рухливих ігор знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання. Залучення зацікавлених колег та учнів до реалізації ідей досвіду у викладанні та вивченні фізичної культури.






















Зміст досвіду

I. Теоретичні основи розвитку витривалості

Витривалість як фізичну якість поділяють на загальну та спеціальну.

Загальна витривалість — це сукупність функціональних можливостей організму, що обумовлюють здатність людини тривалий час виконувати будь-яку роботу без зниження її ефективності. Якщо учень здатний проявити витривалість в одному виді діяльності, то з певним успіхом зможе продемонструвати її в деяких інших видах діяльності (чим більша схожість між видами діяльності, тим більший прояв витривалості). Так, наприклад, якщо учень демонструє витривалість під час бігу, то такі ж здібності він проявить і під час лижної підготовки, їзді на велосипеді, плаванні, звичайно при умові володіння технікою їх виконання.

Покращення рівня розвитку загальної витривалості служить передумовою ефективного розвитку різних видів специфічної витривалості, таких як:

- швидкісна витривалість - це здатність людини якомога довше виконувати м’язову роботу з біляграничною та граничною для себе інтенсивністю;

- силова витривалість - це здатність людини якомога продуктивніше для конкретних умов спортивної або іншої рухової діяльності долати помірний зовнішній опір;

- координаційно-рухова витривалість - це витривалість, яка проявляється в руховій діяльності з підвищеними вимогами до координаційних здібностей. Така витривалість демонструється, наприклад: гімнастами, гравцями у спортивних іграх, цирковими жонглерами, тощо.

Для розвитку загальної витривалості можуть бути застосовані найрізноманітніші фізичні вправи та їх комплекси, що відповідають ряду вимог:

- відносно проста техніка виконання;

- активне функціонування переважної більшості скелетних м’язів;

- підвищена активність функціональних систем, що лімітують прояв витривалості;

- можливість дозування та регулювання тренувального навантаження;

- можливість тривалого виконання (від кількох хвилин до кількох годин).

Переліченим вимогам найбільшою мірою відповідають циклічні вправи такі як ходьба, біг, плавання, біг на лижах тощо.

Для розвитку швидкісної витривалості доцільно застосовувати як циклічні, так і спортивні та спеціально підібрані ігри.



II. Практичні основи розвитку витривалості

При вихованні будь-якого виду витривалості фізичні навантаження слід ретельно і чітко дозувати, регулюючи їх інтенсивність, тривалість, кількість повторень, характер і тривалість відпочинку. Так, у процесі розвитку загальної витривалості необхідно забезпечити тренувальні впливи на фактори, що лімітують її прояв. Це вимагає послідовного вирішення ряду завдань:

- розвиток потужності функціональних систем аеробного енергозабезпечення (узагальненим показником є максимальне поглинання кисню (МПК));

- розвиток ємності аеробного джерела енергозабезпечення (характеризується здатністю людини якомога довше виконувати певну роботу на максимальному для цієї роботи рівні поглинання кисню);

- удосконалення рухливості функціональних систем аеробного енергозабезпечення (характеризується зменшенням часу на розгортання роботи системи аеробного енергозабезпечення до максимальної її потужності);

- покращення функціональної та технічної економічності (характеризується зменшенням витрат енергії на одиницю стандартної роботи);

- підвищення потужності і ємності буферних систем організму та його реалізаційних можливостей (характеризується здатністю людини переносити більші негативні зміни у внутрішньому середовищі організму: зростання температури тіла, накопичення молочної кислоти, тяжість або навіть біль в окремих ланках тіла тощо).

Найбільш ефективно зазначені вище задачі можуть бути вирішені методами строго регламентованої та змагальної вправи.

До основних факторів, що лімітують прояв швидкісної витривалості, належать:

  1. Функціональні можливості анаеробних енергоджерел та буферних систем організму.

  2. Рівень технічної підготовленості.

  3. Здатність протистояти негативним змінам у внутрішньому середовищі організму (накопичення лактату тощо) шляхом максимальної концентрації вольових зусиль.

