Главная / Начальные классы / Конспект виховного заходу "Криворіжжя моє, Криворіжжя"

Конспект виховного заходу "Криворіжжя моє, Криворіжжя"

Тема: Криворіжжя моє, Криворіжжя

Мета: ознайомити учнів з легендами Криворіжжя;розвивати монологічне мовлення, вміння виразно читати вірші; виховувати любов до рідного краю, його культури.

Обладнання : книжкова виставка про Кривий Ріг, фотовиставка «Історичні та мальовничі куточки міста», малюнки учнів.



Хід заняття

  1. Організаційний момент

  2. Повідомлення теми і мети.

http://zernyatko.te.ua/_pu/3/25793810.jpg

Учень 1.

Криворіжжя моє, Криворіжжя,

Закосичене росами трав,

Над тобою хмарки пропливають,

Що палають вогнем від заграв.

На копрах зірочки твої сяють,

Ніби грона сузір’їв вгорі.

А птахи і в ночі не блукають,

По цих зорях знаходять двори.

І я теж, мов та пташка маленька,

Скрізь була і побачила світ.

Тільки завжди тебе пам’ятала

Звідусіль був тобі мій привіт.

Я в думках все до тебе летіла,

Поверталась із дальніх доріг.

І, хвилюючись, ніби це вперше

Я ступала на рідний поріг.

(Любов Липа)

Вчитель. Криворіжжя…Безкраї твої степи. Ти дивишся синню ставків, тихо шепочеш степовою ковилою. Про що розповідаєш ти, мій рідний краю? Криворіжжя багате на різні легенди, які передаються з покоління в покоління. Легенди за своїм змістом цікаві, вони дають можливість нам краще пізнати рідний край, героїчні його сторінки. І сьогодні ми познайомимося з легендами «Міста довжиною в життя».

http://dnz250.dnepredu.com/uploads/editor/2890/99906/sitepage_7/images/brend_kr.jpg

  1. Сприймання та осмислення матеріалу.

  1. Слово вчителя.

У біографіях міст, як і в людських, є дитинство, юність і зрілість. Кривий Ріг – одне з давніх поселень на півдні України. Воно старше за Миколаїв, Дніпропетровськ, Херсон.

  • Яким же було дитинство нашого міста?

Учень 3. Історія Криворіжжя налічує декілька тисячоліть. Археологи довели, що наш край був заселений з дуже давніх часів. Перша людина з’явилася тут 40 років тому. Територія нашого міста входила до складу Київської Русі. Але нашестя татаро-монголів на довгі роки перетворило наше місто на «Дике поле»

Дике поле, дикий камінь, дикі нетрі –

Ні вогнів,

ані будівель ,

ні доріг,

тільки тирса, та в яругах злами вперті,

тільки вітер, тільки назва… Кривий Ріг.

Вчитель. Як легенди пояснюють назву нашого міста?

http://krt.dp.ua/images/ekskyrsii/pamiatnik_rogy.jpg

Легенда про козака Рога

  Давно це було, коли гриміла по Україні слава про Січ Запорозьку... На схилі літ хоробрий козак Ріг побудував для себе оселю якраз на тому місці, де Інгулець та Саксагань зливаються. Став потихеньку господарювати. І хто не їхав мимо, завертав до старого Рога. А оскільки в боях позбувся козак правого ока, прозвали його в народі Кривим. Бувало, повертались чумаки з Криму: "А чи не заїхати нам до Кривого Рога, чи далі поїхати?" Поважали чумаки Рога за гостинність, чуйність, відвертість, а ще за цікаві розповіді. Йшли роки, навколо хати козака почали з'являтися інші оселі. Згодом тут виросло село. Вже і козака Рога не стало, а назва так і лишилася - Кривий Ріг.

Вчитель. Кривий Ріг – місто, багате покладами залізних руд.

  • Яку легенду про руду ви знаєте?



Легенда «Кров Рудани»


Колись давно, в часи далекі, сиві,

В степу, де Інгульця вода пливе,

З’явилося велике і красиве,

Могутнє й горде плем’я кочове.



Прийшовся людям край цей до вподоби:

Кишіла риба в глибині ріки,

Довкіл буяли луки для худоби –

Чого б хотіли ще степовики?



Тому вони коріння тут пустили:

Орали землю, сіяли зерно,

Збирали збіжжя, виноград ростили,

Богів хвалили і пили вино.



Забулися всі прикрощі, знегоди,

І відійшли, мов сон, у небуття

Голодні безкінечні переходи

У пошуках достойного життя.



