Главная / Классному руководителю / МИНУЛЕ Й СУЧАСНІСТЬ. УКРАЇНСЬКА СПАДЩИНА

МИНУЛЕ Й СУЧАСНІСТЬ. УКРАЇНСЬКА СПАДЩИНА

МИНУЛЕ Й СУЧАСНІСТЬ. УКРАЇНСЬКА СПАДЩИНА

Мета. Розширювати уявлення учнів про українські народні традиції, обряди, спосіб життя, духовне багатство української молоді в минулому. Розвивати бажання вивчати історичне минуле свого народу, його культуру, працю, звичаї. Виховувати в дітей інтерес до української народної спадщини, повагу до звичаїв та традицій народу, формувати культуру розумової праці та мовлення; спонукати до самоосвіти та самовдосконалення.

Обладнання та оформлення:

  1. Годинник.

  2. Ігрові картки для відповідей (відповідно до кількості учасників гри).

  3. Плакат з написом: «Три шляхи ведуть до знання: шлях наслідування – це найлегший шлях, шлях досвіду – це шлях найтяжчий, і шлях міркувань – цей шлях найблагородніший. Конфуцій».

  4. Малюнок «Інтелектуальне перехрестя» з написом:

«В казках бувало старий стовп казав богатирям:

Підеш направо – згине кінь, наліво – згинеш сам,

А прямо – успіх жде тебе на всім твоїм путі.

Знання вам, друзі, допоможуть шлях правильний знайти!»

Хід проведення

Учитель. Здається, що ось тільки настало 1 вересня, ви побачили своїх однокласників, дізналися останні новини, а нині за вікном вже добігає кінця жовтень. Навчальний рік у вас напружений – це й уроки, і мандрівки, і додаткові заняття, тренування. Та й до кінця травня ще ой як далеко!

А у давнину навчальний рік розпочинався 1 грудня – в день пророка Наума, і тривав всього 3-4 місяці. Чи хотіли б ви навчатися за таким розкладом?


У давні часи заняття в школі розпочинали взимку, коли звільнялися від усіх сільськогосподарських робіт. Такою датою було 1 грудня за старим літочисленням (14 – за новим). Це є день пророка Наума – покровителя освіти і науки.

Переддень 1 грудня раніше супроводжувався таким обрядом. Ввечері мати готувала горщик пшоняної каші. На вечерю обов'язково приходив з книжкою хрещений батько.

Вони удвох із хрещеником сідали до столу і вивчали напам'ять кілька літер. Потім названий батько підстригав свого хрещеника, а ненька змивала йому голову пахучим цілющим зіллям, "щоб Наум наставив на ум".

Уранці школяр зодягав нову сорочечку й штанці, молився перед Євангелією і разом із татком ішли до школи. При цьому годилося взяти із собою горщик з кашею. Доки батько узгоджувався з дяком, а пізніше – з учителем про умови навчання, майбутній школяр мусив стояти в кутку біля пучка різок. Вони нагадували йому: якщо погано вчитимешся, то доведеться скуштувати "березової каші". Це означало, що вчитель має право відшмагати за непослухи березовою різкою.

Полагодивши справи, батько залишав дитину, а сам ішов до церкви і ставив свічку біля ікони святого покровителя, приказуючи: «Батюшка Наум, виведи синка на ум!»

У школяра в торбині було кілька добре загострених пір'їн, а на шиї на шнурочку висів каламар з чорнилом. Чорнило учні готували собі самі. Збирали восени на дубовому листі горішки, заварювали їх, а до відвару додавали вишневий клей і мед.


То ж знову повертаємося до нашого питання: Чи хотіли б ви навчатися за традиціями давньої української школи?


