Главная / Биология / Конференція « Вікові дуби Прелесного»

Конференція « Вікові дуби Прелесного»




Конференція « Вікові дуби Прелесного»

Людської треба доброти,

Щоб цвіт зявився на калині,

Щоб ночі в ранок перейти,

Щоб соловейко тьохкав, - нині

Природі, звірові, людині

Людської треба доброти.

Рідна природа…

Мабуть немає на світі іншої теми, що так хвилювала б людські душі, як оця. Людині властиво кохатися у природі, адже вона сама дитя природи. Торкнутись рукою зеленого загривка трави. Пробігтись під теплим і яскравим сонцем. Намокнути під ласковим дощиком. Забрести у глухомань лісу…

Людина просто не може жити без того, щоб біля її порога, біля її житла, бодай тимчасового, не цвіли яблуня чи вишня, не шуміли діброви.

Кожен з нас має велику або маленьку батьківщину. Ким би ми не були, де б не народилися, для всіх радісною і надійною домівкою залишається Земля. Ніколи ще люди не відчували такої тривоги за нашу планету.

Зникли тисячі видів рослин, вирубана добра половина лісів, гинуть моря й малі річки. Кожного дня на Землі гине один вид тварин.

Настав час схаменутись.

Нас, учнів Прелеснянської ЗОШ І – ІІІ ст. хвилює доля нашого села, лісопаркового насадження, велетнів – дубів.

Селище Прелесне знаходиться у живописному місці. На території села знаходиться лісопаркове насадження, якому більше 200 років. Засновано воно садівником Олійником.

Парк нараховує близько 80 видів дерев та кущів.Серед них клени, берези, осики, тополя, бузина, барбарис. Особливе місце серед всіх рослин займають дуби. Деяким більше 100 років і тому їх треба оберігати і взяти під охорону.

Ми тільки починаємо своє життя, але не можемо байдуже дивитись на те, як руйнуються памятки історії нашого народу, як засмічується ліс та річка, гинуть столітні дуби. Старожили села, з якими нам неодноразово приходилось зустрічатися, сумують з приводу руйнування маєтку пана Бантиша, на території якого ростуть сторічні дуби.

Історія рідного села

І. Історія нашого села починається з ІІ пол. ХVІІІст. У 1768 році відставний поручик Бантиш отримав ці землі за військову службу і заснував на правому березі річки Сухий Торець слободу Веселу, яка пізніше стала називатися Прелесним. Назва села підтверджує , що місцевість, де було засновано село, справді є дуже мальовничою. У 50 – ті рр. ХІХ ст. було побудовано родинний маєток. Поруч з маєтком простим кріпаком Олійником було посаджено прекрасний сад, в якому було понад 160 цінних сортів дерев. Прекрасні алеї робили прогулянку по саду задоволенням. У центрі цього парку було штучне озеро з островами й лебедями, яке й понині місцеві жителі називають “ озером кохання”.


ІІ. Біля однієї алеї знаходився кам’яни місточок, який стояв над криничкою з водою. Воду вважали цілющою. Існувало повіря, що кожен гість села повинен випити води з цієї кринички.


Спогади старожилів села

Пан Бантиш був людиною розумною, передових на той час поглядів, побудував школу, у якій навчалися діти його робітників. На території сучасної школи є памятник першому вчителеві школи пана Бантиша – Михайлові Штихову.

Пан займався розведенням унікальних порід дерев, боровся з ерозією узбережжя нашої річки – Сухого Торця. Навколо маєтку знаходився чудовий парк, обсаджений цінними породами дерев. Старожили села бережуть у своїй памяті спогади про чарівне озеро кохання, що знаходилося у цьому парку. Поруч з озером був камяний місток. І криничка. До неї завжди приводили гостей, щоб напилися цілющої води. Тепер на місці чарівного озера лише очерет, а від містка залишилися нам, нащадкам, лише спогади та місце, де він був.


Видатні люди і село

Ми знайшли підтвердження того, що видатний російський та український письменник ІІ пол. ХІХ ст. Г. Данилевський дійсно часто бував у м. Словянську з метою перевірки діяльності народних шкіл і земських лікарень. Як пише в своїй книзі “Літературне Придінців’я” І. М. Овчаренко, член Всеукраїнської спілки краєзнавців:”Та, мабуть частіше, ніж у Слов’янську Г. Данилевський бував у селі Прелесному, де він відвідував сестру поміщика А.Ф. Бантиша Надію, яку він кохав і яка стала прототипом Аглаї у його романі “Дев’ятий вал”.”

Г.П.Данилевський у 1866 році подав вирішальну допомогу голові губернської управи А.Ф.Бантишу у складанні записки “Для чого необхідна Харківсько-Азовська залізниця”, а потім разом з членами залізничної комісії в Петербурзі уклав договір на будівництво цієї залізниці. Завдяки послідовності й наполегливості Г.П.Данилевського залізниця була прокладена в 1869 році.

