Главная / Начальные классы / Проект учнів 2-А класу Мелітопольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 «Паляниця - святий хліб»

Проект учнів 2-А класу Мелітопольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 «Паляниця - святий хліб»

Мелітопольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11 Мелітопольської міської ради Запорізької області







Проект

учнів 2-А класу

Мелітопольської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів № 11

«Паляниця - святий хліб»








Керівник проекту:

вчитель початкових класів, класний керівник 2-А

Школьна Ірина Степанівна






2014р

Зміст

  • Паляниця – святий хліб

  • Як з’явилася паляниця

  • Подорож паляниці до столу в наш час

  • Бережливе відношення до хлібу

  • Українські традиції

  • Види хліба

  • Прислів’я та приказки

  • Паляниця (казка)

  • Малюємо українську паляницю

  • Хліб

  • Виховна година

  • Сценарій свята «Святий хліб»

  • Ігри про хліб

  • Лічилки

  • Веселі задачі

  • Ребуси

  • Хліб – це життя

  • Список використаної літератури





Паляниця - святий хлібC:\Users\Admin\Desktop\big_1136412.jpg























Як з’явилась паляниця…


Багато століть тому наші предки подорожували у пошуках їжі. Заздалегідь вони помітили, якщо кинути у вологу землю зерно, то через деякий час виросте більше зерен. Довгий час потому, користуючись цим секретом вони вживали в їжу зерна в сирому вигляді, але потім навчились розтирати їх між каменями, та отриману крупу варити.

Так з'явилися перші жорна, перша мука, перша паляниця. Перша паляниця мала вигляд рідкої каші. Її в наш час ще вживають у вигляді хлібної юшки в деяких країнах Африки та Азії. У дикоростучої пшениці зерна тяжко відділялися від колоса. І, щоб полегшити витяг їх, древні люди зробили ще одне відкриття. До того часу людина вже навчилася добувати вогонь і застосовувати його для приготування їжі. Предки виявили, що підігріті зерна легше відокремлюються від колосків. Вони нагрівати на розігрітих каменях зібрані злаки і складали отримане у вириті ями. Згодом виявили, що якщо підсмажені зерна роздрібнити і змішати з водою, каша виходить набагато смачніше тієї, яку вони їли із сирих зерен.

Багато тисяч років тому людина навчилася обробляти і культивувати пшеницю і ячмінь. У той час винайшли ручні млини, ступки, народився перший печений хліб. Археологи припускають, що одного разу під час приготування зернової каші частина її вилилася і перетворилася на рум'яну коржик. Своїм приємним запахом, апетитним виглядом і смаком вона здивувала людину. Тоді-то наші далекі предки з густої зернової каші стали випікати прісний хліб у вигляді коржа.

На Україні кажуть : „ Коли людина тяжкою працею зорює землю, сіє зерно, збирає врожай і пече з нього хліб, тоді вона знайшла і батьківщину.

C:\Users\Admin\Desktop\81322974_4360286_78015956_4457709_dae9ebe88976_2_.png



Подорож паляниці до столу в наш час.

Благословенна праця хлібороба –

C:\Users\Admin\Desktop\_MG_7369_750.jpgC:\Users\Admin\Desktop\traktor.jpg









Хліб завжди був і є святим.

Тривога в ньому і жалоба,

Та колосочок золотий

Який пробився крізь морози –

Зеленим пір'ячком зійшов. C:\Users\Admin\Desktop\136381142313.jpegC:\Users\Admin\Desktop\pos.jpg











Його весни зігріли сльози,

У ньому, з древності - любов.

C:\Users\Admin\Desktop\43054.jpgC:\Users\Admin\Desktop\54434.jpg









C:\Users\Admin\Desktop\medium_20100428122618513496.jpgC:\Users\Admin\Desktop\74442.jpg









C:\Users\Admin\Desktop\1376633962_-kz.jpgC:\Users\Admin\Desktop\комбайн.jpg









C:\Users\Admin\Desktop\280957-276649.jpgC:\Users\Admin\Desktop\1x640.jpg







C:\Users\Admin\Desktop\bread-basic-no-knead.jpgC:\Users\Admin\Desktop\1284.jpg











І в першоспечену хлібину

Ввійшла вона...

На втечі діб C:\Users\Admin\Desktop\49367566 (1).jpgC:\Users\Admin\Desktop\94823984_4642268_testo_v_pizze.jpg









Радіє стомлена родина –

Бо на столі селянський хліб!



Черствого хліба не буває,

Черствіють очі, ті що злі.

Дивіться люди: скарб зростає

І колоситься на землі.

Володимир Вакуленко

C:\Users\Admin\Desktop\103661932_large_xleb.jpg

















Бережливе відношення до хліба

Паляниця — віддавна священний хліб слов'ян. Здавна українці ставили пшеничні колоски на почесному місці хати. І це не випадково. Бо хліб був не лише годувальником, а й давньою слов’янською святинею.   У великому труді народжувалася духмяна паляниця, і завжди до неї ставились з особливою повагою. І боляче дивитися, як лежить недоїдений окраєць хліба десь у коридорах нашої школи. То згадаймо ж мудрі поради наших пращурів і вклонімося хлібові. Яке щастя, яке добро, що є хліб на світі! Спочатку він у землі, потім у борошні й нарешті на столі. Хліб, народжений працею, зрум’янений, пахучий, вірний наш годувальник .Споконвіку називали хліб святим. Ще з давніх-давен люди складали на честь хліба радісні й бентежні пісні, де з любов’ю говорилося про святість хліба, про його велич. Люди вірили, що Бог наділяє людину хлібом разом із Долею. Тому створені уявлення визначили правила поведінки із паляницею під час їжі.

Не дозволялося, щоб одна людина доїдала шматок після іншої - забереш щастя і силу.

Якщо залишив шматок, то цілу ніч снитимуться старці, будеш худнути.

Не дозволялося їсти за спиною іншої людини - "з'їси його силу". Християнська символіка ототожнювала хліб із тілом Божим. В Україні будь-яке свято чи обряд не обходились без паляниці, вона була символом гостинності, прихильності, та оберегом. Пшеничні паляниці вживали частіше як святкові або обрядові страви, бо в Україні перевагу завжди надавали житньому хлібові. Паляниці були вінцем хліборобської праці, символізували благородство і красу,багатство і цінність. Паляниця є віддзеркаленням нашого національного обличчя і прагнення народу до волі, удосконалення, краси й сонця.




«Не кидайсь хлібом, він святий», -
В суворості ласкавій,
Бувало, каже дід старий,
Малечі кучерявій.
«Не грайся хлібом, то ж бо гріх», -
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало, каже мати.
Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські родить мови.
Хто зерно сіє золоте
В землі палку невтому,
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.

М.Рильский

C:\Users\Admin\Desktop\81322974_4360286_78015956_4457709_dae9ebe88976_2_.png









Українські Традиції

Паляниця — значущий атрибут слов'янського харчування.

Хліб — усьому голова,

Хліб та вода — козацька їда,

Без хліба суха бесіда —

таких прикладів української народної мудрості можна наводити безліч.

Улюбленим повсякденним, святковим та обрядовим хлібом на Україні був учинений, тобто виготовлений на розчині, заквасці. Розчину робили на хмелю, потім залишали шматок тіста від попередньої випічки. Виготовляли закваску, потім тісто, яке не раз перемішували. Пекли хліб у добре розпаленій печі на поду (черені), підкладаючи під хлібини сушене капустяне листя.

На Україні завжди віддавали перевагу житньому хлібу, а пшеничний випікали на великі свята - Різдво, Пасху, весілля.

Xліб є символом добробуту та гостинності. Протягом віків у народі вироблялося ставлення до нього як до священного предмета. Крихти й уламки хліба ніколи не викидали, а віддавали птиці чи худобі. За гріх вважалося недоїсти шматок хліба, а якщо такий шматок падав на землю, годилося підняти його, почистити від пилу, поцілувати й доїсти.