Сьогодні ми з вами живемо в чудовий час, користуємося досягненнями науки і техніки, маємо швидкий доступ до будь-якої інформації, озброєні ґрунтовними знаннями, чимало вміємо, а ще не так давно люди жили зовсім по-іншому. Вони багато фізично працювали, щоб забезпечити себе всім необхідним для життя, виконували різні роботи, про які ми сьогодні і не здогадуємось, та й відпочивали зовсім не так, як ми тепер. Але всі кращі надбання і досягнення нашого народу, його звичаї і традиції, пісні і думи не пропали даремно, не канули у вічність, вони збереглися і до нині не тільки в генетичній пам’яті, але і в теперішній культурі, в побуті, у звичаях нашого народу, тобто у нашому серці, як щось дороге і трепетне, притаманне тільки нам, українцям. Тому ми час від часу і повертаємось до народного джерела, до тих традицій, звичаїв, з яких беремо наснагу і сьогодні, бо це все наше, рідне, дороге, любе та миле нашому серцю.

Пройшло століття — все довкіл змінилось.
Хоч для історії і вік — не час,
Що є тепер, тим людям і не снилось.
Та сьогодення всіх вражає й нас.

Та ми в минуле прагнем повернути,
Коли прапрадіди ось тут жили.
І пригадати нині призабуте:
Які вони традиції несли,
Які були в них звичаї і жарти,
Пісні і думи, прагнення мети...
Минуле забувати нам не варто,
Щоб у майбутнє праведно іти.


ІІ. Які ви знаєте календарні звичаї, свята, традиції нашого народу?

Виступи учнів


ІІІ. Інтелектуальна гра

Привітання команд. Ознайомлення з умовами та правилами гри.


Умови та правила гри:

    1. Участь у грі може бути індивідуальною або командною (2-4 команди).

    2. Усі гравці або команди грають одночасно.

    3. Ведучий задає гравцям або командам запитання (в окремих випадках пропонує три можливі варіанти відповіді).

    4. Команди або гравці дають відповідь усно або у письмовій формі на ігрових картках.

    5. Час на роздуми над кожним запитанням – 30 секунд.

    6. За правильну відповідь гравець або команда отримують 1 ігровий бал. Якщо гравець або команда відповіли неправильно – ігрові бали не нараховуються.

    7. Перемогу здобуває команда, яка дала більше правильних відповідей та отримала більше ігрових балів.

Україна… Тут жили наші предки, живуть наші батьки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово, пірнувши у звичаї із сивої давнини.


Перший раунд Поміркуйте

відгадування загадок (на швидкість)

  • В лісі росло, в столяра пишалося, в гарного господаря прядивом вкривалося. Стіл, його скатертиною вкривають.

  • Входить, входить, а в хату не заходить. Двері.

  • У хлів іде без шкіри, а виходить з шкурою. Хліб.

  • Підмикане, підсмикане, всю хату збігало, під причіпком сховалося. Віник

  • На землі робився, на кружелі вертівся, на огні пікся, на базарі бував, людей годував, як упав, то й пропав, ніхто не поховав. Горщик

  • Маю чотири ноги, ще й чотири роги, в полотно мене вбирають, їсти й пити заставляють. Стіл

  • Чого хочеш – не купиш, а що хочеш продати – не продаси? Це молодість і старість.


Другий раунд «Знавці народних свят»

Завдання: відгадати назву свята

Християнське свято, запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від сарацинів. Серед українців, які століттями постійно страждали від чужоземних набігів, ця легенда набула особливої популярності. Божу матір вважали своєю покровителькою запорізькі козаки (Покрови)


Давньослов'янське свято літнього сонцестояння. Свято поєднувало елементи культу Сонця, аграрної магії, очисних та еротичних обрядів. Напередодні парубки розкладали великі купи хмизу на пагорбах, берегах річок, озер тощо. Запалити ці купальські вогні доручали дідам, які повинні були до вечірньої зорі добути примітивним способом новий вогонь. Вірили, що, стрибаючи через багаття, можна позбутися хвороб, злих чарів, безплідності. Виходячи з того, вдалим чи невдалим виявився стрибок через вогонь, дівчата й парубки ворожили про своє майбутнє, ранній чи пізній шлюб. Центральне місце у святі займало ритуальне деревце – марена (купайлиця, купайло, гільце). Рубали його хлопці, а прикрашали дівчата – живими та штучними квітами, ягодами, стрічками тощо. Навколо марени водили хороводи, співали пісні про кохання, сватання, майбутній шлюб (Івана Купала)