І.М. Овчаренко далі пише:”Наші чиновники несвідомо чи з меркантильних міркувань не бажають, щоб історичний будинок став місцем вшанування відомих людей краю. А сюди, в село Прелесне, приїздить багато людей, щоб уклонитись красі, силі і славі села”.

Членами екологычного загону було перегорнуто багато літератури. Записано багато розповідей старожилів. Ми вирішили допомогти нашим дубам - велетням і взяти їх під охорону, зробити вікові дерева заповітними, щоб до 100 чудес України віднесли і наші дуби.

Ми вивчаємо не тільки історію висадження лісу, велетнів – дубів, але й їх морфологію, вплив екології на життя дубів, збираємо легенди та традиції пов’язані з дубами. Всього виявлено 15 дубів, висотою від 15м до 21м і віком 120 – 340 років. На території школи також є такий дуб, який посаджений на честь Олександра І.

Чудодійна сила дубу


Однією з найцінніших та найкрасивіших порід є дуб. Це головна порода дібров. Поширений він по всій території України.


Чи, знаєте ви, що з дубом пов’язана історія українців, греків, римлян. Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірили в його чудодійну силу. У стародавній Греції дубова гілка була ознакою могутності роду.Дубовими вінками нагороджували найхоробриших воїнів і полководців.. старі гіллясті дуби жерці оголошували священними. Під ними підносили жертви богам, складали пророцтва. Особливо прославився дуб Зевса, що ріс біля міста Додона В Епірі. Під цим дубом жерці влаштували знаменитий Додонський оракул, де за шелестінням листя та коливанням гілок пророкували відвідувачам їхнє майбутнє.

Греки вважали дуб символом слави, знатності, сили, довголіття. Головного олімпійського бога Зевса зображали з дубовим вінком на голові. У римській міфології дуб пов’язувався з верховним богом юпітером. Давньоримський історик пліній Старший вважав, що дуби – “ незаймані віками однолітки Всесвіту. Вони вражають своєю безсмертною долею, як найвеличніше чудо світу”.

Дубу присвячено багато пісень, легенд і казок: “ ой чого ти, дубе, на яр похилився…”, “Чом дуб не зелений…”, Зелений дубочку…”

У давніх словян дуб також був священним деревом. Чому саме він? Безкраї діброви давали надійний захист від ворогів, захищали від негоди. Дуби приваблювали до себе кочевників, які періодично витісняли наших пращурів зі степової зони. Тому селилися наші предки в лісах або біля гих, щоб за необхідності можна було сховатися від ворога.

Усе це вимагало будівництва системи оборонних споруд, основою яких були засіки в лісах, непрохідні для кочевників. За цими завалами з дерев робили глибокі рови та високі вали. У безлісих районах насипалися землянивали, на яких влаштовувалися полісади з колод з бійницями. Насадження в яких влаштовували засіки, охоронялися. Охоронні споруди будували в основному з дуба.


Дуб у традиціях, віруваннях і звичаях нашого народу

Рослини обіймають чільне місце у трвдиціях, віруваннях і звичаях нашого народу. Обряди і повіря, повязані з травами, квітами, деревами, несуть відгомін язичницьких уявлень далеких преків про навколишнє середовище, базуються як на уявних, так і на релігійних властивостях рослин. З утвердженням христианства деякі прадавні обряди і звичаї закріпились у ритуалах, освячених церквою.

Особливо популярним в Україні був дуб. Його щанували за довголіття, міцність, вологостійкість. Дуб давав чудовий будівельний матеріал. Дубова кора вважалася найкращою у чинбарстві та кушнірстві. Вірили, якщо в першу купіль немовляти покласти три лусочки з верхівки дуба, то хлопець виросте міцний, як дуб. Коли народжувався син, то біля хати садовили дуба. Дубовими гілками заклечували хату, встеляли долівку з весни до осені там, де росте син. Ліжко теж збивали з дубових дощок, щоб за ніч чоловік набирався від них міці.

Оспівані в народних думах та піснях, дуб став символом молодого козака:

Чом дуб не зелений?

Лист хмара прибила.

Козак невеселий –

Лиха година.

У весільних приповідках і побажаннях дуб виступає символом подружнього життя ( “ Дарую два дубочки, щоб жили у парі, як голубочки”), міцного здоров’я і довголіття молодих ( “Дарую дубочки, щоб в діброві, будь – те дужі та здорові”).

Ще стародавні словяни біля лісових велетнів влаштовували й обрядові дійства, приносили жертви богам. У ХІХ ст. на Зелені свята в центрі села ставили довгу жердину з прикріпленим угорі колесом, прикрашали її травами, квітами, стрічками, обкопували невеликим рівчаком. Довкола такого “Дуба” відбувались ігри, що супроводжувалися спеціальними піснями. Цей обряд символізував розквіт природи, початок літа.