Хліб-сіль, покриті рушником, були необхідним атрибутом. Запрошуючи до столу, господар казав: Просимо до нашого хліба-солі, а після застілля гості дякували за хліб-сіль.

Розділити з кимось хліб-сіль — означало подружитися, побрататися. Зустрічати хлібом-сіллю дорогих гостей

цей звичай, що має глибоке коріння, дійшов до нашого часу.







Види хліба.

(Класифікація 1)Залежно від борошна розрізняють:

C:\Users\Admin\Desktop\images (1).jpg



пшеничний хліб,



C:\Users\Admin\Desktop\images.jpg





пшенично-житній хліб,C:\Users\Admin\Desktop\chernyj - khleb.png







житній хліб,

C:\Users\Admin\Desktop\bread-72.jpg





гречаний хліб,





C:\Users\Admin\Desktop\2wbqffjhp.jpg







зерновий хліб,

C:\Users\Admin\Desktop\xlib_Vysivka.jpg



висівковий,





C:\Users\Admin\Desktop\d97a40b18856210710d86dd9a31cb7ce.jpg



без дріжджовий,





C:\Users\Admin\Desktop\otrubnoy-hleb2.jpg





з пророщеного зерна

(без борошна)





(Класифікація 2)По рецептурі розрізняють:



C:\Users\Admin\Desktop\25d0259125d1258325d1258425d025b525d125802b25d025be25d025b125d025bc25d025b525d025bd25d025b0021.jpg

1.Покращенний хліб,а саме:

                • хліб заварний







C:\Users\Admin\Desktop\5f5aabda435d.jpg





  • хліб молочний

(з молоком, патокою)

C:\Users\Admin\Desktop\gorchichnii-xleb-v-xlebopechke.JPG

              • гірчичний хліб

(з молоком, гірчичною олією)







              • чайний хлібC:\Users\Admin\Desktop\bananbread1.jpg

( з солодом, патокою

і коріандром)







2.Здобні вироби готують з борошна вищого ґатунку з додаванням жиру, цукру, яєць, родзинок і ін. Розрізняють:

C:\Users\Admin\Desktop\DSC_0007-e1367430849976.jpg

  • хали плетені,











C:\Users\Admin\Desktop\images.jpg

  • ріжки і рогалики,







C:\Users\Admin\Desktop\4_Kalach_z_makom_BIG.png

  • калачі і ситнички,

C:\Users\Admin\Desktop\a96008ae8b2b3c1597700900cb13f8d7.png





  • плюшки, равлики,





C:\Users\Admin\Desktop\shop_items_catalog_image210.jpg

  • коржики











3.Дієтичні і національні хлібні вироби. Дієтичні хлібні вироби призначені для людей літнього віку, страждаючих певними захворюваннями. Для людей, страждаючих цукровим діабетом, ожирінням, ревматизмом, готують хліб білково-висівковий, білково-пшеничний а також ахлорідний хліб (без солі).

4.Простий хліб, а саме: виготовлений з муки, води, солі і дріжджів.



(Класифікація 3) За способом випічки — череневі(подові) і формові.C:\Users\Admin\Desktop\81322974_4360286_78015956_4457709_dae9ebe88976_2_.png





Прислів’я та приказки



  • Хліб – усьому голова.

  • Де оре сошка (підставка для зброї), там хліба трошки.

  • Глибше орати – більше хліба мати.

  • Хліб на хліб сіяти – ні молотити, ні віяти.

  • Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде.

  • Посій упору, будеш мати зерна гору.

  • Сухий березень, теплий квітень, мокрий май – буде хліба врожай!

  • Сухий марець, мокрий май – буде жито, як той гай.

  • Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

  • Май холодний – рік хлібородний.

  • Зима без снігу – літо без хліба.

  • Багато снігу – багато хліба.

  • Літом сякий-такий бур'янець, а хліба буханець —то й ситий чоловік.

  • Звабиш калачем, не відженеш і бичем.

  • Тринди-ринди — коржі з маком.

  • Без приправи і паляниці не зробиш.

  • Із-за смичка — тонка паляничка.

  • Не для Гриця паляниця.

  • Нехай книш, аби не паляниця.

  • Паляниця — хлібові сестриця.

  • Паляниця — як пух, як дух, як милеє щастя.

  • Яка пшениця, така й паляниця.

  • Обійдеться великдень без гречаної паски.

  • Годі з болота паску спекти.

  • Добра паска, як є ковбаска.

  • Аби хліб, а зуби знайдуться.

  • А де ж той хліб, що вчора з'їли?

  • Без хліба і без води погано жити.

  • Без хліба і любов гине.

  • Без солі, без хліба немає обіда.

  • І рибка без хліба бридка.

  • Бодай ніхто товченого хліба не діждав ні пекти, ні їсти.

  • Будем постити, як хліба не стане.

  • Легкого хліба захотів.

  • Де хліб і вода, там нема голода.

  • Добрий хліб, коли нема калача.

  • Є хліб — солі нема, є сіль — хліба нема.

  • Житній хліб пшеничному калачеві дід.

  • Завжди є їдець на готовий хлібець.

  • З полови хліба не спечеш.

  • Зварили нічо та й з'їли без хліба.

  • З неба хліб не падає.

  • З чого хліб, з того й пироги.

  • З печі сирого хліба не виймають.

  • І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.

  • Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить.

  • Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.

  • Кожному хліб не гіркий.

  • Коли б хліб та вода, то не буде голода.

  • Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска,

так і в горниці тоска.

  • Коли не стане хліба, так грінки грій.

  • Коли стало на хліб, то стане й на обід.

  • Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.

  • Коли хліб, тоді й розум.

  • Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.

  • Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.

  • Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.

  • Люди — не татари, дадуть хліба і сметани.

  • Мова мовиться, а хліб їсться.





C:\Users\Admin\Desktop\81322974_4360286_78015956_4457709_dae9ebe88976_2_.png








Паляниця


(Українська народна казка Поділля)

На околиці села, що поринало в густу зелень Чорного лісу, стояла чепурненька біла хатка з маленькими віконцями. Над віконцями тісно один до одного були наліплені ластовині гнізда. Багато весен підряд дід Северин милувався веселим життям «ластовиного готелю».

Якось одного разу пройняв його душу несамовитий крик ластівки. Він вибіг з хати і побачив, як ластівка відбивалась від яструба біля гніздечка, де пищали маленькі пташенятка.

Дід одразу кинувся на допомогу бідній ластівці. Вхопивши ломаку, яка лежала під хатою, він звалив нападаючого птаха на землю. Впала на землю і скривавлена ластівка. Дід покликав бабу Явдоху і та взялася лікувати бідолаху, а згодом і довелося старим годувати і ластовенят.

Незабаром ластівка змогла самостійно літати і приносити їжу своїм діткам. Швидко плине час, і восени, як тільки ліс став міняти вбрання, вся ластовина родина зібралася у вирій. Вийшли дід Северин і баба Явдоха проводжати в далеку дорогу своїх ластівок, як раптом підлетіла врятована ними ластівка під саме вухо діда і заговорила людською мовою:

Дуже дякую вам обом, добрі люди, і хочу віддячити. Я не проста ластівка, я раз в житті можу бути доброю чарівницею і виконати три ваші бажання: одне — діда, друге — баби, а третє — ваше спільне завтра на світанку.

Сказала і одразу вся ластовина зграя піднялася в небо. Дід і баба стояли як зачаровані. Потім пішли до хати і стали думати — гадати, що ж побажати. Очі діда засяяли від мрійливої радості.C:\Users\Admin\Desktop\N659.pngC:\Users\Admin\Desktop\0_9b054_d886c76c_orig.jpg









От, — каже, — нам би з тобою нову гарну хату, щоб дах не протікав, оце було б добре.

Зітхнула баба мрійливо та й каже:

А якби коло хати ще й сад гарний ріс, оце була б краса.

А що ж разом придумати? Давай — каже баба, попросимо у ластівки сили і молодості.