Спливали роки. Плем’я обжилося,

Ніщо не віщувало вже біди;

Багатство краю не перевелося,

Родили щедро ниви і сади.



Та чимось люди Сонце прогнівили –

Засушливою видалась весна,

Жаркі вітри усе в степу спалили,

Загинули сади і ярина.



Тоді мисливством стало плем’я жити,

Ловило рибу й думало про те,

Що в рік новий заколоситься жито

І різнотрав’ям лука зацвіте.



Сувору зиму якось простраждавши,

Весну зустріли люди в цім краю

І знову, зерна в землю повкидавши,

Нового стали ждати врожаю.



Та не на жарт розгнівалось Світило,

Воно ще більше спеки додало,

І знов траву на луках попалило,

І знов згоріло молоде зело.



Від страху звідси звірі повтікали,

Пташина – й та тут жити не могла!

Річки, стави, озера висихали,

В найглибші ями риба залягла.



Не стало людям більше чого їсти,

Над ними привид голоду витав.

Привітний степ, колись такий барвистий,

Віднині злою мачухою став!



То що ж робить? – старійшини питали

Одні у інших. – Жити далі як?“ –

Та головами в розпачу хитали,

І морщив лоба у задумі всяк.



Рядили довго. Врешті порішили:

Покинуть край цей, в інші землі йти!

І молитовно всіх богів просили,

Щоб кращу долю помогли знайти.



Коли про вирок плем’я сповістили,

Тяжка зажура всіх оповила:

Оселі кидать люди не хотіли,

Але ж і тут погибель стерегла!



В гірких сльозах збиралися в дорогу,

Бо знали, що назад їм не вернуть,

Лишали з болем батьківські пороги

І спільно вирушали в дальню путь.



Коли зійшлись на вигін прибережний,

Нараз перед громаду вийшов дід,

Пророк-чаклун, як лунь, старий-старезний,

І так промовив, дивлячись на схід:



Богів ми, люди, дуже прогнівили,

За це вони наслали нам біду.

Але щоб знов поля у нас родили,

Щоб спокій був у нашому роду;



Щоб від добра ломилися амбари

І, як раніш, довкіл буяло все,

Нехай найщасливіша юна пара

Богам себе у жертву принесе!



Кажу я так – і вірте цьому слову,

Бо так боги повідали мені.“

Коли чаклун скінчив свою промову,

Неясний шум почувся в тишині.



Громада відступила від пророка,

А з гурту вийшла наперед струнка,

Прекрасна степовичка синьоока,

Тримаючи за руку юнака.



Впізнали всі в тій дівчині Рудану,

Найпершу із красунь свого села.

Побіля неї йшов її жаданий,

З яким вона заручена була.



Ішли вони в тривожному мовчанні

Рішуче, величаво, пліч-о-пліч,

І люди у німому здивуванні

Від них не сміли одірвати віч.



До скелі, де богам дари складались

І в капищі жертовний жеврів жар,

Обоє гордо йшли – не оглядались,

Щоб принести богам себе у дар.



Надумав хтось її відговорити:

Спинись, Рудано! Чуєш, не вмирай!

Ви ж молоді, вам тільки жити й жити!

Ми знайдемо новий багатий край…”



Вона ж, рішуча, невблаганна, сміла

І сповнена своєї правоти

У святості задуманого діла,

До капища продовжувала йти.



Тоді до хлопця люди заволали:

Хоч ти, юначе, не роби цього!

Ніколи ми людей не посилали

Богам у жертву з племені свого!“



На мить душа його відчула сумнів,

Він завагався і притихшив крок:

А може, справді… Ми такі ще юні…

Чого життя вкорочувати строк?..“



Рудана ж піднялась на скельні груди,

Рішуче крок зробила на карниз,

Гукнула дзвінко: “Прощавайте, люди!“ –

І кинулася каменем униз.



Та не падіння тіла плем’я чуло –

То грім гримучий розпоров граніт,

Ударом бурі землю сколихнуло,

І блискавка сполохала зеніт!



Застигли люди, вражені до краю

Великим смислом подвигу цього,

Коли одна людина помирає

Заради щастя племені всього!..



Юнак злетів на скелю, мов на крилах,

Щоб хоч побачити Руданин слід,

Та перед ним лиш темна прірва мріла,

Тягла його до себе, як магніт.



Не стримавши від розпачу зітхання,

Він тихо, мов у сні, прошепотів:

Я йду до тебе, йду, моє кохання…” –

І стрімголов у прірву полетів.