Дубом – велетнем позначав народ, наче віхою, певні етапи своєї славної історії. Запорізький дуб. Дуб Палія…Дуб Шевченка…


Дуб – основне дерево України

Дуб вважається царем дерев. Рід дубів належить до родини Букові. Нараховує близько 600 видів: гірський,болотний, червоний, чорний, камяний, пухнастий, корковий, черешчатий, віргінський, грузинський тощо.

Дуби ростуть ув Європі й Північній Америці, Азії й Африці. На території України дуби зустрічаються скрізь. Найпоширеніший дуб черешчатий ( з лат. Gurcus robus - гарне, міцне, могутнє дерево). Він досягає у висоту 40 – 50м ів діаметрі – до 1,5 м.

Здається ніби дуби – велетні підпирають небо. У більшасті випадків дуб живе до 500 років, проте деякі екземпляри досягають і 2000 років. У висоту він росте 120 – 200 років, а в товщину усе життя. Ціково, що на відміну від більшості дерев дуб росте повільно. Молоде деревце не квапиться тягтися вгору, воно спершу забезпечує себе надійним “ підгрунтям” – занурює своє міцне коріння глибоко у землю. Лише сформувавши надійну кореневу систему, дубочок з 8- 9 року починає інтенсивно нарощувати стовбур і крону. За рік він підростає лише на 1,5м, а стовбур потовщується на 1- 2 см.

Найстарішим у світі вважається Стелмузький дуб, що росте у Литві. Його вік – 2000 років, окружність стовбура – 6м.

На території України трапляються дуби, вік яких обчислюється століттями. Окремі дерева пам’ятають Київську Русь, її князів, козацьких гетьманів, багатьох наших видатних співвітчизників. З дубами ветеранами повязано багато подій та легенд.


Дуби в історії українського народу

1100 – літній дуб росте на схилах Кириківського яру біля с. Мельники Чегиринського району. Його висота 30 м, Окружність стовбура – 8,65м. Він пам’ятає хрещення Русі, золото – ордикське іго. В тіні його крони збиралися учасники визвольного руху 1596р. під керівництвом Северина Наливайка. Часто це дерево називають дубом Максима Залізняка. Під ним гайдамаки на чолі з Максимом залізняком дали клятву боротися з гнобителями.

Хортицький дуб росте у с. Верхня Хортиця на дніпрі. Йому 800 років. Його густа крона діаметром 43м, а висота – 36м, окружність стовбура – 6,32м. Великою популярністю користувався він у козаків. Звідси вони йшли у похід на татар і турків. Під цим дубом 1648р. збиралися козаки, які виступали проти польської шляхти. Виступаючи перед казаками, богдан Хмельницький закликав їх бути такими ж стійкими, як і цей віковий дуб. У тіні його гілок запоріжці писали свій знаменитий лист турецькому султану.

На окраїні Бережан, що на Тернопольщині росте 600-літній дуб – гигант – 7м в обхваті, його називають дубом Богдана Хмельницького. Його листя не раз шелестіло над головами стомлених воїнів під час національно – визвольної війни 1648 – 1654рр.

У защицькому лісництві є дуб Добуша. Йому 450 років. Під ним у 1744р. зупинявся прославлений Довбуш – вождь повстанців.


Використання дубу

Деревина дуба міцна і гарна. Вона широко використовується в меблевій промисловості, суднобудуванні, виробництві паркету. Препаратами з кори та жолудів дуба лікують запальні процеси та опіки, а також шлункво – кишкові захворювання. Жолуді – поживний корм для тварин, а сам дуб – важлива декоративна рослина. З кори дуба добувають дубільні речовини, необхідні в шкіряній промисловості. Дубове листя – гарний корм для ненажерливого дубового шовкопряда, з коконів якого виготовляють шовкові нитки.


  • Вікові та меморіальні дерева України.

( дуби Т.Г.Шевченка)

  1. На засланні в Ново – Петровському форті поет при допомозі солдатів посадив сад (1852р.)

  2. В тому ж форті Шевченко, забивши вербовий кіл на городі, через 3 роки відпочивав у затінку “власної верби”.

  3. У 1859 році в селі Качановка Чернігівської губернії поет, перебуваючи у гостях, на прохання господаря посадив дубок.

Їх уже не повернути…

  1. 1923 р. – спалено дуплистий дуб Шевченка, в якому він ще хлопчиком ховався від пана.

  2. Київська область, село Борівці. Тут на кінці 50 –х роківзрубали дуб 1000 років(!), який мабуть був ровесником Киева.

  3. На початку 90 –х років засоз 700 – річний Хортицький дуб.

  4. Загинув і дуб Григорія Сковороди.


  • Як вікове дерево зробити заповідним?

Для цього треба підготувати такі документи:

1. Пілкування в районну структуру Мінекобезпеки.