Ні, — каже дід, — я б хотів, щоб коло хати було озеро, а там водилась гарна риба, пам’ятаєш, я був спритним колись рибалкою.

Нащо тобі те озеро? — гнівно запитала баба.

Давай краще побажаємо , щоб купці одежі всякої навезли і щоб ми щось вибрали для себе.

А їсти що, спідниці будемо? — насупився дід. — Може краще замовимо ластівці якусь ферму невеличку?

Ти що, збожеволів? — вигукнула баба. На фермі ж робити тяжко треба, у нас вже сили нема.

Довго вони сперечалися, сердиті і голодні лягли спати. Прокинулися рано, було ще зовсім темно, і півні навіть не кукурікали. Дід тільки хотів щось сказати, а баба рота затуляє.

Я перша буду бажання замовляти, мовчи, діду.

Чому це ти завжди перша маєш бути? — розгнівався старий чоловік.

Потім знову вони сперечалися і не помітили, як стало світати. Дід оглянув напівпорожню комору, холодну піч і сказав:

Досить, бабо, дутися. Я вже їсти хочу. Хоч би якась паляниця десь узялася, чи що?

Як тільки він це сказав, глядь — на столі велика розкішна паляниця, ніби промовляє: «З’їжте мене, я така смачна». Дід підійшов до столу і розділив паляницю навпіл.

Ша, стара досить сердитись.

Баба як почала від злості тупати ногами, як почала кричати:

Щоб ця паляниця та до вух твоїх вчепилася!

Тут раптом обидві половини паляниці підскочили і міцно притиснулися до дідових вух. Спочатку баба засміялася, коли побачила діда з величезними вухами, а з часом їй було зовсім не до сміху. Вона зо всієї сили хотіла відірвати половинки паляниці від дідових вух, та марно. Дід тягнув теж зо всієї сили за вуха разом з кусками паляниці та теж даремно. Потім баба спробувала відгризти приклеєні куски паляниці, але теж безуспішно.

А коли вранці до них постукали в двері сусіди, дід і баба разом вигукнули своє спільне бажання, щоб обидві половинки паляниці відчепилися нарешті від дідових вух і зайняли своє місце в тарілці.

Ну й добре, — сказала баба, — а то що б в селі сказали люди, якби ти з’явився на вулиці з такими великими вухами?

Потім сіли дід з бабою за стіл, з’їли з апетитом паляницю облизалися, і на тому їх бажання закінчилися.C:\Users\Admin\Desktop\3.png




C:\Users\Admin\Documents\Мои сканированные изображения\2014-09 (сен)\сканирование0001.jpg

Малюємо українську паляницюC:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\сканирование0006.jpg







C:\Users\Admin\Documents\Мои сканированные изображения\2014-09 (сен)\сканирование0003.jpg

C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\сканирование0007.jpg

Налімова Н. 2 кл.

Шуваєва Д 2 кл.









Кусков Д. 2 кл.

Шавенько О. 2 кл.



C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\сканирование0011.jpgC:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\сканирование0004.jpg











Лаба М. 2 кл.





C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\сканирование0005.jpg

Курган Д. 2 кл.



C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\сканирование0013.jpg
















Давлад С. 2 кл.



Лебєдєв П. 2 кл.



Зображення хліба в творах художників.C:\Users\Admin\Desktop\0_515a8_a1e505f5_XL.jpg













Дацук Кирило



C:\Users\Admin\Desktop\загруженное.jpg











Parker, Henry Hillier



C:\Users\Admin\Desktop\e992af62527e.jpg









Адольф-Уільям Бугро "Відпочинок на жниві" (1865р.)



C:\Users\Admin\Desktop\441857.jpgC:\Users\Admin\Desktop\zhnyzia.jpg





Маковський Костянтин - Селянський обід в полі







C:\Users\Admin\Desktop\s57-1.jpg





Т. Яблонська . Хліб. 1949



М. Пимоненко Жниця



C:\Users\Admin\Desktop\0_33f9a_cd4b63ce_XL.jpgC:\Users\Admin\Desktop\s1281.jpg





Малевич Казимир Северинович . Женці . 1927



C:\Users\Admin\Desktop\загруженное (1).jpg



Довбенко Віктор





C:\Users\Admin\Desktop\original.jpg



Серебрякова Зінаїда Євгенівна (1884-1967) - Жнива 1915





C:\Users\Admin\Desktop\0_6bdfe_c9d9e572_XL.jpg

В. Федотов. Сільський сніданок





C:\Users\Admin\Desktop\78289166_large_Elena_Vilkova__Babushkinuy_pirogi.jpg







Сніжана Славова .



Олена Вілкова . "Бабусині пиріги "






Виховна година

Паляниця — як пух, як дух, як миле щастя.

Мета: показати учням, що в усі часи, в усіх народів, в усіх країнах - хліб основа життя людини, що процес вирощування хліба дуже складний і важкий, тому всі повинні бережно ставитися до хліба, поважати працю людей, які вирощують його.

Задача: навчити дбайливо ставитися до хліба.

Обладнання та матеріали: плакати, прислів'я про хліб, вироби з борошна.

Методичні рекомендації: знайти прислів'я, приказки про хліб, приготувати вдома випічку.


Хід класної години

(діти з поклоном зустрічають своїх гостей, примовляючи «Хліб Вам да сіль»).

Вчитель:У наш час приділяють велику увагу розвитку духовної культури, тому що людина нашого суспільства - це, перш за все людина всебічно розвинена. Сьогодні ми торкнемося ряд питань, що визначають культуру людини. Я не буду називати тему класної години, ви самі назвете її відгадавши загадку:C:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\383464763.jpg

Відгадати легко і просто:

М'який, пишний і запашний.

Він і чорний, він і білий,

А буває підгорілий. (Хліб).


Вчитель:Хліб в давнину називали «жито» від слова «жити», адже ми знаємо, що без цього продукту прожити людині не можливо. Хліб оспівують не тільки музиканти і поети, а й художники: Дацук К.,Адольф Уільям Бугро, К.Маковський, Т. Яблонська, М. Пимоненко,І.І. Шишкін «Жито».

Вчитель звертає увагу на картину І.І. Шишкіна «Жито» на велике жовте поле, величезна як море.

C:\Users\Admin\Desktop\shishkin_rozh.jpg







Жито, жито, дорога польова

Веде невідомо куди.

Жито, жито, до зводу блакитного

Поля без краю і кінця.


Вчитель:- Ці безкрайні золоті поля - наше багатство, наш хліб. Здавна існує на Україні звичай зустрічати своїх гостей хлібом-сіллю.


Ось він, хлібчик, - запашний,

Ось він - теплий, золотистий.

У кожен дім, на кожен стіл

Він завітав, прийшов.

Хліб – сіль вам! C:\Users\Admin\Desktop\DSC05286-печать.JPG






Вчитель:Хліб на Україні здавна був основою життя, до нього завжди ставилися з великою повагою. Неповага до хліба прирівнювалося до найстрашнішого образі, яке можна нанести людині. У народі про хліб говорили як про живу істоту: хліб-годувальник,... Платон Воронько написав вірш про хліб:


Пахне хліб

Як тепло пахне хліб!

Любов’ю трударів,

І радістю земною,

І сонцем, що всміхалося весною,

І щастям наших неповторних діб.

Духмяно пахне хліб

C:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\11 школа\Фото СШ-11-1А класс\5 - Празднование Дня города 28.09.13 (83-228МВ)\DSC05295-печать.JPGIMG_0109






Вчитель:Вирощувати хліб - це дуже тяжка праця. Селяни, які вирощували цей хліб, від зорі до зорі, не розгинаючи спини, трудилися на полях поміщиків і куркулів, цей хліб, политий потом і кров'ю, їли його НЕ вдосталь. Дорогим гостинцем був шматок хліба, відрізаний від теплої паляниці. Зоряна Живка

писала про тяжку працю сіяча:


Притча про сіяча

Вийшов сіяч у поле.

