Главная / География / Літературний вечір «Є. Ромер - географ, картограф та геополітик»

Літературний вечір «Є. Ромер - географ, картограф та геополітик»

Баран Ірина Іванівна,

вчитель географії ЛДКСЗШ №3


Літературний вечір «Є. Ромер - географ, картограф та геополітик»


hello_html_8faa477.jpg hello_html_e516355.jpg


Ведучий 1. Звучить «Ода географії» Валерія Васюка.

Лунає хай географам хвала.

Від них у школі користь немала.

Що ж, географія — наука не проста.

Ти маєш знати села і міста,

Рівнини, гори, ріки та моря...

Багато ще — вас запевняю я:

І як природу треба берегти;

Де водяться, чим живляться кити;

Де добувають золото, графіт;

Як відрізнити мармур та граніт;

І з чого сталь отримав сталевар;

Скільки зерна молотять на гектар;

Які народи в Африці живуть;

Чому багато німці пива п'ють...

Ще сто разів «Чому?», «Коли?», і «Де?»

На все географ відповідь знайде.


Ведучий 2.


Ромер Еуґеніюш (Євген) (пол. Eugeniusz Romer; 18711954) — польський географ, картограф і геополітик, доцент (з 1899 року) і професор (19111931) Львівського університету, «батько» польської геополітики.

Народився Еугеніуш Ромер 3 лютого 1871 року у місті Львові.

Ведучий 3. Учнівський хор виконує «Пісню про Львів» гурту «Піккардійська Терція».

Серце стискає в грудях

В пошуках твоїх снів.

Про місто людей веселих,

І співучих, і добрих слів.

В ратуші леви камінні

Варту при брамі несуть,

Знають вони, що незмінні

Юні мрії, і цвіт бузку.

З дивних садів чути цей спів.

Хочеш юності - їдь до Львова!

Тут ти знайдеш так багато оказій

До втіхи, до ласк, до безмежних фантазій!

Стільки є міст, як в небі звізд -

Я згадаю цю пісню до слова.

Світом блукай, свою долю шукай.

Хочеш юності - їдь до Львова!

В ратуші леви камінні

Варту при брамі несуть,

Знають вони, що незмінні

Юні мрії і цвіт бузку.

Пісня дзвенить, серце щемить -

Хочеш щастя, тоді їдь до Львова!

Тут ти знайдеш так багато оказій

До утіх, і до ласк, до безмежних фантазій!

Стільки є міст, як в небі звізд -

Срібло років на скронях і бровах.

Де хочеш йди, і як знаєш роби,

Та за шастям їдь лиш до Львова!

Стільки є міст, як в небі звізд

Срібло років на скронях і бровах.

Де хочеш йди, і як знаєш роби,

Та за шастям їдь лиш до Львова!

Де хочеш йди, і як знаєш роби,

Та за шастям їдь лиш до Львова!

Ведучий 4.

Батько та мати Є.Ромера походили з старих шляхетних родин. Родина батька, була густо розселена на Прикарпатті, проживала там щонайменше з кінця XV століття. Родина ніколи не вирізнялася матеріальними чи політичними здобутками, однак наявність великої бібліотеки у їхній садибі свідчить про інтелектуальність роду Ромерів.

Ведучий 1.

Батько Еугеніуша - Едмунд, будучи десятирічним хлопцем, попав до Терезіануму — ексклюзивної школи біля Відня, збудованої за правління Марії Терези у 1746 році. На той час школа відігравала роль своєрідної військової академії, що належала до армії. По закінченні навчання у 1867 році, батько був відправлений на службу у львівське намісництво, а з 1873 року працював у Жешуві, з 1879 року — був старостою у Кросно. Помер батько Є.Ромера у 1895 році.

Ведучий 2.

Мати Еугеніуша — Ірена з дому Кортильєси де Асгус, походила з середземноморської угорської шляхти з румуно-сербським корінням (у роді була домішана кров сербська, хорватська, та навіть латино-венеційська).

Ведучий 3. Учнівських хор виконує пісню «Батько і мати».

Знайдеться на усе причина,

Для тишини і для грози.

Та дивиться синок очима,

А в них дві крапельки сльози

І крізь образи і розлуки

Печаль дітей знов нас пече.

Їм треба материнські руки,

Їм треба батьківське плече. (2)

Приспів:

Батько і мати, два сонця гарячих,

Що нам дарують надію й тепло.

Батько і мати, у долі дитячій

Треба щоб кривди між них не було.

В душі то пісня солов'їна,

То злякано сичі кричать.

Щоб не кришилася родина,

Нам треба вміти і прощать

Нехай людські любов і шана

Осилять всі шляхи круті.