2. Наукове вмотивовування.

3. Фото дерева.

4. План місцевості, де росте дерево.

5. Згоду землекористувача на заповідання дерева.

  1. Згоду організації, яка буде брати обєкт під охорону.

  • Анкета дерева.

1.Народна та історична назва дерева – Дуб Олександра І

2. Де росте дерево – подвіря школи

3. Адреса –Донецька область, Словнський район, с. Прелесне

4. Стан дерева: добрий

5. Вид дерева – дуб черешчатий

6. Вік дерева, років – 140 років

7. Окружність стовбура на висоті 1,3 м від землі – 3,10 м

8. Висота дерева - 15 м

9. Історія дерева – посаджений на честь Олександра І, який відмінив кріпосне право.


  • Для чого охороняти вікові дерева?

  1. Естетична цінність, що дарує людині почуття натхнення і краси.

  2. Старі дерева – це памятки історії та культури.

  3. Вікові дерева – цікаві природні музеї та лабораторії для вчених.

  4. Елітні насіння - від “зелених довгожителів”.

  5. Вікове дерево – своєрідний “ багатоповерховий будинок” для різних тварин, птахів і комах.

  6. Спілкування з таким деревом – це джерело духовного збагачення і патріотичного виховання.

  7. Кожне дерево має право на життя. Чим старше, тим цього права більше.


  • Нещасний той, хто не розуміє краси старих дерев!


  • Екологічний стан річки Сухий Торець.

Від недбалого ставлення людей до річки Сухий Торець її русло замулилося. Колись мальовничі береги річки заросли очеретом. Спорудження водосховищ на річці привело до застоювання води. Річка почала заростати, а рівень підземних вод піднявся до критичного. У лісопарку весь час відчувається вологість.Через заболоченість грунту гинуть цінні породи дерев. Страждають клени, тополі і наші 100 - річні дуби.

Нам боляче спостерігати, як унікальну памятку природи перетворили на звалище сміття, як люди здійснюють безжалісну й безконтрольну вирубку дерев. Щоб врятувати цю унікальну памятку, недостатньо лише наших дитячих зусиль.

Зараз площа заповідної території Донецької області 2,8 % від загальної площі області, а це майже 80 тис.га, а 6 років тому вона була всього 18,5 тис.га. Маємо надію, що серед нових заповідних територій буде і наше село Прелесне.


  • Звернення учнів до громадськості.


Хочемо звернути увагу громадськості на факти брутального ставлення до відомої пам’ятки архітектури, стан річки Сухий Торець. Руйнується унікальна пам’ятка архітектури – родинний маєток пана Бантиша, збудований ще в минулому столітті. Разом з маєтком гине унікальний природний комплекс, відомий за межами нашого села.

Від недбалого ставлення людей до річки Сухий Торець її русло замулилося. Колись мальовничі береги річки заросли очеретом. Спорудження водосховищ на річці привело до застоювання води. Річка почала заростати, а рівень підземних вод піднявся до критичного. У лісопарку весь час відчувається вологість.Через заболоченість грунту гинуть цінні породи дерев. Страждають клени, тополі і наші 235 - річні дуби.

Нам боляче спостерігати, як унікальну пам’ятку природи перетворили на звалище сміття, як люди здійснюють безжалісну й безконтрольну вирубку дерев.Щоб врятувати цю унікальну пам’ятку, недостатньо лише наших дитячих зусиль.

Хочеться звернутися і до своїх ровесників! Любі друзі! Разом спробуємо врятувати Землю від екологічної катастрофи. Ми ж молоді, сильні, будемо й мудрі, було б тільки бажання. Давайте усвідомимо, що ми частина планети, що її доля в наших руках! Врятуймо Землю. Якщо кожен із нас врятує свою маленьку батьківщину – свій рідний край – то через десятки, сотні років він озветься в серцях вдячним, малиновим дзвоном!


Зупинимось – останній є шанс

Ця планета не тільки для нас!


Література


1.М. Чабанівський “ Оберігаймо рідну природу”, Київ, 1968, ст. 3.

2.В. Анісімов “ Дитяче бажання “, “ Паросток” №5, 1996, ст.2.

3.Положення про дитячу природоохоронну акцію школярів, “ Паросток” №1,1996,ст. 15.

4.“Позакласний час” №4, 2000, ст.24.

5. И.В. Кушакова “ Активизация познавательных интересов школьников”,Словянськ, 2002, ст.19.

6.“Біологія. Хімія” №8, 2003, “ Родина букові”, ст.11.

7.“Історія міст і сіл. Донецька область”.

  1. 8.І.М. Овчаренко “Літературне Придніпрівя”.

  2. 9.Спогади старожилів.







Конференція « Вікові дуби Прелесного»
  • Биология
Описание:

Конференція« Вікові дуби                            Прелесного»                                                                                                          

                                  Людської треба доброти,

                        Щоб цвіт зявився на калині,

                                  Щоб ночі в ранок перейти,

                                       Щоб соловейко тьохкав -нині      

                              Людської треба доброти.