Ранок, чорніє рілля.

Прийме зерно, як долю,

Зранена плугом земля.

Ті золоті зернини

У сіячевій жмені –

Плоду чекання, ниніC:\Users\Admin\Desktop\77090668_2374021_0_4931d_e0bca3e3_L.png

Повні снаги й натхнення.

Впали одні обіч шляху,

Що в далину курився.

Стали обідом птаху –

Марно сіяч трудився.

Інші – на ґрунт кам'янистий.

Швидко рости почали.

Сонце зійшло променисте –

Швидко вони пов'яли.

Ще одні впали між терен.

Вигнався той – поглушив.

Не дочекатися зерен,

Тільки бур'ян лишивсь.

Решта на добру землю

Впали в обійми ниви.

Золотом сяють стебла

У промінцях пестливих.

Чути коси голос,

Пісня женців тане…

Пада рясний колос –

Хлібом зерно стане.


Вчитель:Бачите, діти якою важкою, безрадісною була праця сіяча, як дорого діставався хліб. Не в затишному приміщенні під теплою дахом росте хліб. Всім вітрам і зливам, всім примхам природи відкрито зелене поле. Той, хто вирощує хліб, ніколи не кине недоїдений шматок хліба. Роби і ти так. Навчися з дитинства цінувати працю хлібороба. А зараз прослухайте ще одну розповідь:

Якось маленький хлопчик йшов з бабусею по вулиці, і раптом бабуся зупинилася, побачивши на землі шматок чорного хліба. Вона нагнулася, з молитвою Богу підняла хліб, почистила і поклала на кам’яну тумбу, що стояла на краю вулиці.C:\Users\Admin\Desktop\i (1).jpg





- Навіщо ти це зробила? – дивувався хлопчик. – Адже хліб сухий і брудний!

Бабуся погладила онука по голові і розповіла йому історію про бідного селянина.

Жив колись один селянин. Він був дуже працьовитим. У нього було поле за селом, на якому він щороку сіяв пшеницю. А коли пшениця визрівала, він скошував її, молотив, а з отриманого борошна дружина його випікала у печі хліб. Хлібом годувалася вся його велика сім’я: і дружина, і численні діти, і він сам. І селянин вважав себе щасливою людиною тому, що міг нагодувати всю свою родину, і діти його були здоровими і веселими.

Але не міг терпіти диявол щастя людського. І коли бачив, що чоловік віддаляється від Бога, то поспішав скористатися цим і нашкодити йому.

Щасливий селянин став часто забувати про молитву – і сатана підняв гарячий вітер і висушив пшеницю. Не міг чоловік тепер прогодувати ні себе, ні свою сім’ю. І настав день, коли селянин пішов по дорозі в надії знайти що-небудь їстівне, благаючи Бога про допомогу. І незабаром побачив на дорозі шматок хліба. Хотів підняти з землі, але його випередив товстий хлопчисько, син місцевого багатія: він штовхнув ногою хліб, а потім затоптав в бруд. У селянина навіть сльози потекли з очей, а товстий хлопчисько, побачивши людину, що ридає, засміявся і втік геть.

Бог не залишив бідного селянина і його сім’ю. Незабаром, він знайшов роботу, і найманою працею став заробляти собі і своїй родині на шматок хліба.

А селянин цей був батьком бабусі. Тому-то бабуся і запам’ятала на все життя розповідь батька про той чорний шматок хліба.

З того часу вона з молитвою дякує Богові за кожен шматок хліба, який вона їсть, який їдять її діти та онуки.

C:\Users\Admin\Desktop\308ca239cb44d81361f5d8e3fd15a7c4bceb28124579304.jpgC:\Users\Admin\Desktop\1363334037_oumhplkjoivsywd.jpeg

Ось чому бабуся хлопчика, побачивши на дорозі шматок хліба, нахилилась і поклала хліб на чільне місце і подякувала Богові: можливо, якомусь голодному він знадобиться.

Цю історію бабуся часто розповідала своїм онукам, і вони особливо дбайливо ставилися до хліба і дякували Богові молитвою за те, що Він зберіг його для них.

Вчитель:А чи знаєте ви, що для випічки батона потрібно більш 10000 зерен. Скільки ж зерен потрібно нам, щоб краще цінувати хліб.

У нас в класі попрацювала експертна група. Протягом тижня ця група спостерігала за поведінкою людей в міській їдальні і виявила, що кожен другий викидє недоїдений шматочок хліба (50 грам) у відро. Хлопці порахували, що якщо кожна людина викине за 1 день 50 гр. хліба, то за день це складе 8 кг, якими можна нагодувати 16 чоловік, за місяць - 480, за рік - 5760.

Учень:Так дійсно у кожного свої турботи. Токар заклопотаний деталями, артист - ролями, вчений - проблемами, продавець – товарообігом, водій - перевезеннямі. Але коли токар, артист, учений, продавець або шофер сідають за стіл, то усі вони їдять хліб. У кожного свої турботи, але хліб турбота загальна. У кожному шматі хлібини - праця мільйонів людей.

C:\Users\Admin\Desktop\35216_ed0d387709.jpgC:\Users\Admin\Desktop\i.jpg





Вчитель:Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, , хлібом зустрічали найдорожчих гостей. І щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: «Отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь». І цю молитву батьки заповідають нам, а ми — нашим дітям. Бо хліб безцінний. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.

C:\Users\Admin\Desktop\46795.jpgC:\Users\Admin\Desktop\092.jpg







Учень:І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб перемогти і вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя.


Учень:Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і дбайливими господарями — це головні питання суспільства. Ось чому питання про хліб лишається у нас головним.


Учень:Ось таким є він — хліб. Його величність Хліб. То ж давайте ставитися до нього завжди з шаною і повагою. Не шкодуймо дати скибку хліба голодному. Хліб у світі — найголовніше, він — життя.C:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\11 школа\Фото СШ-11-1А класс\5 - Празднование Дня города 28.09.13 (83-228МВ)\DSC05285-печать.JPG

IMG_0227

Звучить пісня «Хліб» слова Дмитра Луценко, музика Анатолій Пашкевича, виконавці: Раїса Кириченко

C:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\11 школа\Фото СШ-11-1А класс\5 - Празднование Дня города 28.09.13 (83-228МВ)\DSC05304-1.jpgC:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\11 школа\Фото СШ-11-1А класс\5 - Празднование Дня города 28.09.13 (83-228МВ)\DSC05280-1.jpg









Запрошують усіх гостей та учнів до столу для чаювання.C:\Users\Admin\Desktop\81322974_4360286_78015956_4457709_dae9ebe88976_2_.png



Сценарій свята

Святий хліб C:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\breads.gif




Мета: показати учням, що тяжка праця хліборобів заслуговує на бережне ставлення учнів до хліба; привити любов та повагу до людей, які вирощують хліб; виховувати шанобливе ставлення до оточуючого світу.

Обладнання та матеріали: плакати, прислів'я про хліб, вироби з борошна.

Ведуча: Нехай ця пісня перенесе нас у сиву давнину, адже хліб - свята основа життя.(Звучить пісня «Зернятко» слова О.Старикова, музика Є.Карпенка)

Ведуча: Раніше пшеничні колоски знаходились на найпочеснішому місці в хаті. Бо хліб був не лише годувальником, а й давня слов’янська святиня. Хліб – найважливіший продукт, мірило усіх цінностей. Люди увірвались у космос, підкоряють ріки, моря, з глибин землі вибудовують природні запаси, люди оволоділи енергією атома, а хліб залишився хлібом.C:\Users\Admin\Desktop\1367281935_glav-2.jpg




Учень: Хліб. За всіх часів і в усіх народів найбільшою святістю вважався хліб.

Він вічний і святий – цей житній хліб,

Чи в паляниці на столі у хаті,

Чи зв’язаний в важкий тужавий сніп,

Де колоски шепочуться вусаті,

Він чув у полі крик перепелів,

Чув жайворонків передзвін весняний,

Він виріс для пісень і добрих слів,

Тому що народився під піснями.