Опісля, кажуть, кілька діб у полі

Періщив дощ у сяйві блискавиць,

Що розганяли темний світ недолі,

Який тоді над племенем навис.



Коли ж нарешті Сонце засіяло,

Широкий степ смарагдом вигравав,

А на ланах посіви скрізь буяли,

І жайворонок Гімн Життю співав!


Згідно з цією легендою, саме кров Рудани стала багатою залізною рудою, по яку сюди ішли і скіфи, і сармати, і сучасні люди. А верхні, бідніші руди - це кров її коханого.

Вчитель. Що ви знаєте про герб та прапор Кривого Рогу

Сучасний герб, печатка та прапор Кривого Рогу затверджені 28 лютого 2007 року]. В основу герба покладена козацька порохівниця, виготовлена з рогу, що передусім вказує на назву міста і його минуле як територію Запорізької січі, легенду про засновника міста козака Кривого Рога та іншу версію про походження назви міста — утворення кривого мису (рогу) при злитті річок Інгулець та Саксагань.



https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/3c/Coat_of_Arms_of_Kryvyy_Rih.png

Порохівниця також говорить про великий потенціал і можливості міста. Золотий дубовий трилисник із двома жолудями — це символ сили та духовного відродження. Зелений колір означає достаток і радість. Червоний — хоробрість та лицарські чесноти . Девізом Кривого Рогу сьогодні є гасло «Місто довжиною в життя», воно зображене на логотипі міста .

Вчитель.

Скрізь і завжди ми маємо відчувати тепло рідної землі. У душі людини повинно бути світло, яке б указувало їй у житті дорогу добра. Ви ніколи не повинні забувати, що ви - криворіжці.

Володимир Гоголь-Царенко, український криворізький поет, фольклорист, присвятив своїм землякам вірш.

А МИ, КРИВОРІЖЦІ, КОЗАЦЬКОГО РОДУ
А ми, криворіжці, козацького роду,
а нашому роду нема переводу !
А нашому роду - рости і буяти,
до сонця тягтися барвінком хрещатим. 
Ой вродо козацька, яка-бо ти славна !
Ти славишся, вродо козацька, віддавна...
А ще ж бо в нас міці,
а ще ж бо в нас сили,
ніякі нас бурі в біді не скосили !
А ще ж бо в нас - гляньте ! - будови хмари,
то шахти вогнями, то домни пожаром.
То - сила робоча, то - гордість робоча
палає, іскриться пожарами з ночі ....
Дивується світ й дивуватися буде,
які в Кривому Розі та й славні люди !
Ой, нашому роду нема переводу,
бо ми, криворіжці, козацького роду.
Хоч нам, козаками, двісті років минає, 
та ми молодієм, та ми - ой буяєм !

http://cs620321.vk.me/v620321497/db69/RuJv_581q4g.jpg

  1. Підсумки заняття

Учні виконують гімн Кривого Рогу

Рідний мій Кривий Ріг - моє місто невтомне, 
В світі інших таких не зустрінеш ніде.
На просторих майданах, у шахтах і домнах 
Все кипить, все міняється, стрімко росте!

Приспів: 
     Кривий Ріг - моє місто, 
     Це тобі моя пісня, 
     Хай летить вона в небо високе твоє. 
     Ти - перлина держави, 
     Її гордість і слава, 
     Я вклоняюся долі, що ти в мене є!

Не коривсь, Кривий Ріг, ворогам ти ніяким, 
Скільки б землю твою не топтали вони. 
Переможну весну принесли в сорок п'ятім 
Твої віддані дочки і мужні сини!

Приспів.

Де навічно злились Інгулець з Саксаганню, 
Полонить ніжно душу святе почуття. 
Кривий Ріг, ти моє незрадливе кохання, 
Вірю я у щасливе твоє майбуття!

Приспів.

























Конспект виховного заходу "Криворіжжя моє, Криворіжжя"
  • Начальные классы
Описание:

Тема: Криворіжжя моє, Криворіжжя

Мета: ознайомити учнів з легендами Криворіжжя;розвивати монологічне мовлення, вміння виразно читати вірші; виховувати любов до рідного краю, його культури.

Обладнання : книжкова виставка про Кривий Ріг, фотовиставка «Історичні та мальовничі куточки міста», малюнки учнів.

Автор Кривчик Катерина Миколаївна
Дата добавления 08.02.2016
Раздел Начальные классы
Подраздел Конспекты
Просмотров 679
Номер материала MA-064619
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