        Рідна природа…

Мабуть немає на світі іншої теми, що так хвилювала б людські душі, як оця. Людині властиво кохатися у природі, адже вона сама дитя природи. Торкнутись рукою зеленого загривка трави. Пробігтись під теплим і яскравим сонцем. Намокнути під ласковим дощиком. Забрести у глухомань лісу…

Людина просто не може жити без того, щоб біля її порога, біля її житла, бодай тимчасового, не цвіли яблуня чи вишня, не шуміли діброви.

Кожен з нас має велику або маленьку батьківщину. Ким би ми не були, де б не народилися, для всіх радісною і надійною домівкою залишається Земля. Ніколи ще люди не відчували такої тривоги за нашу планету.

Зникли тисячі видів рослин, вирубана добра половина лісів, гинуть моря й малі річки. Кожного дня на Землі гине один вид тварин.

Настав час схаменутись.

Нас, учнів Прелеснянської ЗОШ І – ІІІ ст. хвилює доля нашого села, лісопаркового насадження, велетнів – дубів.

Селище Прелесне знаходиться у живописному місці. На території села знаходиться лісопаркове насадження, якому більше 200 років. Засновано воно садівником Олійником.

Парк нараховує близько 80 видів дерев та кущів.Серед них клени, берези, осики, тополя, бузина, барбарис. Особливе місце серед всіх рослин займають дуби. Деяким  більше 100 років і тому їх треба оберігати і взяти під охорону.

Ми тільки починаємо своє життя, але не можемо байдуже дивитись на те, як руйнуються  памятки історії нашого народу, як засмічується ліс та річка, гинуть столітні дуби. Старожили села, з якими нам неодноразово приходилось зустрічатися, сумують з приводу руйнування маєтку пана Бантиша, на території якого ростуть  сторічні дуби.

Історія рідного села

         І. Історія нашого села починається з ІІ пол. ХVІІІст. У 1768 році відставний поручик Бантиш отримав ці землі за військову службу і заснував на правому березі річки Сухий Торець слободу Веселу, яка пізніше стала називатися Прелесним. Назва села підтверджує , що місцевість, де було засновано село, справді є дуже мальовничою. У 50 – ті рр. ХІХ ст. було побудовано родинний маєток. Поруч з маєтком простим кріпаком Олійником було посаджено прекрасний сад, в якому було понад 160 цінних сортів дерев. Прекрасні алеї робили прогулянку по саду задоволенням. У центрі цього парку було штучне озеро з островами й лебедями, яке й понині місцеві жителі називають “ озером кохання”.

 

         ІІ.  Біля однієї алеї знаходився кам’яни місточок, який стояв над криничкою з водою. Воду вважали цілющою. Існувало повіря, що кожен гість села повинен випити води з цієї кринички.

Спогади старожилів села

Пан Бантиш був людиною розумною, передових на той час поглядів, побудував школу, у якій навчалися діти його робітників. На території сучасної школи є памятник першому вчителеві школи пана Бантиша – Михайлові  Штихову.

      Пан займався розведенням унікальних порід дерев, боровся з ерозією узбережжя нашої річки – Сухого  Торця. Навколо маєтку знаходився чудовий  парк, обсаджений  цінними породами дерев. Старожили села бережуть у своїй памяті  спогади  про чарівне озеро кохання, що знаходилося у цьому парку. Поруч з озером був камяний місток. І криничка.  До неї завжди приводили гостей, щоб  напилися  цілющої води. Тепер на місці чарівного озера лише очерет, а від містка залишилися нам, нащадкам, лише  спогади та місце, де він був.

Видатні люди і село

         Ми знайшли підтвердження того, що видатний російський та український письменник ІІ пол. ХІХ ст. Г. Данилевський дійсно часто бував у м. Словянську з метою перевірки діяльності народних шкіл і земських лікарень. Як пише в своїй книзі “Літературне Придінців’я” І. М. Овчаренко, член Всеукраїнської спілки краєзнавців:”Та, мабуть частіше, ніж у Слов’янську Г. Данилевський бував у селі Прелесному, де він відвідував сестру поміщика А.Ф. Бантиша Надію, яку він кохав і  яка стала прототипом Аглаї у його романі “Дев’ятий вал”.”

         Г.П.Данилевський у 1866 році подав вирішальну допомогу голові губернської управи А.Ф.Бантишу у складанні записки “Для чого необхідна Харківсько-Азовська залізниця”, а потім разом з членами залізничної комісії в Петербурзі уклав договір на будівництво цієї залізниці. Завдяки послідовності  й наполегливості Г.П.Данилевського залізниця була прокладена в 1869 році.