Для свята є характерною певна "карнавальна свобода". У цю ніч, як і в новорічну, негласно дозволялися деякі прояви антигромадської поведінки. У ролі "порушників порядку" звичайно виступали парубки та підлітки. Парубки знімали з воріт хвіртки і заносили на край села, підпирали кілком двері хати, вилазили на стріху і затикали комин, пускали в димар горобців тощо. Особливо звитяжним вважалося вміння підняти воза і поставити його на чиюсь хату. Такі ритуальні безчинства творили здебільшого на подвір'ях, де були дівчата на порі (Андрія)


Найзначніше християнське свято на честь воскресіння Ісуса Христа. Відзначається у першу неділю після весняного рівнодення і повного місяця. За тиждень, у вербну (лозову) неділю, з церкви приносили освячену вербу й шмагали нею всіх членів сім'ї й худобу; пізніше цією гілкою перший раз виганяли корову в череду (Великдень).

За традицією святили яблука, груші, мед, колачі з муки нового врожаю. Після церковної відправи пригощали одне одного пирогами та фруктами, особливо дітей і старців. Великим гріхом вважалося їсти яблука і груші до цього свята. Цієї заборони особливо суворо дотримувалися батьки, що втратили дітей, та діти, в яких померли батьки. На свято разом із фруктами й медом до церкви несли великі оберемки трав, квітів, городніх рослин. Кожний вид освяченого зілля мав своє призначення. Васильками лікувалися від падучої, запою, внутрішнього жару, з них робили підстилку в труні, подушечку для небіжчика, вінки для померлих дівчат. Відвар сон-трави пили від безсоння тощо. За народною прикметою, на це свято літо зустрічається з осінню (Спаса)


Народний варіант християнського свята Богоявлення. Свято увібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів, центральне місце серед яких займали обряди, пов'язані з водою. Вечір напередодні (друга кутя, голодний Свят-вечір, голодна кутя) немовби повторював обряд багатої куті, але в дещо скороченому вигляді (Водохреща)


Цього дня дівчата ворожили про майбутню долю. Робили це, зокрема, так: зрізали гілки вишні чи сливи і ставили їх у воду або в горщик із землею на покуті. Якщо вони розцвітали до Різдва або Нового року, це обіцяло скорий шлюб. У такий же спосіб ворожили про здоров'я або смерть у наступному році. З вечорницями на Катерини пов'язаний ще один своєрідний звичай. Зібравшись в якій-небудь хаті, дівчата варили кашу з пшона і маку та по черзі вилазили на ворота, вигукуючи: Доле, ходи до нас вечеряти. Подекуди замість долі закликали судженого (Катерини)


Українська назва християнського свята Трійці, що відзначається на 50-й день після Паски. В основі її лежали культ рослинності, магія закликання майбутнього врожаю. Напередодні, у суботу, що називалася клечаною, обов'язково прикрашали подвір'я та господарські будівлі клечанням – зеленими гілками клену, верби, липи, акації, ясеня, горіха, дуба тощо. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м'ятою, пижмою, ласкавцями, татарським зіллям (Зелена неділя)


Підготовка до святкової вечері носила урочистий характер і розгорталася як справжній ритуал. На покуті під образами розстеляли чисте сіно, на яке ставили горщики з кутею та узваром. При цьому господиня наслідувала квоктання курей – це мало забезпечити їх високу несучість на ступного року. Якщо в господарстві були бджоли, то господар, одягнувши шапку й рукавиці, ніс кутю, імітуючи їхнє гудіння. Широко побутував звичай ставити на покуті сніп із жита, пшениці або вівса (дідух, колідник, коляду). За довжиною стеблини соломи, яку виймали з-під святкової скатертини, гадали, кому судився вік довгий, а кому короткий. Готували чітко визначену кількість страв (7, 9 чи 12), використовуючи майже всі наявні у господарстві продукти, за винятком скоромних. Обов'язково запалювали воскову свічу. Господар курив ладаном у хаті й читав молитву, щоб відвернути злі сили. Захисну функцію виконували також звичаї закликання морозу, обряди, якими застерігалися від бурі, хижих звірів, відьом, чарівників та ін. Існувало й повір'я, що той, хто спить у цю ніч, проспить царство небесне. На Свят-вечір було прийнято вшановувати померлих і живих родичів. Для перших залишали рештки їжі на столі (мити посуд у цей день вважалося за гріх). До живих посилали дітей зі святковими стравами. Приймаючи їх, господарі дякували і теж передавали такі самі страви зі свого столу. Це символізувало спорідненість сімей, їхню приязнь і взаємну щедрість. Дітей, які приносили вечерю, частували, обдаровували гостинцями (Свят-вечір)