Віки проходять тисячами діб,

І новим днем земля безмежно рада.

C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\DSC06048.jpg







Учень: – Він вічний і святий , - цей житній хліб,

Так, як життя, добро, кохання, правда!

Учень: – Пахне хліб.

Як тепло пахне хліб!

Любовю трударів

І радістю земною,

І сонцем, що всміхалося весною,

І щастям наших неповторних діб –

Духмяно пахне хліб!C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\DSC06027.jpgC:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\14286184937_d4a46aa45a_o.jpg





Учень: – Руки в серпня пахнуть полем.

Сонцем, житечком доспілим,

Бо багато, як ніколи,

На жнивах у нього діла.

Там, де ниви урожайні,

Де дорідний колос гнеться,

Він жнивує на комбайні.

Хоч і досі серпнем зветься.

Учень: – Немов дива жнив’яні дні

Пройшли по сонячній стерні.

Над степом бронзові шоломи –

Стоги гарячої соломи.

А на токах – віддяка нив:

Важке зерно мільярдних жнив.

Нарядний сніп везуть в село.

Село обнови одягло,C:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\desktopwallpapers.org.ua_14155.jpg

Ніщо ж бо дужче не вражає,

Як свято доброго врожаю,

Учень: – Як літній день,коли під спів

Вінок плететься з колосків,

Коли вінчається вінком

І комбайнер і агроном,C:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\1367956330_02-1.jpg

Коли вшановується праця,

І очі радісно іскряться.

І жайвір дзвоником з-під хмар:

Будь славен, щедрий хлібодар!

Учень: – В святковім сяєві зорі

Обжнивували жниварі.

В амбрах збіжжя не вмістити.

Яке то щастя – хліб ростити!

В село везуть останній сніп.

Медово пахне свіжий хліб.

(Звучить пісня «Сіяв батько жито» слова В.Крищенка, музика І.Карабиця.)

Ведуча: Діти, а чи помічали ви, де розташовані зернятка на пшеничному колоскові? (Так , вони розташовані тільки зверху. )

Ведуча: А існує про пшеничний колосок ось яка легенда.

Колись дуже-дуже давно, коли ще Боги сходили на землю і смертні могли з ними розмовляти, все пшеничне стебло , знизу до вершечка, було усіяне зернятками. Але одного разу глянув Бог на землю і побачив, що скрізь на полях і дорогах розсипане зерно. Зійшов він до людей, щоб побачити, як вони живуть, чому хліб не поважають? А хліба було у всіх вдосталь і не було потреби його берегти . Розсердився Бог, подумав: «Що ж це таке?» Пішов він у поле. Дивиться, - а колос на стеблах великий – від самої землі – аж до верху. Розгнівався Всевишній і вирішив провчити людей. Схопив рукою колосок і потягнув доверху, так все і стягнув би, не залишивши людям нічого, але на той час нагодилися Собака і Кіт і почали його благати, щоб залишив їм хоч пригорщу хліба. Пожалів їх Бог і залишив на стеблі ті зернята,що не встиг стягнути. З тих пір хліба стало менше, і люди почали берегти та поважати його, бо залишилася їм котяча частина.

DSC06037


Ведуча: Послухайте ще одну легенду про хліб, яка називається «Хліб і золото».


Пекли в пекарні хліб. Одна паляниця схопилася і покотилася дорогою. Прикотилася до воріт одного пана. Почала у двері стукати й говорити:

Прийміть мене до себе! Усі будете ситі!..

У нас і калачів досить, — каже пан.

Хлібина покотилася далі. Докотилася вона на край села, до хати бідняка. Надворі бавились діти. Побачили її, вхопили в обійми і радо занесли до хижі. Тут же діти почали краяти її ножем та їсти. З'їли майже всю, залишився тільки окраєць. А з окрайця виросла нова хлібина. І так у хаті бідного був хліб, і не було більше голоду.

Одного разу з високої гори відірвалося золото. Покотилося золото й зупинилося перед хатою бідняка. Стукає у двері й просить, щоб його прийняли. Вийшов бідняк, подивився й каже:

У нас тепер є що їсти, нам тебе не треба...

Покотилося золото далі й зупинилося перед палацом. З того часу діти пана почали погано вчитися в школі, панська земля перестала родити, худобина - множитися, а слуга що не робив — усе було погано. Не стало в пана хліба. Як не шкодував, а взяв кусень золота і поніс до бідняка, щоб поміняти на хліб. Бідняк не взяв золота, але відрізав половину хліба панові, половину залишив собі. З окрайця у бідняка виросла нова хлібина. З окрайця у пана хлібина не виросла…

Ведуча: – Раніше люди дуже шанобливо та бережно ставилися до хліба. Існувало три етапи вирощування пшениці, а саме зажинки, жнива і обжинки.C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\DSC06048.jpg

C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\DSC06042.jpg







Учень: Зажинки. Завжди коли дозрівало жито, пшениця та ячмінь, господині брали із собою хліб - сіль і свічку та йшли в поле зажинати ниву. Вони жали серпом перший сніп пашні, несли його додому і, згідно з місцевою традицією, — ставили той сніп чи на покутті під іконами, чи у стодолі, де він стояв аж до кінця молотьби. Пізніше цей сніп обмолочували окремо й зерно з нього святили у церкві, а перед посівом змішували його із насінням. Соломою першого снопа загодовували корів, щоб не хворіли. Інколи зажинки проводилися в присутності священика.

Крім зажинок, робили ще й закрутку, щоб рука лиходія не могла зіпсувати хліба. Закрутка робилася так: при дозріванні хлібів жінки йшли з піснями в поле, і одна з них, взявши в жменю колосся, закручувала його вузлом. Інші в цей час співали хороводні пісні. Потім усі разом із веселими піснями поверталися додому.

DSC06050

Учень: Жнива. Декілька десятиліть тому, єдиними знаряддями для збирання хліба були серп і коса. Отож, за тиждень після «Петра» в Україні починалася жнива. На полі з'являлися чоловіки в широких білих штанях, у полотняних сорочках, із мантачками за поясом і з косами в руках, - косарі; вони вдаряли своїм гострим знаряддям по сухих стеблах дозрілого хліба й довгий рівний покіс лягав стрічкою за кожною косою. Дівчата й молодиці виходили на ниву із серпами. Жнучи, вони спритно клали сніп за снопом і, працюючи, співали.

Дожинаючи ниву, женці залишали трохи недожатих стебел із колосками «Спасові на бороду». Те недожате колосся зв'язували в пучок червоною ниткою або виплітали колосину китицю, ніби бороду, й пригинали колосся до землі — це і є « Спасові борода».

Жінки ворожать про врожай, кидаючи назад себе серпа. Якщо серп падаючи, вдариться гострим кінцем об землю, то в наступному році, вірили вони, буде врожай, а як вдариться держаком або тупою частиною серпа, — то це погана прикмета. Так ворожать тричі.

DSC06051

Збираючи врожай не тільки з поля, а й городу, чи саду, за давнім народним звичаєм, потрібно щось залишити «на пні», в землі, чи на дереві. Збираючи садовину, наприклад, залишають на кожному дереві по яблуку, груші. Вишні, як правило, залишали — «на розплід». Існує повір'я, що коли зібрати геть усе до чиста, то наступного року не вродить. Інколи говорять, що це залишається для птахів.

