Главная / Украинский язык / Конспект воспитательного мероприятия по украинскому языку "Коса - девичья краса" (8 класс)

Конспект воспитательного мероприятия по украинскому языку "Коса - девичья краса" (8 класс)

                                                                «Тільки ти роби, як вчила мати,

                                                                                                                        Не обрізуй русої коси».

 

Мета: Познайомити учнів ще з одним символом українського народу - дівочою косою, що ознакою цнотливості, честі, краси, багатства; формувати у дітей любов до прекрасного, чистого та шану до народних традицій. 
Обладнання: українські строї, вишиті рушники, вінки, квіти (барвінок, м'ята, черемха, калина), троїсті музики, виставка книг і дитячих малюнків.

Звучить пісня «Розпустили кучері дівчата».

                                    Розпустили кучері дівчата,

                                        Підвели ще й брови для краси. 
                                        Тільки ти ходи, як вчила мати, 
                                        Не обрізуй русої коси.                                 
        Хай вона росте густа та пишна, 
        Чорнобровим хлопцям на біду. 
        Я тобі, моя чарівна вишне, 
        Сам у них троянди заплету

                                       Ллються коси, як ранкові роси, 
                                       В ланцюгах срібляться золотих. 
                                       Що є краще за дівочі коси 
                                       І троянди, вплетені у них?                         

 1-й ведучий: «Дівчина з косою, - казали старші люди, - як трава з росою», «Нема коси - нема краси». І коли повертали ся до материнських домівок із завитушками-баранцями доводилось переконувати розпачливих неньок, що довгі коси нині не в моді, та й на їхній догляд не вистачає часу.

 2-й ведучий: Проте збігали роки, зростали черги в жіночих салонах, де вже не тільки підрізали, робили хімічні завивки, а й перефарбовували волосся в найнеприродніші кольори, послуговувалися перуками. Лишень вряди-годи, перекладаючи амулети, витягуючи згорточок, у якому лежить мертва коса, крадеться думка: «А яке ж було гарне волосся».

(Звучить пісня «Ой не ріж косу»)

 Музика Я.Вишиваного                                                Слова М.Ткача

  Ой, не ріж косу,                                                        Про чужу красу

Бо хорошая,                                                                           І не марю я,

Не погань красу –                                                                   То ж не ріж косу –

Дуже прошу я.                                                                        Будеш парою.


Не фарбуй своє                                                                      Ні, не ріж косу,

Личко фарбою,                                                                       Бо хорошая,

Будь така, як є,                                                                      Не погань красу –

Ти ж бо гарная.                                                                       Дуже прошу я.


Не журись, що я                                                                    Покохав тебе

Не ходитиму                                                                          Закосичену,

Ти – любов моя,                                                                     Бо краса твоя

І любитиму.                                                                         Не позичена.

 3-й ведучий: Одначе наша мова не про дилему-відрізати чи не відрізати коси. Якщо вже наточено ножиці, то вони мають неодмінно виконати свою місію. Але - чи так уже й мають? То ж давайте подумаймо трохи: чому все ж здавна дівчата дорожили косою? Чого тут більше сталих звичаїв, естетичної доцільності чи етичних норм, а може, сліпої традиції?

 

(Звучить пісня «Ой у вишневому садку, там соловейко щебетав»)

 

4-й ведучий: Сподіваюся, багатьом припав до душі цей тужливий український романс. І той, хто добре знає давній український звичай, пов'язаний із символічним розплетенням коси, неодмінно здогадається, чому зблиснула сльоза у маминої доньки…

 1-й ведучий: Так у народних звичаях знаходимо... Коса. Дівоча краса. Ще в дитинстві, коли мама заплітала донечці кіски, вона приказувала:

                                                                                     Коси до п'ят, дівка до гряд;

                                                                                     Косам стрічечки — дівкам женишки.

   Підростала доня. Виростали коси. Мила мама донечці коси, не забувала:

                 • світлі — ромашкою, щоб сонечком світилися і медом пахли;

                 • шавлією і м'ятою — темні, щоб пахли загадково і звабно;

                 • любистком, щоб хлопців чарувати.

 2-й ведучий: І тут же примовляла:

                           Ой не ріж косу, бо хорошая,

                           Не губи красу - дуже прошу я.

                           Я люблю тебе таку —

                           В косах стрічку голубу...

   Виплітали коси, хто як міг. Прикрашали стрічечками, квіточками, віночками, шишками з ниток (галунами).