Для розвитку швидкісної витривалості застосовують переважно методи комбінованої вправи та метод загальної вправи.

Прояв силової витривалості лімітується функціональними можливостями систем енергозабезпечення та буферних систем організму, рівнем внутрішньом’язової та міжм’язової координації, здатністю до концентрації вольових зусиль. Одним із найпоширеніших методів розвитку силової витривалості є метод колового тренування.





Висновки

Самостійні заняття з розвитку витривалості пов’язані з виконанням великих обсягів роботи в широкому діапазоні її інтенсивності. У зв’язку з цим частіше всього зустрічаються травми ніг та порушення у роботі серцево-судинної системи (ССС). Причинами переважної більшості з них є організаційні недоліки та методичні помилки.

До організаційних недоліків можна віднести:

- несприятливі санітарно-гігієнічні та погодні умови (значна загазованість та надмірна вологість повітря);

- надто низька або висока температура навколишнього середовища;

- надто тверді покриття, на яких виконуються вправи;

- неякісна екіпіровка;

- порушення правил безпеки та дисципліни на заняттях та ін.

Методичні помилки:

- відсутність ретельної розминки;

- недостатня увага до зміцнення опорно-рухового апарату;

- одноманітність засобів та методів розвитку витривалості;

- форсування тренувальних навантажень;

- проведення тренувань у стані недуги (нежить, ангіна, грип тощо).

Для визначення рівня розвитку загальної витривалості використовують тести і контрольні завдання.

1. Тривалий біг зі стандартною швидкістю.

Опис проведення тестування. Спочатку проводиться тестування максимальної швидкості бігу на 30 м. Наприклад, двоє учнів пробігли 30 м на швидкість за однаковий час (3,5 с). Їх максимальна швидкість становить (30 м:3,5 с) 8,57 м/с. Потім для них встановлюється стандартна швидкість бігу (50 % від 8,57 м/с). Фіксується час від початку бігу до моменту, коли один з учнів буде нездатним підтримувати необхідну швидкість. Той учень, який зможе довший час пересуватися з заданою швидкістю, і проявить вищий рівень розвитку загальної витривалості.

2. 12-хвилинний тест К. Купера (хто подолає більшу відстань за встановлений час, той і проявить вищий рівень загальної витривалості).


Сучасний учитель повинен давати учням не просто нові знання, а виводити їх на новий рівень розвитку фізичних якостей. Особливо це стосується вчителя фізичної культури, у діяльності якого основною є робота з організмом дитини, який постійно змінюється, розвивається, зростає. Тому важливим є переорієнтація мислення сучасного вчителя на усвідомлення принципово нових вимог до його педагогічної діяльності, до його готовності розвивати витривалість саме використовуючи естафетний біг, рухливі ігри та деякі інші засоби у процесі навчання.

Розвиток витривалості учнів науроках фізичної культури.
  • Физкультура
Описание:

1.  Тема досвіду: Розвиток витривалостіучнів завдяки використанню естафетного бігу та рухливих ігор на уроках фізичної культури.                                                                                                     

 

2.  Адреса досвіду: Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 165 Харківської міської ради  Харківської області.

 

3.  Автор досвіду: Вчитель фізичної культури Андрусенко Юрій Володимирович.

 

4.  Провідна наукова ідея досвіду: Розвиток витривалості розглядається як усвідомлений контроль за ходом розвитку та зміцненням дитячого організму, як складова майбутньої здорової нації в цілому. Тому цьому питанню слід приділяти значну увагу в школі, особливо під час уроків фізичної культури.

 

5.  Мета досвіду:Розвиток в учнів здібності до тривалого виконання будь-якої фізичної діяльності без зниження її ефективності.

 

6.  Задачі: Використання естафетного бігу та рухливих ігор дозволяють розв’язати одразу кілька завдань:

·      розвиток та формування здорового організму;

·      розвиток витривалості як однієї з найголовніших фізичних якостей;

·      встановлення емоційних контактів між учасниками процесу;

·      розвиток уміння працювати в команді.