Третій раунд. Хто більше?

  1. Весільне обрядове печиво складної форми, випечене із здобного тіста, яким запрошували на весілля та обдаровували гостей.

а) коровай;

б) шишки;

в) лежень.

2. Традиційне взуття українців, плетене з кори дерев (лика лози, липи або в'яза).

а) постоли;

б) ходаки;

в) личаки.

3. Традиційна форма колективної взаємодопомоги при виконанні трудомістких робіт:

а) оденки;

б) скіпщина;

в) толока.

4. Деревообробний промисел, пов'язаний з виготовленням транспортних засобів (возів, саней, коліс тощо):

а) стельмаство;

б) чинбарство;

в) гутництво.

5. Традиційне відзначення річниці від дня народження дитини:

а) хрестини;

б) зливки;

в) пострижини.

6. Обрядовий хліб у вигляді великого круглого коржа з діркою посередині, який випікали на свято Андрія і використовували у молодіжних розвагах.

а) калита;

б) корочун;

в) дивень.

7. Традиційна назва християнського свята Трійці – …

а) Івана Купала;

б) Зелені свята;

в) Маковея.

8. Висока циліндрична чоловіча шапка з овчини або іншого хутра:

а) кучма;

б) малахай;

в) кресаня.

9. Ритуальна поминальна страва, різновид куті:

а) дивень;

б) коливо;

в) корочун.

10. Обов’язковий головний убір заміжніх жінок з парчі та шовку:

а) намітка;

б) убрус;

в) очіпок.

11. Видовбаний стовбур дерева без дна, що використовувався для прання білизни:

а) ночви;

б) рубель;

в) жлукто.

12. Святкові жіночі чоботи з особливої шкіри червоного, зеленого або жовтого кольорів:

а) постоли;

б) сап’янці;

в) личаки.


Четвертий раунд. Мудрість віків

Завдання: скласти українські прислів’я, частини яких написані на окремих аркушах, одне з них закінчити самостійно. Команди отримують зразки приказок, прислів’їв.

  1. Добре того навчати, хто… (… хоче все знати).

  2. Сталь гартується в огні, а людина – … (… в труді).

  3. Краще догана мудрого, як… (… похвала дурня).

  4. Хто хоче більше знати, тому треба… (… менше спати).

  5. Мудрий не все каже, що знає, а дурень… (… не все знає, що каже).

  6. Важко тому жити, хто… (… не хоче робити).

  7. Обмова – полова: вітер її рознесе, але.. (… й очі засипле).

  8. Письменний бачить поночі більше, як … (… неписьменний вдень).

  9. Вмій пожартувати, та знай… (… коли перестати).

  10. На дерево дивись, як родить, а на людину, … (… як робить).

  11. Не той друг, хто медом маже, а той, … (… хто правду каже).

  12. Слово – не полова, язик – … (… не помело).

  13. На чужий коровай очей не поривай, а… (… свій дбай / свій май).

  14. Хто навпростець ходить – … (… дома не ночує).

  15. Праця чоловіка годує, а… (…лінь марнує).

  16. Книга вчить, як… (… на світі жить).

  17. Де одинець – хазяйству кінець, де сім – … (… щастя всім).

  18. Брехнею світ перейдеш, але… (… назад не вернешся).

  19. Яке дерево, такі його квіти – … (… які батьки, такі й діти).


  1. Вчення в щасті украшає, а в нещасті… (… утішає).

  2. Розумного на покуті саджають для честі, а дурня – … (… для сміху).