         І.М. Овчаренко далі пише:”Наші чиновники несвідомо чи з меркантильних міркувань не бажають, щоб історичний будинок став місцем  вшанування відомих людей краю. А сюди, в село Прелесне, приїздить багато людей, щоб уклонитись красі, силі і славі села”.

Членами екологычного загону було перегорнуто багато літератури. Записано багато розповідей старожилів. Ми вирішили допомогти нашим дубам - велетням і взяти їх під охорону, зробити вікові дерева заповітними, щоб до   100 чудес України віднесли і наші дуби.

Ми вивчаємо не тільки історію висадження лісу, велетнів – дубів, але й їх морфологію, вплив екології на  життя дубів, збираємо легенди та традиції пов’язані з дубами. Всього виявлено 15 дубів, висотою від 15м до 21м і віком 120 – 340 років. На території школи також є такий дуб, який посаджений на честь Олександра І.

Чудодійна сила дубу

Однією з найцінніших та найкрасивіших порід є дуб. Це головна порода  дібров.    Поширений він по всій території України. 

Чи, знаєте ви, що з дубом пов’язана історія українців, греків, римлян. Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірили в його чудодійну силу. У стародавній Греції дубова гілка була ознакою могутності роду.Дубовими вінками нагороджували найхоробриших воїнів і полководців.. старі гіллясті дуби жерці оголошували священними. Під ними підносили жертви богам, складали пророцтва. Особливо прославився дуб Зевса, що ріс біля міста Додона В Епірі. Під цим дубом жерці влаштували знаменитий Додонський оракул, де за шелестінням листя та коливанням гілок пророкували відвідувачам їхнє майбутнє.

Греки вважали дуб символом слави, знатності, сили, довголіття. Головного олімпійського бога Зевса зображали з дубовим вінком на голові. У римській міфології дуб пов’язувався з верховним богом юпітером. Давньоримський історик пліній Старший вважав, що дуби – “ незаймані віками однолітки Всесвіту. Вони вражають своєю безсмертною долею, як найвеличніше чудо світу”.

Дубу присвячено багато пісень, легенд і казок: “ ой чого ти, дубе, на яр похилився…”, “Чом дуб не зелений…”, Зелений дубочку…”

У давніх словян дуб також був священним деревом. Чому саме він? Безкраї діброви давали надійний захист від ворогів, захищали від негоди. Дуби приваблювали до себе кочевників, які періодично витісняли наших пращурів зі степової зони. Тому селилися наші предки в лісах або біля гих, щоб за необхідності можна було сховатися від ворога.

Усе це вимагало будівництва системи оборонних споруд, основою яких були засіки в лісах, непрохідні для кочевників. За цими завалами з дерев робили глибокі рови та високі вали. У безлісих районах насипалися землянивали, на яких влаштовувалися полісади з колод з бійницями. Насадження в яких влаштовували засіки, охоронялися. Охоронні споруди будували в основному з дуба. 

Дуб у традиціях, віруваннях і звичаях нашого народу

Рослини обіймають чільне місце у трвдиціях, віруваннях і звичаях нашого народу. Обряди і повіря, повязані з травами, квітами, деревами, несуть відгомін язичницьких уявлень далеких преків про навколишнє середовище, базуються як на уявних, так і на релігійних властивостях рослин. З утвердженням христианства деякі прадавні обряди і звичаї закріпились у ритуалах, освячених церквою.

Особливо популярним в Україні був дуб. Його щанували за довголіття, міцність, вологостійкість. Дуб давав чудовий будівельний матеріал. Дубова кора вважалася найкращою у чинбарстві та кушнірстві. Вірили, якщо в першу купіль немовляти покласти три лусочки з верхівки дуба, то хлопець виросте міцний, як дуб. Коли народжувався син, то біля хати садовили дуба. Дубовими гілками заклечували хату, встеляли долівку з весни до осені там, де росте син. Ліжко теж збивали з дубових дощок, щоб за ніч чоловік набирався від них міці.

Оспівані в народних думах та піснях, дуб став символом молодого козака:

              Чом дуб не зелений?

Лист хмара прибила.

Козак невеселий –

Лиха година.

         У весільних приповідках і побажаннях дуб виступає символом подружнього життя ( “ Дарую два дубочки, щоб жили у парі, як голубочки”), міцного здоров’я і довголіття молодих ( “Дарую дубочки, щоб в діброві, будь – те дужі та здорові”).

         Ще стародавні словяни біля лісових велетнів влаштовували й обрядові дійства, приносили жертви богам. У ХІХ ст. на Зелені свята в центрі села ставили довгу жердину з прикріпленим угорі колесом, прикрашали її травами, квітами, стрічками, обкопували невеликим рівчаком. Довкола такого “Дуба” відбувались ігри, що супроводжувалися спеціальними піснями. Цей обряд символізував розквіт природи, початок літа.