Бо в дітях ми себе лишаєм,

Себе продовжуєм в житті. (2)

Приспів. (2)

Ведучий 4.

У 1889 році Еугеніуш закінчив класичну гімназію в місті Новий Сонч.

Вищу освіту здобував у Ягелонському університеті у Кракові, в якому вивчав історію, геологію, географію, метеорологію, а потім продовжив навчання у Галле та місті Львові. У 1894 році отримав докторську ступінь по філософії у Львівському університеті.

У 1895 році здав складні іспити на здобуття освіти викладача на побажання свого батька, який вважав, що така освіта дасть стабільну роботу та дохід. Після цього Є. Ромер додатково навчався гляціології та геології у Відні, у Берліні — метеорології (шість місяців стажувався в Національному інституті метеорології).

Ведучий 1. Лунає вірш «Неважко навчати» Н. Красоткіної.

Неважко й приємно дитину навчати.
Навчив — результати
твої.
Методику
треба лише підібрати,
До здібностей
й віку її.
Тут є
результат, що тобі й необхідно.
Відразу
побачиш, що й як.
І що поміняти в навчанні потрібно,
Де
ти неправий, де мастак...
А
от виховання — це справа складніша...
Тут
роки потрібні, тут час.
Й
десятки років, доки стане видніше,
Чим
все обернеться для нас
Й
для того, кого ти виховував чемно,
Як
ока зіницю беріг...
А
може ти просто трудився даремно,
А
виховать так і не зміг?
Бо
більш від самої людини ведеться,
Хоч
твого тут стільки труда...
В
умовах яких жити їй доведеться,
Де
щастя її, де біда?

Ведучий 2.

У 1899 році, Є.Ромер, будучи професором в університеті, вирішив знову стати студентом та пройти курс навчання в області тектоніки та морфології у швейцарського професора Моріса Люжона у Лозані.

З 1899 року був одружений з Ядвігою Роскнехт, донькою співзасновника та директора броварні в Окочимі. Мав двох синів: Вітольд Ромер (1900-1967), з 1946 року професор Вроцлавської політехніки; та Едмунд Ромер — після ІІ світової війни професор Шльонської політехніки у Глівіцах.

Ведучий 3.

Є. Ромер був професором університету імені Яна Казимира у Львові (з 1911 року) та Ягелонського університету (з 1946 року), почесним професором Львівського університету (з 1931 року). Почесний доктор університету в Познані (з 1934 року) та Ягелонського університету (з 1947 року), член Польської академії наук (з 1952 року) та багатьох інших наукових товариств у Польщі та світі.

Ведучий 4. Звучить вірш «Нащо приходимо у світ» Н. Красоткіної.

Людино, хто ти у житті земному?
Для
чого в світі білому живеш?
Як підеш з нього, буде що потому,
Що зміниться, як ти з життя підеш?

Яка ж була потреба у людині?
Нащо вона
у світі цім жила?
Ніхто
цього не знає і понині.
Мабуть
людина ще не доросла,

Щоб світ земний пізнати і причину
Свого
приходу у земне життя.
Тому
не будем дорікать людину,
Якою
б та не йшла у небуття..

Ведучий 1.

Ромер автор праці про розташування, морфологію і клімат Польщі (до неї він зараховував західні та центральні землі України, які до 1772 року входили до складу Речі Посполитої). Це стосується і його праці Geograficzno-statystyczny atlas Polski (1916), яку було використано при встановленні кордонів Польщі у 19191921 рр. під час розробки Версальського договору 1919 року (він був польським експертом на конференціях у Парижі та Ризі щодо питань миру).

 В 1921 році заснував інститут картографії Атлас (Książnica – Atlas) у місті Львові. В 1929 році, у віці 58 років, перебуваючи на пенсії, зосередився на работі в «Атласі». До початку ІІ світової війни підтримував тісні контакти з університетом Яна Казимира. Там Є. Ромер читав лекції, а також працював в комісії по захисту докторських дисертацій.

Ведучий 2.

На початку окупації міста Львова німцями в 1941 році, перебував в монастирі (Ojców Zmartwychwstańców) на вулиці Пекарській 59. Це дало змогу Є.Ромеру не бути розстріляним 4 липня на Вулецьких пагорбах (тепер вулиця Сахарова).

Під час трьохлітнього передування в монастирі Ромер зайнявся вивченням теології. Володіючи німецькою, англійською, французькою мовами він вивчив латинь і відповідно прочитав біля 60 томів богословських праць. Згодом підпільна організація переправила Є.Ромера у Варшаву, а звідти мала намір відправити його до Англії для роботи при еміграційнійному уряді в якості експерта. За станом здоров’я цього зробити не вдалося і Ромер залишився у Варшаві під іменем Едмунда Піотровського. Він пережив варшавське повстання і був відправлений у табір в Прушкові (Pruszków, Durchgangslager 121). Покинути табір йому допомогла племінниця Анна, яка працювала там в санітарній службі.