  3. ж борщ з грибами і… (…тримай язик за зубами).

  4. Не кажи – не вмію, а кажи… (…– навчусь).

  5. Хто знання має, той… (… мур зламає).

  6. Не бійся розумного ворога, а бійся… (… дурного приятеля).

  7. Хто людей питає, той… (… і розум має).

  8. Краще погана дорога, ніж… (… поганий супутник).

  9. Сила без голови шаліє, а розум – … (…без сили мліє).

  10. Не бажай синові багатства, а бажай… (… розуму).

  11. Око бачить далеко, а розум – … (… ще далі).

  12. Без діла сидіти, то … (… можна одубіти).

  13. Умій сказати, умій… (…і змовчати).

  14. Чоловік у домі – голова, а жінка – … (… душа).

  15. Не говори, що знаєш, але знай, … (… що говориш).

  16. Ремесло на плечах не висить і хліба не просить, а… (… хліб дає).

  17. Наука в ліс не веде, а … (… з лісу виводить).

  18. Держи ноги в теплі, голову в холоді, живіт в голоді – … (… не будеш хворіти, будеш довго жити).

  19. Краще кривду перетерпіти, ніж… (… кривду чинити).



П’ятий раунд. Українські обереги

Завдання: прослухайте рядки віршів та запам’ятайте якомога більше українських оберегів (записати).

Здавна синові сорочку вишивала мати.
Закликала щастя-долю до своєї хати.
Поки вишиє — намріє, стільки наспіває...
Як закінчить, у сорочку сина одягає.
А синові в тій сорочці тепло і затишно
І куди б він не приходив — скрізь завжди успішно.

І рушник найкращий в світі, з квітами й півнями
Мій татусь колись в дорогу теж прийняв від мами.
Щоб під ноги всі дороги радісно стелились,
І щоб діти у дорозі із путі не збились,
Щоб її дорослі діти десь не заблукали,
А до отчого порога завжди повертали.

Як тільки-но приходить в світ дитина,
Її купають зразу, в першу мить.
Не розлучається з водичкою людина,
Бо без води у світі не прожить.

Як до хреста несуть — то у воді купають,
Як під вінцем став молодий і молода,
І як востаннє у дорогу проводжають —
Людей окроплює завжди свята вода.

А на Водохреще вода стає живою,
На всій поверхні сонячній земній.
Тож дім окроплюють водичкою святою,
Вода цілюща — диво-сила в ній.

Букет на Маковія - полин є і колосся,
І васильки, мак, пижма, звіробій.
Щоб затишно в хатах усім жилося,
Тому і оберіг у нас такий.

Бо мак — «нечисту силу» не пускає,
Від звіробою — звір домівку обмине.
Цілющу силу кожне зілля має
І від хвороби дуже помічне.

А з давніх пір в хатах по Україні
Висів вінок з цибулі й часнику.
Традиція така живе у нас й донині,
Бо має силу неабияку.

Той оберіг, традиції і звички,
Усе притягує до рідної землі.
Калина рідна, верби біля річки
Й тополі в полі в присмерковій млі...

Шостий раунд. Слово до слова – зложиться мова

Варіант А

Поміркуйте, скажіть та запишіть:

  1. давньогрецькою мовою «головний будівельник». (Архітектор).

  2. французькою мовою «приємний запах». (Парфуми).

  3. китайською мовою «великий вітер». (Тайфун).

  4. арабською мовою «солодощі». (Халва).

  5. іспанською мовою «вечірня пісня». (Серенада).

  6. мовою ацтеків «велика ягода». (Томат).

  7. перською мовою «криця». (Булат).

  8. мовою хінді «густі зарості». (Джунглі).

  9. французькою мовою «льотчик». (Авіатор).

  10. іспанською мовою «гроза». (Торнадо).

  11. амхарською мовою «мавп’яче дерево». (Баобаб).

  12. давньогрецькою мовою «родовід». (Генеалогія).

  13. німецькою мовою «братерство». (Брудершафт).

  14. латинською мовою «скорочення». (Абревіатура).

  15. арабською мовою «житель пустелі». (Бедуїн).