DSC06067

Учень: Обжинки. Жнива скінчилися. Поля густо вкриті копами. Високі навантажені вози, ритмічно поскрипуючи, везуть урожай із поля додому. В той день, як скінчили жнива, дожали останню ниву, женці ходили по полю, збирали колоски, плели один спільний вінок із того колосся й співали, а інколи два вінки: один із жита, другий із пшениці. Кожний вінок, як правило, переплітають польовими квітами: волошками, маками, ромен-зіллям. Сплетений вінок кладуть на голову найкращій із дівчат і всі гуртом ідуть на господарський двір, співаючи пісень. Попереду йде хлопчик і несе уквітчаний сніп жита чи пшениці. Підходячи до господарських воріт, женці співають. Господар, виходячи на ґанок, зустрічає женців із хлібом-сіллю, а потім запрошує до хати й частує обідом. Вінок і сніп даються господареві в руки зі словами: «Дай Боже, щоб і на той рік уродився хліб!» Цей сніп і вінок зберігаються в хаті на покуті під іконами, а в день Спаса їх несуть до церкви й святять разом із хлібом, що випікався з нового врожаю, щоб потім зерно з нього висіяти, виходячи в поле.

Щоб узнати котрий посів буде кращий — ранній, середній чи пізній, — господарі в давнину гадали так: відривали від обжинкового вінка три колоски й закопували їх у землю; попередньо визначали , який колосок буде виконувати майбутні посіви. Потім дивилися, котрий із цих колосків швидше й краще давав зелені сходи й робили відповідні висновки.

C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\DSC06071.jpg







Учень: – Пшеничний сніп, заквітчаний барвистими стрічками ( його називали дідуг) ставили на найпочеснішому місці в хаті – на покуті. Дідуг ніс у собі добрий дух поля і був оберегом оселі. Існувала ось яка народна прикмета : якщо в хату заходив незнайомець і дивився спершу на покуть, на дідуга , - то наміри його чисті, адже святий хліб береже оселю від зла.

Святою вважалася і діжа, бо в ній народжувався хліб. Її ніколи не позичали, не виносили з хати і використовували тільки за призначенням. З діжею пов’язаний весільний обряд: коли молодій розплітали косу, то садовили на діжу. Це означало, що відтепер дівчина – молода господиня і має забезпечувати свою майбутню сім’ю печеним хлібом.

DSC06073

Учень: – Колись випікання хліба – було святим дійством. Пекли хліб раз на тиждень у жіночий день, у п’ятницю. У цей час усі родинні стосунки мали налагодитися – інакше хліб не вдасться. Коли мама пекла хліб, прибирала дітей з печі, щоб не бавились, бо хліб буде глевкий ; мама не дозволяла дітям спати на черені, коли пекла хліб, щоб в тріщину на черені не пройшла сквайра (чадний газ).

Цікавим було і витягання хліба з печі. Витягнуть його, зважать у руці : якщо важкуватий – ще не пора виймати. А коли від легкого постуку спід паляниці відгукнеться дужим передзвоном,- починають виймати спечені хлібини. Треба було обов’язково видмухати кожен буханець.

Учень: – Без рушника і хліба не обходився жоден обряд. Дорогих гостей зустрічали хлібом – сіллю на вишитому рушнику, виряджали рідну людину в далеку дорогу – загортали окраєць хліба у рушник, на весілля – пекли коровай та вишивали рушники, народжувалася дитина – йшли з хлібом. C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\DSC06074.jpg






Учень: – А скільки ще народних звичаїв пов’язано з хлібом.

На столі повинна завжди лежати паляниця.

Хліб ніколи не можна класти догори дном.

Хліб ріжуть тільки в руках, притиснувши до грудей.

Відрізати хліб треба тільки до себе, бо він святий.

Якщо хліб упав додолу, треба його підняти, поцілувати і покласти на стіл.

Ведуча: Раніше , коли батьки працювали на полі, то вони завжди приносили ввечері дітям «хліб від зайчика». І з яким смаком їли отой окрайчик - гостинець діти! Батьки завжди несли окрайчики, що залишилися в них з обіду, додому, бо у духмяну паляницю була вкладена важка праця. Викидати хліб – великий гріх, бо він святий.

C:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\1321699578_petrushki.net_chem-polezen-zernovoy-hleb.jpg

Дуже прикро, коли діти не розуміють значення хліба і бездумно кидають недоїдені шматки будь - де, а хліб проходить дуже довгий шлях до нашого столу.

Ведуча: Але в житті зустрічається різне…(Діти інсценують казку про ледаря і трудівника)

Учень: (Ледар). Нащо тримаєш хліб в руках? Дай його мені, — Просить ледар.

Учень: (Трудівник.) Я б тобі його дав, але він дуже дорогий для мене. Щоб його дістати, треба раніше впорати землю.

Учень: (Ледар). Тоді вже можна їсти?

Учень: (Трудівник.) Ні, треба ниву як слід заволочити.

Учень: (Ледар) Після цього можна їсти?

Учень: (Трудівник.) Ні, треба дочекатися доки виросте злак!

Учень: (Ледар)І їсти?

Учень: (Трудівник.) Ні, ще треба його скосити.

Учень: (Ледар). А тоді вже їсти?

Учень: (Трудівник.) Ні, необхідно його просушити і змолотити.

Учень: (Ледар) Тоді можна їсти?

Учень: (Трудівник.) Ні, треба зерно ще змолоти на борошно, потім випекти хліб.

Учень: (Ледар) І вже їсти?

Учень: (Трудівник.) Так, але такому ледачому не дадуть!!!

Ведуча: А зараз до вашої уваги ще одна казка (Діти інсценують казку Бублик і паляниця)

Автор: Бублик житній паляниці

Говорив хвастливо:

Бублик:– Ти засмагла, чорнолиця –

Зовсім не вродлива.


Я ж біленький, солоденький,

Вигнутий красиво,

У малечі викликаю

Посмішку щасливу.

Автор: –І сказала хвастунові

Паляниця свіжа:

Паляниця: – Ти – для діток подарунок,

Я – буденна їжа.

Я до кожної родини

Йду щодня до хати.

Ти , як гість, у дім приходиш,

Я ж – як рідна мати.

Ведуча: Діти, послухайте акровірш і відгадайте, чим багата хата.


Хата мною багата.

Людям брат я і друг,

І коли вже я в хаті,-

Буде й пісня навкруг.

Ведуча: Хто відгадав акровірш? Яка відповідь?(Хліб)

Але хата не тільки співала, були часи, коли вона й плакала. На Україні був Голодомор. Послухайте поезію Зої Когут «1933».Ось що пише поетеса.

Тихо на вулицях... Пусто і тихо.

Вікна хатин — наче очі мерців,

Темно стирчать нашорошені стріхи,

Пні без гілок — як в молитві ченці...

Тихо в селі, не ганяються діти.

Мати не кличе. Вози не скриплять.

Сонце шукає когось би зігріти.

Вітер шукав когось наздогнать...

Марно шукати... від хати до хати

Ходить голодний безпомічний жах.

Бачиш: сидить умираюча мати

З вже почорнілим дитям на руках.

Хліба благає... І горне до себе

Тіло, яке ще не встигло пожить.

Чим завинили вони проти Тебе,

Боже! За що їх караєш, скажи.

Скільки ще з голоду, мук і сваволі

Мають померти, щоб ти їх почув?

Як нам докликатись ліпшої долі?

Скільки ще треба терпінь і плачу?

Чом не караєш, скажи, винуватих?

Тих, що мордують невинне життя?

Небо мовчить... Умираюча мати

Мертве йому простягає дитя...


На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати викривальні документи в глибинах спецсховищ. Можна замести сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію народу на догоду комусь. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш. Після утисків, заборон, принижень людської гідності вона оживає, відроджується – що б там не було. З правдою нічого не вдієш. Не сьогодні це сказано : час народжувати і час помирати, час руйнувати і час будувати. Час розкидати каміння і час збирати його, час мовчати і час говорити. Час – говорити! Хай ці гіркі слова правди, народжені після десятиліття безмовності, ляжуть першим нашим каменем у підмурок всенародного пам’ятника трагічної історії українського народу.


Гранітні обеліски, як медузи,

Повзли, повзли і вибилися з сил –

На цвинтарі розстріляних ілюзій

Уже немає місця для могил.

Мільярди вір зариті у чорнозем,

Мільярди щасть розвіяні у прах.