 3- й ведучий: Та як би мама не тішила-пестила доньчину косу наставав час самостійному вирішен­ню долі дівочої окраси. Заховавшись у куточок, приткнувшись до прихиленого люстерка, рішуче відпанахували шовкові пасма дорогоцінних діво­чих кіс. І тоді неживим тілом спадало на підстав­лений паперовий аркуш купане в любистку-м'яті, сушене на трепетних плечах і цнотливих персах, куйовджене на вітрі, висвітлене на сонячному промені волосся. Одтинали його, наче живе тіло. І ніхто не звертав уваги на те, скільки материних турбот, надій і сподівань було у ці коси вкладено.

4-й ведучий: Віддавна у нашого народу влаштовували так званий обряд обстригання. Кум, як названий батько дитини, перш ніж виконати свій обов'язок, мав виголо­сити поетичну промову - побажання. Насамперед це стосувалося дівчинки. Бажав, щоб у неї зростало густе волосся, щоб руса коса маяла до пояса, приносячи радість батькам.

   Якщо хлопчиків стригли щороку, то дівчаткам після річного віку заборонялося уже відтинати волосся, і матері ретельно стежили за ними.

 1- й ведучий: Згодом вже мами і бабусі привчали дівчинку до самостійності, щоб формувалася жіноча ошатність і працьовитість. Прокинувшись вранці дівчинка мусила насамперед «навести лад», тобто розчесати волосся і заплести косу. Здавна вважалося найбільшим не­хлюйством братися за будь-яку роботу чи сідати до столу із розплетеною або нечесаною косою. Про таких казали:

                               «У неї на голові сорока гніздо звила»,

                               «У неї в косах сім чортів кублилося»...

 Учень. У народних повір'ях розповіда­ється...

                            Велика радість в дім прийшла: родилося малесеньке дівча.

                            І перший крик її для нас став піснею на довгий час.

                            Батьки її і вся рідня плекали, пестили дитя.

                            А щоб красивою зросла, у травах купана була.

                            Неси, бабо, швидко воду, наливай у миску.

                           Щоб скупати нашу внучку, мати, дай любистку.

                           Ввіллєм меду, срібла кинем, щоб була багата,

                           Щоб росла красива доня, і раділа хата.

                           Ще у купіль покладемо червону калину,

                           Чебрець, руту та барвінок, - скупаєм дитину.

                           Щоб коса була у неї гарною, густою,

                           В першу купіль покладемо гребінець зі щіткою.

 2-й ведучий: Споконвіків дівоча коса була своєрідною візиткою охайності. Як стежить юнка за своїм власним волоссям, такою в майбутньому, вважалося, буде і гос­подиня, -чепурною, працьовитою або ж неохайною чи лінькуватою. Тому матері з особливою наполегливістю, невсипністю намагалися з раннього віку привчати своїх дочок до охайності, щоб знали традиційні закони моралі. «Яка коса, така й краса», «Подивись на косу, а подумай про господиню.» Із косою, як бачимо, пов'я­зані досить предметні риси вдачі.

 Учень 1. Косички у дівчаток, щоб смикати за них, -

               Так думав я спочатку, а виявилось - ні.

               Вони ростуть для того, щоб заплітати довго,

               Щоб хтось про них казав: «Ах, ах, яка краса!».

 Учень 2. Навіщо косички дівчатам? –

               Ніяк зрозуміти не міг.

               На них треба стрічок багато

               Та й клопоту менше без них.

                Проте косички довгі

               Всім радують серця,

               Тому, що ті косички

               Дівчаткам до лиця.

                Мені коси не треба,

               Я – хоч куди козак!

               А що я теж красивий,

               То це помітно й так!

 Учень 3. Ось як про це говорить народ у своїх обрядах природного календаря:

                                Ой, рано-рано кури заспівали,

                                А ще раніше Гануся встала.

                                Гануся встала, косу чесала,

                                Косу чесала, двір замітала.

                                А двір замела, до церкви пішла.

                                Там люди стояли, її питали:

                                «Чи ти попівна, чи королівна?»

                                «Я не попівна, не королівна.

                                Батькова дочка, як ягідочка,

                                Материна дівка, як ясна зірка».

 3- й ведучий: Не менш важливий у цьому плані і морально-етичний аспект. Вислів "Наруга над косою" безпосередньо стосувався дівочої цнотливості. Юнка котра не вберегла її, згідно з традицією, втрачала право носити косу.