         

7.  Наукова основа досвіду:  Методологія досвіду базується на теорії адаптації людини (Ф.З.Мєєрсон, М.П.Пшенникова, Л.В.Кисельов); використанні загальних принципів і підходів, сформульованих у теорії функціональних систем (П.К.Анохін); сучасній теорії керування підготовкою висококваліфікованих спортсменів (Л.П.Матвєєв,  В.М.Платонов).

    

 

8.Актуальність досвіду: За останні роки почастішали випадки смертності дітей на уроках фізичної культури, тому витривалость виходить на перше місце серед фізичних якостей. І саме її розвитку приділяється належна увага.

           Сучасні уявлення світової науки стосовно феномена здоровя людини, ґрунтуються на новому розумінні глобальності проблеми виживання людства взагалі. У наукових працях аналізується понад 200 визначень поняття «здоров’я». У межах  українсько-канадського проекту «Молодь за здоров’я» Українським інститутом соціальних досліджень у 2008 році було проведено національне опитування молоді з метою вивчення чинників, що впливають на здоров’я дітей та молоді, аналізу ставлення до власного здоров’я. У результаті якого було встановлено, що 80 % дітей відповіли, що їм невистачає рухової активності і вони б залюбки займалися бігом чи рухливими іграми.

 

9.Новизна досвіду: Уміння правильного і ефективного підбору рухливих ігор та естафет для розвитку загальної витривалості. За допомогою естафет в основній частині уроку вирішуються головні задачі, поставлені перед фізичною культурою, але тільки правильний їх підбір з урахуванням особливостей класу і учнівського контингенту дає можливість розвиватись і бути фізично здоровою кожній дитині окремо і всьому суспільству взагалі.

 

10.Результативність: Протягом роботи в школі учителем фізичної культури я викладав у різних класах. Працюючи чотири роки в 5-А і 8-Б класах, велику увагу приділяв тому, щоб вони постійно розвивались фізично, формувався колектив, створювалась команда однодумців саме з використанням естафет та рухливих ігор, у яких  вони завжди залюбки беруть участь. Досягнення 5-А і 8-Б класів доводять, що моя тема є актуальною і сучасною. Так 5-А клас є переможцем районного етапу малих Олімпійських ігор і змагань з  веселих стартів, призером  міського етапу малих Олімпійських ігор «Діти  Харьківщини». У 8-Б класі навчаються учні-переможці районних та міських змагань з легкоатлетичного чотирьохбор’я, переможці обласних змагань з легкої атлетики, учасники Чемпіоната України з легкої атлетики. Ці класи є найкращими в школі з вивчення фізичної культури, а деякі учні є спортивною гордістю не тільки  Київського району, але й Харківської області.

 

11.Умови ефективного функціонування досвіду: Творча особистість учителя, доброзичлива атмосфера на уроках, створення ситуації успіху.

 

12.Можливості творчого використання досвіду: Уроки з розвитку витривалості з використанням естафет та рухливих ігор дають  можливість для розвитку творчості вчителя та учнів:

-         творче використання та удосконалення існуючих естафет;

-         розробка власних рухливих ігор;

-         залучення до діяльності учнів, які мають різні рівні навчальних досягнень  (від високого до низького);

-         індивідуальна робота з обдарованими учнями.

        В умовах сучасного навчання все більше звертається увагу  роботі з обдарованими учнями, вихованню творчої особистості. А чи може зростити творчу особистість не творчий учитель? На мій погляд, ні!  Тому не менш важливо розвивати і творчу особистість самого педагога, перш ніж доручати йому обдарованих, творчих дітей.

 

13.Напрямки подальшого удосконалення та розвитку досвіду:    Розвиток витривалості з використанням естафет та рухливих ігор знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання. Залучення зацікавлених колег та учнівдо реалізації ідей досвідуу викладанні та вивченні фізичної культури.

 

 

Автор Андрусенко Юрій Володимирович
Дата добавления 05.01.2015
Раздел Физкультура
Подраздел
Просмотров 510
Номер материала 34692
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