Душа горить. Палає лютий розум.

І ненависть регоче у вітрах.

Коли б усі одурені прозріли,

Коли б усі убиті ожили,

То небо, від прокльонів посіріле,

Напевно репнуло б від сорому й хули.

Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!

Життя не наліза на ваш копил.

Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій

Уже немає місця для могил!

Уже народ – одна суцільна рана,

Уже від крові хижіє земля,

І кожного катюгу і тирана

Уже чекає зсукана петля.

Ошукані, зацьковані, убиті

Підводяться і йдуть чинити суд,

І їх прокльони, злі й несамовиті,

Впадуть на душі плісняві і ситі,

І загойдають дерева на вітті

Апостолів злочинства і облуд!

І встане правда і любов на світі,

І на сторожі правди встане труд


Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу в

1932 -1933 роках. Досі не віриться, що на благословенній землі квітучого українського краю, раптово зник хліб, люди залишилися без зернини. І це в урожайний 1932 рік. Пухли старі й малі, вимирали роди й села. Смерть бродила на шляхах, на полі, в хатах.


Це остання хлібина, остання!

Очі горем налиті вщент,

Батько й діти не їли зрання,

Це остання хлібина, остання!

Після неї голодна смерть.

Плаче й крає, мов соломину,

Пильно дивиться дітвора.

Тату, їжте ось цю шкуринку,

Майте жалю до нас краплинку,

Умирати вже нам пора.C:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\caravay-01.jpg

Взяв шкуринку дідусь і плаче,

І стареча рука тремтить.

Сиве око, сліпе, незряче,

Але серце його козаче

Б’ється рівно і хоче жить.

Стали кожному крихти в горлі,

Спазми в горлі. Немає слів.

А над хатою – клекіт орлів,

А на вигоні – трупи чорні,

Там , де саваном сніг білів.


У запізнілій жалобі схилимо голови в каятті перед світлою пам’яттю тих, хто загинув. (Запалюється свічка, передається з рук в руки).


Гори, священна пам’яті лампадо,

В урочій тиші під склепінням бань,

Щоб не підкралось забуття, як зрада,

З підступних замулених ковбань.


Нехай кожен із нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло оцих свічок хай буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті. Звичай зобов’язує поминати мертвих хлібом. Ми розділяємо коровай між усіма присутніми в залі. Царство небесне всім, хто помер від голоду, земля їм пухом.


Хліб... В нашій мові це одне з найбільш дорогих слів. Воно рівнозначне життю, воно знайоме нам з колиски. Жителю міста і села простий окраєць хліба приносить аромат степів, в ньому змішані і п’янкий запах поля, і тепло полуденного сонця, і життєтворна волога дощів.

Хліб... Пшеничний і житній, паляниці, булочки, торти, печиво, крупи. Все це хліб,

велике наше завоювання , велике щастя. ( Огляд виробів із борошна).

C:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\a0953d14f0e91b0f69fa8af1dfcae043.jpg.jpg

Якщо друг із будь – якого краю

В мій будинок завіта з путі,

За народним звичаєм стрічаю,

Як здавен ведеться у житті.

У селі чи у самій столиці –

На квітчастім рушнику ллянім

Свіжий хліб з полтавської пшениці,

Дрібок солі кримської на нім.

Хай рясніють квіти малиново,

Пахне свіжоспечений пиріг,

Щоб і дар земний , і свіже слово

Гість відчув, ступивши на поріг.

Гадаю, що після нашої зустрічі кожен глибоко задумається над тим , чим для нас є хліб, пройметься глибокою повагою до важкої праці хліборобів, усвідомить мудрість народних звичаїв і з вдумливим розумінням вимовить : «Хліб – святий!»


Досипали світанки в колисці дзвінкої блакиті,

Набухало зерно у долонях натруджених скиб,

Це в мільярди зросли молоді колоски ваговиті

То ж хай славиться завше ім’я твоє зоряне – ХЛІБ!C:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\81322974_4360286_78015956_4457709_dae9ebe88976_2_.png




C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\P9271359.jpgC:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\P9271362.jpg








C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\P9271365.jpg















C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\P9271360.jpgC:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\P9271340.jpg







Ігри про хліб.

Печу, печу хлібчик…

Діти стають у коло обличчям до центру. Перед кожним з учасників уявна піч. Під руками така ж уявна діжка з тістом, з правого боку — лопата.

Ведучий: Печу, печу хлібчик, дітям на обідчик, — усі учасники одночасно обома руками ніби згортають тісто з країв діжки на середину і по черзі один раз правою і один раз лівою руками вимішують його

Ведучий: Беру, беру папку. — усі немовби беруть частину тіста з діжки і, перекидаючи його з правої на ліву долоню, викачують хлібину.

Ведучий: Кладу на лопатку,— хлібини залишають на руках. Правими руками беруть лопати, які стоять справа, і кладуть їх на припічки. Разом з цим лівими руками кладуть хлібини на лопати.

Ведучий: Шусть у піч! Шусть,— саджають хліб у піч так: лівими руками беруть уявні ручки лопат посередині, а правими за кінці і піднімають хлібини. Потім роблять випад на ліві ноги, згинають їх трохи в колінах і, нахиляючи корпус вперед, заносять лопати в печі, швидко скидаючи з них хлібини.C:\Users\Admin\Desktop\0_a8dfa_67c1093_L.jpg


Хліб від зайчика

Ведучий: Їздив заєць

Ведучий: До млина. Діти зображують водія

Ведучий: П’ять пудів

Ведучий: Змолов зерна. Діти зображують молотіння зерна

Ведучий: Цілу ніч

Ведучий: У хатці тихо. Діти притискають палець до вуст.

Ведучий: Випікала хліб зайчиха. Діти зображують хліб у руках.

Ведучий: Рано – вранці. Притискають руку до чола.

Ведучий: У хустинці. Зав’язують хустинку

Ведучий: Понесли зайці

Ведучий: Гостинці:Ніби несуть гостинець

Ведучий: Пташенятам і звіряткам, Розводять руками по черзі

Ведучий: Хлопченятам і дівчаткам.

Ведучий: Аж хрумтять окрайчики...Зображують хрумтіння

Ведучий: Добрий хліб од зайчика. Показують знак супер.



Ой у полі жито

Виконавці — дівчата або діти. Вони стають у коло обличчям до центру і беруться за руки. Заздалегідь вибирають «зайчиків» (одного, двох, трьох і навіть більше), які входять у центр кола і, утворивши групку, присідають навпочіпки, спрямувавши погляд до центру.

Ведучий: Ой у полі жито, сидить зайчик,—

«зайчики», що знаходяться в колі, сидять навпочіпки. Потім швиденько встають. C:\Users\Admin\Desktop\topotyn1.pngC:\Users\Admin\Desktop\Raduyushhiysya-zaychik.png






Ведучий: Він ніжками чибиряє ,— «зайчики», ставлячи поперемінно наперед ноги на каблук, відходять спиною назад.

Ведучий: Коли б такі ніжки мала, То я б ними чибиряла,—

перемінним кроком йдуть «човгунцем» до центру кола.

Ведучий: Як той зайчик, як той зайчик,— починаючи крок з правої ноги, йдуть проти руху годинникової стрілки, знову присідають.

Ведучий: Ой у полі просо; Сидить зайчик,— «зайчики» сидять навпочіпки. Потім швиденько схоплюються.

Ведучий: Він ніжками чибиряє,— «зайчики», підгинаючи під себе ноги і стрибаючи з ноги на ногу, крутяться навколо себе.

Ведучий: Коли б такі ніжки мала, То я б ними чибиряла, —виконують «вихиляси» з правої ноги з потрійним притупом; те ж саме роблять з лівої і закінчують «дрібушками».

Ведучий: Як той зайчик, як той зайчик,— «зайчики», починаючи крок з правої ноги, виконують «тинок».


Хлібчик


Перекладаємо ручки і кажемо:

Печу, печу хлібчик

Дітям на обідчик.