   За давнім звичаєм, збезчещеній дівчині прилюдно відтинали косу. Іноді були й суворіші покарання. Як зазначав І.Я.Франко, на Бойківщині навіть били шнурками, котрі перед тим на кілька днів були намочені в соляній ропі. Зганьблену дівчину привселюдно виставляли на «купу» - спеціально зроблений у центрі села камінний підмурівок. На ньому найстарший селянин покривав голову покритки чорною хусткою. Про живучість таких, почасти свавільних покарань, довідуємось з Шевченкової «Катерини», коли батьки відправили у світ свою єдину дочку.

 4-й ведучий: Але це були поодинокі випадки. Здебільшого послуговувались чисто символічними формами, зокрема відтинанням коси чи пов'язуванням хусткою. Навіть такі покарання вважалися досить впливовими, адже тій, котра ступила на слизьку стезю розбещеності, загрожувало довічне дівування. Усе це змушувало виховувати своїх дітей так, щоб і самим не стати об'єктом насмішок, людської зневага, лихого поголосу. Чи не від того пішло прислів'я: «Подивися на матір і оженися на дочці».

 1-й ведучий: 3 особливою поетичністю оспівана дівоча погорда – коса – у весільному обряді. Цьому присвячено спеціальний ритуал, так зване розплітання коси – один чи не з найбільш хвилюючих, за яким стежили всі учасники весілля, адже дівчина тепер більше ніколи не заплітатиме косу, а витиме вінком навколо голови і ховатиме його під хусткою.

(Звучить пісня «Горіла сосна…)

2-й ведучий: Після шлюбу в оселі молодої збирались дружки й дівчата. Змастивши волосся медом, кликали найменшого брата. Він мав востаннє розплести косу своїй сестрі. Дія ця неодмінне супроводжувалась журливою піснею:

                                                              Як я в косах ходила, то я вас не просила;

                                                              А тепер я вас прошу:

                                                              Розпустіть мені косу,

                                                              Розпустіть мені косу по червонім поясу.

 Учень. Поет-пісняр Олександр Тараненко написав дуже доречний вірш:

                 Буду гарна коханому жіночка,

                 Восени хай сватів присила.

                 Я зваблива-таки україночка,

                 Недарма, що з глухого села.

                           У любистку матусею купана,

                          Від батьків і землі - ця краса.

                          Не мальовані в мене й не куплені

                          Чорні брови і довга коса.

                І на сцені сільській уже звісна я,

               Оцінили таланти мої.

               Голосиста, бо виросла з піснею,

               А навчили співать солов'ї.

                        У мистецтво закохана змалку я,

                        Надто в ролі сільських чарівниць.

                       Можу бути сьогодні Наталкою,

                       Завтра - Галею із «Вечорниць».

             Ось одіну коралі й намисто,

             Що на сонці блищать, як роса. ...

             У степах променистих і чистих

             Розцвіта України краса.

3-й ведучий: У поетичних текстах оспівується жалоба за косою як символом дівування, з котрим молода назавжди має розпрощатися:

                              Ой просо, просо, ти ж моя золота руса косо,

                              Не рік я тебе кохала, щосуботоньки змивала,

                              Щонеділеньки вбирала - за один день втеряла.

 Учень. Про народні традиції, пов'язані з дівочою косою яскраво сказав поет О. Тараненко.

                      Чому розплетена коса?

                      Троянди квітнуть у дворі,

                      О цій порі бува їм тісно.

                      Любов не в'яне на зорі,

                                 А перероджується в пісню.

                                 Чому розплетена коса?

                                 З троянди випита роса...

                                 Вже ранок схід черка крилом,

                     Тумани тануть білосніжні,

                     А птаха пісня над селом

                     Пита зажурено і ніжно,

                     Чому розплетена коса,

                                А на очах твоїх сльоза?

                                Зронив лелеченько перо,

                               А солов'ї нащебетали,

                               Аби на щастя, на добро

                   З любов'ю діти виростали.

                   Чому розплетена коса?

                   — Коханню віддана краса.

 4-й ведучий: Багаті поетичні образи уявно нагадують молодій, як вона разом з подругами чаклувала над своєю дівочою окрасою:

                                       Де дівчина сиділа, русу косу чесала,

                                       Русу косу чесала та й на Дунай пускала.

                                       Пливіте, мої коси, до батенька на розкоші.