Ведучий 3. Лине вірш «Іди вперед» Н. Красоткіної.

В житті все так запутано і складно,
В
трьох соснах стежка раптом пропаде.
І
борсаєшся, блудиш безпорадно,
Не
бачиш виходу з проблем ніде.
І
так на серці гірко і сутужно,
Враз
думаєш, що твій фінал іде.
Спинайсь
на ноги, піднімайся пружно
І крок
зроби, а стежка поведе
У
даль безмежну. Тільки не згинайся,
До
болю стисни зуби, але йди.
Себе
перебороти намагайся,
Собі
самому правду доведи,
Що
ти борець і все тобі під силу,
Усе
в житті ти можеш досягти.
Поглянь на себе. Є у тебе крила,
То ж розправляй
їх і у світ  лети!

Ведучий 4.

Після війни Є. Ромер жив у Кракові, де очолював кафедру географії Ягелонського університету, а також керував Географічним інститутом.

Є. Ромер автор і редактор деяких географічних журналів, автор багаточисленних робіт з картографії, кліматології, геоморфології, географії:
«Географічний атлас» (1908), «Гео-статистичний атлас Польщі» (1916), «Загальний географічний атлас» (1928), «Земля і держава» (1929), «Клімат Польщі» (1938), «Кліматичні регіони Польщі» (1949).

Похований у Кракові на Сальваторському цвинтарі.

Його іменем названі одна з вулиць міст: Варшави, Лодзя, Любліна, Кракова, Нового Сончу, Руди-Шльонської, Ченстохови, Вроцлаву, Щеціна, Ґданська та Слупська, а також льодовик на Алясці.

Ведучий 1. Звучить вірш «Ах, доля, доля» Н. Красоткіної.

Ах, доля, доля… Що воно таке?
І чи від нас одних вона залежить…
Життя короткочасне, нетривке,
Його прожити праведно належить.
Якби ж то знати власне майбуття,
Хоч на хвилинку в нього зазирнути,
Тоді б, можливо, йшли ми у життя
Все по прямій, без болю і без смути…
Звичайно, є підказки у житті,
Лиш міркувати треба повсякчасно.
То ж головне не схибити з путі,
А жити чесно й буде все прекрасно.
Перед людьми стежок багато є,
А на яку із них й коли ступити?
То ж і виходить — кожному своє,
І тут уже нас нікому спинити…
Це вибір наш, чи доля так веде?
Що мало бути, так воно і буде
І тут уже не дінешся ніде…
Не можуть розібратись в цьому люди.
Чи ми господарі, чи зовсім ні,
Чи наша доля — це чиясь програма?
Невігласи і думи в нас сумні,
Бо в день не той нас народила мама…
Вгадай попробуй, як прожити вік.
Та буде з ким і затишно, й щасливо…
Ідемо, дням втрачаємо ми лік
І часто сподівається на диво.
Хтось диво те й зустріне на путі,
Когось обійде щастя стороною…
Когось удача стріне у житті,
А хтось не може розійтись з бідою.
Попробуй розберись чи доля є,
Чи кожен сам собі її формує.
Живеш і бачиш — кожному своє,

І кожен сам, по своєму мудрує.


Використані матеріали інтернет сайтів:


Літературний вечір «Є. Ромер - географ, картограф та геополітик»
  • География
Описание:

Ромер Еуґеніюш  (Євген) (пол. Eugeniusz Romer; 18711954) — польський географ, картограф і геополітик, доцент (з 1899 року)  і професор (19111931) Львівського університету, «батько»  польської  геополітики.

 Народився Еугеніуш   Ромер  3  лютого  1871 року  у  місті Львові. 

Лунає  хай  географам  хвала.

Від них  у  школі   користь  немала.

Що  ж, географія — наука не  проста.

Ти  маєш  знати села і міста,

Рівнини,  гори,  ріки  та   моря...

Багато   ще — вас  запевняю  я:

І як   природу  треба  берегти;

Де  водяться, чим живляться  кити;

Де  добувають  золото,  графіт;

Як відрізнити  мармур  та  граніт;

І з чого сталь  отримав  сталевар;

Скільки  зерна молотять на  гектар;

Які  народи в  Африці  живуть;

Чому  багато  німці пива п'ють...

Ще  сто  разів «Чому?», «Коли?», і «Де?»

 

На  все  географ відповідь  знайде.

Автор Баран Ирина Ивановна
Дата добавления 04.01.2015
Раздел География
Подраздел
Просмотров 324
Номер материала 28447
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