Перебираємо пальчики:

Цьому дам, цьому дам, цьому дам і цьому дам....

А цьому не дам:

Він хліба не місить,

Він води не носить,

Він в печі не палить,

То я цьому й не дам....

C:\Users\Admin\Desktop\6.png

















ЛічилкиC:\Users\Admin\Desktop\загруженное.jpgC:\Users\Admin\Desktop\cca91334fdef.png

Котилася торба

З великого горба.

А в тій торбі

Хліб-паляниця.

Кому доведеться,

Той буде жмуритися.



За горами, за лісамиC:\Users\Admin\Desktop\0_68521_f0b3c7cf_orig.pngC:\Users\Admin\Desktop\s-yablokom.png

Стоїть бочка з пирогами.

Раз, два, три -

то жмурити будеш ти!

C:\Users\Admin\Desktop\0_87ae3_b83f34ef_orig.png


Стоїть півень на току

у червонім чобітку

Будем півника просити:

ходи жито молотити.


C:\Users\Admin\Desktop\brownbearpng1.png

Сидить зайчик під липкою,

сіє муку калиткою.

Ведмідь каже:

"На хліб? На хліб?"

Зайчик вушками -

тріп-тріп.


Літо, спека, бо жнива.

В житі зайчики, аж два.

- Де ми будем, брате, жити,

Як покосять в полі жито?

- Раз, два - та й тікати -

Буде нас стіжок ховати!

Раз, два - та й зима...

В ліс втечемо - нас нема.C:\Users\Admin\Desktop\Хлеб\81322974_4360286_78015956_4457709_dae9ebe88976_2_.png





Веселі задачі

В бублику 1 дірка, а в кренделі в 2 рази більше. На скільки менше дірок в 7 бубликах, ніж в 12 кренделях?C:\Users\Admin\Desktop\40ba3621dd68.png




Коли Коля прийшов на день народження до свого друга Толі, він разом з подарунком важив 26 кг 100 г. На дні народженні Коля з'їв 40 цукерок по

10 г кожна, 10 яблук по 100 г, 12 бутербродів по 110 г і один торт вагою 2 кг 500 г цілком. Скільки важив Коля, коли йшов з дня народження Толі, якщо відомо, що свій подарунок він забрав із собою?C:\Users\Admin\Desktop\gift.png






У Саші було 6 бубликів, а у Каті було на кілька бубликів більше. Щоб дізнатися, на скільки бубликів у Каті більше, Саша відняв у неї стільки ж бубликів, скільки було у нього самого і став дивитися, зі скількома бубликами в роті буде ридати Катя . Виявилося, що Катя ридає з двома бубликами в роті. Скільки бубликів було у Каті?C:\Users\Admin\Desktop\post-142790-1272488364.png

C:\Users\Admin\Desktop\253248343.png

C:\Users\Admin\Desktop\1_Bublik_z_kunzhutom_BIG.pngC:\Users\Admin\Desktop\1_Bublik_z_kunzhutom_BIG.png

C:\Users\Admin\Desktop\1_Bublik_z_kunzhutom_BIG.pngC:\Users\Admin\Desktop\1_Bublik_z_kunzhutom_BIG.pngC:\Users\Admin\Desktop\1_Bublik_z_kunzhutom_BIG.pngC:\Users\Admin\Desktop\1_Bublik_z_kunzhutom_BIG.png



У Толі було вчора 7 кренделів. Він збирався дати Колі 3 кренделя, але потім передумав і не дав жодного. Сьогодні у Толі 4 кренделі. Він спочатку хотів дати Колі 2 кренделя, але потім подумав і знову не дав ні одного. Скільки всього кренделів збирався дати Толя Колі? Скільки кренделів Толя хотів залишити собі? Скільки слив дісталося Толі насправді?C:\Users\Admin\Desktop\post-142790-1272488364.png

C:\Users\Admin\Desktop\0_72b12_9bc14654_L.jpg



C:\Users\Admin\Desktop\0_6e1e4_8c3d2b20_orig.jpg

C:\Users\Admin\Desktop\0_6e1e4_8c3d2b20_orig.jpgC:\Users\Admin\Desktop\0_6e1e4_8c3d2b20_orig.jpgC:\Users\Admin\Desktop\0_6e1e4_8c3d2b20_orig.jpgC:\Users\Admin\Desktop\0_6e1e4_8c3d2b20_orig.jpg







РебусиC:\Users\Admin\Desktop\Запятая.png

C:\Users\Admin\Desktop\zolotaya_bukva_k.jpgC:\Users\Admin\Desktop\atl_morzh_.jpg











(корж)

C:\Users\Admin\Desktop\budka3.jpg

C:\Users\Admin\Desktop\img2.jpg













(булка)

C:\Users\Admin\Desktop\img3.jpg











( каравай )





C:\Users\Admin\Desktop\142.jpgC:\Users\Admin\Desktop\img4.jpg









(баранка)



C:\Users\Admin\Desktop\img5.jpg









(пиріг)

C:\Users\Admin\Desktop\images.jpgC:\Users\Admin\Desktop\virgule.jpgC:\Users\Admin\Desktop\virgule.jpgC:\Users\Admin\Desktop\virgule.jpgC:\Users\Admin\Desktop\virgule.jpgC:\Users\Admin\Desktop\zolushka1.gif















(плюшка)



Хліб - це життя


Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.

І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб перемогти і вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя.

Людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й міста, цілі місцевості й країни, так що жодній війні і жодній армії й не снилося таке спустошення.

Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і дбайливими господарями — це головні питання суспільства.

Ось таким є він — хліб. Хліб у світі — найголовніше, він — життя.


Як їсте ви паляниці,

Калачі смачні їсте,— C:\Users\Admin\Desktop\89466739a1f8395f9ad259a39b4e0bd5.jpg

Не забудьте уклонитись

Хліборобові за це!















СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. 1. Українська мова: підруч. для 1 кл. / Гавриш Н.В., Маркотенко Т.С.- К.: Видавництво „Генеза“, 2012.-160с.:іл.

  2. Тлумачний словн. для 1 – 4 кл. / М.Г. Парфьонов., А.П. М’ястківський.- Х.: Веста: Видавництво „Ранок“, 2005. - 80с.:іл.

  3. Казка „Паляниця “.- Режим доступу.: http://www.nachalka.com.ua

  4. Малюнки - Режим доступу : https://www.google.com

  5. Струмочок: Читанка для дітей недільних шкіл. — Луцьк, 2001.

  6.  Сухомлинський В. Гаряча квітка. — К.: Веселка, 2004.

  7. Осеева В. Волшебное слово. — М.: Детская литература, 2005..

  8. Сухомлинський В. Андрійкова книжка. — К.: Освіта, 2004..

  9. Божа нивка. — Львів. — 2001. — № 3.

  10. Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія.-К., 1997.

  11. Мицик В. Хліб як твір мистецтва // Аратанія.-1999,№5

  12. Весільні пісні.- К., 1988

  13. Воропай О. Звичаї нашого народу. – К.,1991

  14. Дмитренко М.К. Народні повір’я.- К., 1994





















63

C:\Users\Admin\Desktop\tradeboardAiOTmB_img.jpg

Проект учнів 2-А класу Мелітопольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 «Паляниця - святий хліб»
  • Начальные классы
Описание:

Проект

учнів 2-А класу

Мелітопольської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів № 11

«Паляниця - святий хліб»

Хліб - це життя

 

Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.

І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб перемогти і вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя.

Людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й міста, цілі місцевості й країни, так що жодній війні і жодній армії й не снилося таке спустошення.

Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і дбайливими господарями — це головні питання суспільства.

 

Ось таким є він — хліб. Хліб у світі — найголовніше, він — життя. 

Автор Школьна Ірина Степанівна
Дата добавления 19.11.2014
Раздел Начальные классы
Подраздел Другое
Просмотров 1629
Номер материала 3538
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