         Дубом – велетнем позначав народ, наче віхою, певні етапи своєї славної історії. Запорізький дуб. Дуб Палія…Дуб Шевченка…

Дуб – основне дерево України

Дуб вважається царем дерев. Рід дубів належить до родини Букові. Нараховує близько 600 видів: гірський,болотний, червоний, чорний, камяний, пухнастий, корковий, черешчатий, віргінський, грузинський тощо.

         Дуби ростуть ув Європі й Північній Америці, Азії й Африці. На території України дуби зустрічаються скрізь. Найпоширеніший дуб черешчатий ( з лат. Gurcusrobus  - гарне, міцне, могутнє дерево). Він досягає у висоту 40 – 50м ів діаметрі – до 1,5 м.

         Здається ніби дуби – велетні підпирають небо. У більшасті випадків дуб живе до 500 років, проте деякі екземпляри досягають і 2000 років. У висоту він росте 120 – 200 років, а в товщину усе життя. Ціково, що на відміну від більшості дерев дуб росте повільно. Молоде деревце не квапиться тягтися вгору, воно спершу забезпечує себе надійним “ підгрунтям” – занурює своє міцне коріння глибоко у землю. Лише сформувавши надійну кореневу систему, дубочок з 8- 9 року починає інтенсивно нарощувати стовбур і крону. За рік він підростає лише на 1,5м, а стовбур потовщується на 1- 2 см.

Найстарішим у світі вважається Стелмузький дуб, що росте у Литві. Його вік – 2000 років, окружність стовбура – 6м.

На території України трапляються дуби, вік яких обчислюється століттями. Окремі дерева пам’ятають Київську Русь, її князів, козацьких гетьманів, багатьох наших видатних співвітчизників. З дубами ветеранами повязано багато подій та легенд.

Дуби в історії українського народу

1100 – літній дуб росте на схилах Кириківського яру біля с. Мельники Чегиринського району. Його висота 30 м, Окружність стовбура – 8,65м. Він пам’ятає хрещення Русі, золото – ордикське іго. В тіні  його крони збиралися учасники визвольного руху 1596р. під керівництвом Северина Наливайка. Часто це дерево називають дубом Максима Залізняка. Під ним гайдамаки на чолі з Максимом залізняком дали клятву боротися з гнобителями.

         Хортицький дуб росте у с. Верхня Хортиця на дніпрі. Йому 800 років. Його густа крона діаметром 43м, а висота – 36м, окружність стовбура – 6,32м. Великою популярністю користувався він у козаків. Звідси вони йшли у похід на татар і турків. Під цим дубом 1648р. збиралися козаки, які виступали проти польської шляхти. Виступаючи перед казаками, богдан Хмельницький закликав їх бути такими ж стійкими, як і цей віковий дуб. У тіні його гілок запоріжці писали свій знаменитий лист турецькому султану.

         На окраїні Бережан, що на Тернопольщині росте 600-літній дуб – гигант – 7м в обхваті, його називають дубом Богдана Хмельницького. Його листя не раз шелестіло над головами стомлених воїнів під час національно – визвольної війни 1648 – 1654рр.

У защицькому лісництві є дуб Добуша. Йому 450 років. Під ним у 1744р. зупинявся прославлений Довбуш – вождь повстанців.

 

Використання дубу

         Деревина дуба міцна і гарна. Вона широко використовується в меблевій промисловості, суднобудуванні, виробництві паркету. Препаратами з кори та жолудів дуба лікують запальні процеси та опіки, а також шлункво – кишкові захворювання. Жолуді – поживний корм для тварин, а сам дуб – важлива декоративна рослина. З кори дуба добувають дубільні речовини, необхідні в шкіряній промисловості. Дубове листя – гарний корм для ненажерливого дубового шовкопряда, з коконів якого виготовляють шовкові нитки. 

 

¨     Вікові та меморіальні дерева України.

( дуби Т.Г.Шевченка)

1.     На засланні в Ново – Петровському форті поет при допомозі солдатів посадив сад (1852р.)

2.     В тому ж форті Шевченко, забивши вербовий кіл на городі, через 3 роки відпочивав у затінку “власної верби”.

3.     У 1859 році в селі Качановка Чернігівської губернії поет, перебуваючи у гостях, на прохання господаря посадив дубок.

Їх уже не повернути…

1.     1923 р.  – спалено дуплистий дуб Шевченка, в якому він ще хлопчиком ховався від пана.

2.     Київська область, село Борівці. Тут на кінці 50 –х роківзрубали дуб 1000 років(!), який мабуть був ровесником Киева.

3.     На початку 90 –х років засоз 700 – річний  Хортицький дуб.

4.     Загинув і дуб Григорія Сковороди.

 

¨     Як вікове дерево зробити заповідним?

Для цього треба підготувати такі документи:

1. Пілкування в районну структуру Мінекобезпеки.

2. Наукове вмотивовування.

3. Фото дерева.

4. План місцевості, де росте дерево.