 1-й ведучий: Нарешті косу розплетено, і молодій вдягали вінок і фату - відтепер вона вже ніколи, згідно з традицією, не заплітатиме коси, як символ дівочості.

                            Ой дай, мати, ложку масла,

                            Бо я тобі коровицю пасла,

                            Русу косу примастити, віночок примостити.

 2-й ведучий: Прощання з косою - це, власне, прощання з дівуванням, коли «надворі терен тешуть, а в хаті косу чешуть». Отже, стає зрозумілішим, чому в народі так бережно і шанобливо ставились до дівочої коси. З нею пов'язані не тільки символічні, а й етичні форми, проглядається глибокий підтекст народної моралі про дівочу честь і цнотливість, котрі за всіх часів були найвищим взірцем шляхетності. Наприклад, існувала ціла система практичних і цілком доцільних форм виховання. Одна з них та, що дівчині дозволялось бути з хлопцем наодинці до заходу сонця. Якщо ж хтось порушував цей етикет, неодмінно селом прокочувалась чутка: гуляща...

 3-й ведучий: Ми можемо згоджуватись з цими нормами чи заперечувати їх? Та повністю засуджувати не варто-для свого часу вони були досить ефективні. До речі та ж народна мораль дозволяла брати активну участь у таких колективних розвагах, як вечорниці, досвітки, «на вулиці на колодках», де молодь улаштовувала найрізноманітніші ігри, танці, співи.   Батьки, не заперечуючи парубоцьких та дівоцьких громад, були певними, що «на людях» їхня дитина дотримуватиметься встановлених правил етикету.

 4-й ведучий: Досить чіткими й вимогливими були звичаї взаємостосунків між хлопцем і дівчиною. Здавен вважалося: юнак, котрий навідується до оселі дівчини, має з нею одружитись.   Хоч і казали, що на козаку нема знаку, але батьки неодмінно застерігали сина: «Якщо думаєш брати, то ходи, якщо ж ні - не сором нас і дівчини».

 1-й ведучий: Осоромити, осміяти, пустити лихий поголос - теж одна з форм народної моралі, за допомогою якої подібні вчинки суворо осуджувались. З приводу цього казали: "Мораль чиста - краще всякого намиста". Якщо юнак зустрічався з кількома дівчатами, про нього складалася думка як про гультіпаку, пройдисвіта, нечестивця, батьки застерігали дочок: «Дивись, з нього жених, як із ялівки корова». Але й дівчині, що перебирала женихами, теж було не з медом: «Межи двома парубками дівчина баламутна», «Ні дівка, ні жінка - людська поговірка».

(За сценою звучить пісня «Їхали козаки»)


2-й ведучий: Ці, може й дивні з погляду сучасників звичаї показують, як у давні часи регламентували суспільні стосунки, осуджували аморальність і застерігали від неї. Почасти вони були надмірно суворими і вимогливими, але в переважній більшості несли в собі раціональне зерно, бо змушували не тільки молодь, а й батьків ре­тельно дотримуватись установлених звичаїв. Виховані з дитинства ошатність, працелюбність, ввічливість, пошана до старших, високі морально-етичні норми ли­шалися на все життя, передавалися новим поколінням.

 3-й ведучий: Та немеркнучою сторінкою нашого на­роду є те, як коси наших слов'янських красунь використовували в роки Великої Вітчизняної ві­йни завойовники чужинці. Про це яскраво розпо­відає у своїй поемі Леонід Титаренко «Лебеді над Освенцімом».



5



Конспект воспитательного мероприятия по украинскому языку "Коса - девичья краса" (8 класс)
  • Украинский язык
Описание:

                                                            «Тільки ти роби, як вчила мати,

                                                                                                                        Не обрізуй русої коси».

 Мета: Познайомити учнів ще з одним символом українського народу - дівочою косою, що є ознакою цнотливості, честі, краси, багатства; формувати у дітей любов до прекрасного, чистого та шану до народних традицій. 

Обладнання: українські строї, вишиті рушники, вінки, квіти (барвінок, м'ята, черемха, калина), троїсті музики, виставка книг і дитячих малюнків.

Сподіваюсь, що цей конспект виховного заходу допоможе дітям дізнатися про де-які таємниці сили волосся, після чого вони з більшою повагою будуть ставитися до традицій і символів наших народів. 

Автор Ключко Ирина Николаевна
Дата добавления 08.01.2015
Раздел Украинский язык
Подраздел
Просмотров 471
Номер материала 43898
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