Варіант Б

Поміркуйте, скажіть та запишіть:

  1. полінезійською мовою «зв’язані колоди». (Катамаран).

  2. давньогрецькою мовою «мистецтво прикрашати». (Косметика).

  3. французькою мовою «зразок». (Еталон).

  4. японською мовою «крута гора». (Фудзіяма).

  5. латинською мовою «водоймище». (Акваріум).

  6. арабською мовою «володар на морі». (Адмірал).

  7. грецькою мовою «лікар душі». (Психіатр).

  8. італійською мовою «рівновага». (Баланс).

  9. латинською мовою «чотирикутник». (Квадрат).

  10. французькою мовою «морський гвардієць». (Гардемарин).

  11. давньогрецькою мовою «прощення». (Амністія).

  12. мовою південноамериканських індіанців кечуа «сльози дерева». (Каучук).

  13. японською мовою «велика хвиля в гавані». (Цунамі).

  14. латинською мовою «порожнеча». (Вакуум).

  15. французькою мовою «римовані закінчення». (Буріме)


Заключна частина

Підведення підсумків гри. Визначення переможців. Нагородження.

Заключне слово вчителя. А всім вам хочеться побажати рости добрими і працьовитими, чесними і вмілими, чуйними і творчими, щоб уміли бачити красу рідного краю і захоплюватись нею. Щоб змалку вивчали традиції, історію свого народу і несли у своїй душі те найкраще, що є у нас, українців!

На світі білому народів так багато,
У всіх традиції і звичаї свої.
І танці різні, рідна пісня, й свято,
Поля і ріки, і ліси, й гаї.
А ми — народ великий і прадавній,
На цій землі — багато тисяч літ
Живемо. Й рід наш миром славний,
Ми працьовитими ідемо в світ.
Бо землю-матінку ми любимо всі щиро,
Працюємо з світанку до зорі.
І не воюємо, бажаємо всім миру,
Й над нами синє небо угорі.
За тисячі років в нас виробились звички,
Свої традиції, і танці, і пісні.
Та власне ставлення і до землі, й водички,
І наші думи чисті та ясні.
Ми — українці всі, живемо в Україні,
В красі казковій, що земля несе.
Тож про Вітчизну-матір знати ми повинні
І про народ, його культуру — все!




МИНУЛЕ Й СУЧАСНІСТЬ. УКРАЇНСЬКА СПАДЩИНА
  • Классному руководителю
Описание:

Мета. Розширювати уявлення учнів про українські народні традиції, обряди, спосіб життя, духовне багатство української молоді в минулому. Розвивати бажання вивчати історичне минуле свого народу, його культуру, працю, звичаї. Виховувати в дітей інтерес до української народної спадщини, повагу до звичаїв та традицій народу,формувати культуру розумової праці та мовлення; спонукати до самоосвіти та самовдосконалення.

У давні часи заняття в школі розпочинали взимку, коли звільнялися від усіх сільськогосподарських робіт. Такою датою було 1 грудня за старим літочисленням (14 – за новим). Це є день пророка Наума – покровителя освіти і науки.

Переддень 1 грудня раніше супроводжувався таким обрядом. Ввечері мати готувала горщик пшоняної каші. На вечерю обов'язково приходив з книжкою хрещений батько.

Вони удвох із хрещеником сідали до столу і вивчали напам'ять кілька літер. Потім названий батько підстригав свого хрещеника, а ненька змивала йому голову пахучим цілющим зіллям, "щоб Наум наставив на ум".

Уранці школяр зодягав нову сорочечку й штанці, молився перед Євангелією і разом із татком ішли до школи. При цьому годилося взяти із собою горщик з кашею. Доки батько узгоджувався з дяком, а пізніше – з учителем про умови навчання, майбутній школяр мусив стояти в кутку біля пучка різок. Вони нагадували йому: якщо погано вчитимешся, то доведеться скуштувати "березової каші". Це означало, що вчитель має право відшмагати за непослухи березовою різкою.

Автор Кресан Жанна Владимировна
Дата добавления 05.01.2015
Раздел Классному руководителю
Подраздел
Просмотров 283
Номер материала 33818
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