5. Згоду землекористувача на заповідання дерева.

5.     Згоду організації, яка буде брати обєкт під охорону.  

·       Анкета дерева.

1.Народна та історична назва дерева – Дуб Олександра І

2. Де росте дерево – подвіря школи

3. Адреса –Донецька область, Словнський район, с. Прелесне

4. Стан дерева: добрий

5. Вид дерева – дуб черешчатий

6. Вік дерева, років – 140 років

7. Окружність стовбура на висоті 1,3 м від землі – 3,10 м

8. Висота дерева  - 15 м

9. Історія дерева – посаджений на честь Олександра І, який відмінив    кріпосне право. 

 

¨               Для чого охороняти вікові дерева?

1.     Естетична цінність, що дарує людині почуття натхнення і краси.

2.     Старі дерева – це памятки історії та культури.

3.     Вікові дерева – цікаві природні музеї та лабораторії для вчених.

4.     Елітні насіння -  від “зелених довгожителів”.

5.         Вікове дерево – своєрідний “ багатоповерховий будинок” для різних тварин, птахів і комах.

6.         Спілкування з таким деревом – це джерело духовного збагачення і патріотичного виховання.

7.     Кожне дерево має право на життя. Чим старше, тим цього права більше.

 

ØНещасний той, хто не розуміє краси старих дерев!

 

¨   Екологічний стан річки Сухий Торець.

Від недбалого ставлення людей до річки Сухий Торець її русло замулилося. Колись мальовничі береги річки заросли очеретом. Спорудження водосховищ на річці привело до застоювання води. Річка почала заростати, а рівень підземних вод піднявся до критичного. У лісопарку весь час відчувається вологість.Через заболоченість грунту гинуть цінні породи дерев. Страждають клени, тополі і наші 100 - річні дуби.

Нам боляче спостерігати, як унікальну памятку природи перетворили на звалище сміття, як люди здійснюють безжалісну й безконтрольну вирубку дерев. Щоб врятувати цю унікальну памятку, недостатньо лише наших дитячих зусиль.

Зараз площа заповідної території Донецької області 2,8 % від загальної площі області, а це майже 80 тис.га, а 6 років тому вона була всього 18,5 тис.га. Маємо надію, що серед нових заповідних територій буде і наше село Прелесне.

 

¨   Звернення учнів до громадськості.

 

Хочемо звернути увагу громадськості на факти брутального ставлення до відомої пам’ятки архітектури, стан річки Сухий Торець. Руйнується унікальна пам’ятка архітектури – родинний маєток пана Бантиша, збудований ще в минулому столітті. Разом з маєтком гине унікальний природний комплекс, відомий за межами нашого села.

Від недбалого ставлення людей до річки Сухий Торець її русло замулилося. Колись мальовничі береги річки заросли очеретом. Спорудження водосховищ на річці привело до застоювання води. Річка почала заростати, а рівень підземних вод піднявся до критичного. У лісопарку весь час відчувається вологість.Через заболоченість грунту гинуть цінні породи дерев. Страждають клени, тополі і наші 235 - річні дуби.

Нам боляче спостерігати, як унікальну пам’ятку природи перетворили на звалище сміття, як люди здійснюють безжалісну й безконтрольну вирубку дерев.Щоб врятувати цю унікальну пам’ятку, недостатньо лише наших дитячих зусиль.

Хочеться звернутися і до своїх ровесників! Любі друзі! Разом спробуємо врятувати Землю від екологічної катастрофи. Ми ж молоді, сильні, будемо й мудрі, було б тільки бажання. Давайте усвідомимо, що ми частина планети, що її доля в наших руках! Врятуймо Землю. Якщо кожен із нас врятує свою маленьку батьківщину – свій рідний край – то через десятки, сотні років він озветься в серцях вдячним, малиновим дзвоном!

 

             Зупинимось – останній є шанс

             Ця планета не тільки для нас!

                                    

 

                                         Література

 

1.М. Чабанівський “ Оберігаймо рідну природу”, Київ, 1968, ст. 3.

2.В. Анісімов “ Дитяче бажання “, “ Паросток” №5, 1996, ст.2.

3.Положення про дитячу природоохоронну акцію школярів, “   Паросток” №1,1996,ст. 15.

4.“Позакласний час” №4, 2000, ст.24.

5. И.В. Кушакова “ Активизация познавательных интересов школьников”,Словянськ, 2002, ст.19.

    6.“Біологія. Хімія” №8, 2003, “ Родина букові”, ст.11.

    7.“Історія міст і сіл.  Донецька область”.

            8.І.М. Овчаренко “Літературне Придніпрівя”.

            9.Спогади старожилів.

 

 

 

 

 

 

Автор Белич Наталья Ивановна
Дата добавления 09.01.2015
Раздел Биология
Подраздел
Просмотров 404
Номер материала 49822
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓




Похожие материалы