Главная / Обществознание / Екологічний проект на тему: «Мало любити свій рідний край, його треба ще й знати»

Екологічний проект на тему: «Мало любити свій рідний край, його треба ще й знати»







Екологічний проект на тему:

«Мало любити свій рідний край, його треба ще й знати»

hello_html_m7a020fbe.png























ЗМІСТ


І. АНОТАЦІЯ.

ІІ. ВСТУП.
2.1 Мета.

2.2 Провідна проблема.

2.3 Тип проекту.

2.4 Спосіб розв’язування проблеми.

2.5 Завдання проекту.

2.6 Учасники проекту.

2.7 Термін виконання проекту.

2.8. Прогнозований результат.

ІІІ. ПЛАН ВИКОНАННЯ ПРОЕКТУ.

ІV. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ.

4.1 Перша група «Дослідники».

4.2 Друга група «Видатні діячі»

4.3 Третя група «Герої радянського союзу »

4.4Четверта група «Острів Хортиця»

4.5 П`ята група «Славетні запоріжці»

V. МОНІТОРИНГ УПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТУ.

VІ. ПІДСУМКИ ПРОЕКТУ.

VІІ. ЛІТЕРАТУРА.
VІІІ. ДОДАТКИ.

VIX.ПРЕЗЕНТАЦІЇ:

  1. «Вулиці Запоріжжя – дзеркало історії».

  2. «Хортиця».

  3. «Видатні діячі».

  4. «Славетні запоріжці»

ХХ. ФОТОКОЛЛАЖ «Культурні пам`ятки»

hello_html_7c34e01.png







hello_html_3db36a6c.pnghello_html_m623c5c.png



hello_html_78ceefd9.pnghello_html_m73492409.png



hello_html_22290379.pnghello_html_54fe2e3b.png


hello_html_7c34e01.png

АНОТАЦІЯ

Для широко залучення учнів початкових класів до знання історії рідного краю необхідно щороку організовувати традиційні заходи «Моя маленька Батьківщина» та «Запоріжжя очима дітей». Проведенню цих заходів має передувати певна підготовка. На протязі навчального року учні другого та третього класів працюють над екологічним проектом «Мало любити свій рідний край, його треба ще й знати».

У результаті роботи над проектом учні навчаться працювати групами у бібліотеці, правильно відноситися до праці інших, досліджувати і оберігати рідне місто, пропагувати бережливе ставлення до природи рідного краю серед учнів школи, сприяти збереженню довкілля. А навесні пройде конкурс малюнків на асфальті «Моє місто».

Знання, отримані в результаті виконання проекту, діти застосовують на уроках Я і України, природознавства,математики, інформатики, української мови, а також в суспільно-корисному житті класу та школи.




hello_html_77671eb6.pnghello_html_7c34e01.png

ВСТУП

2.1. МЕТА. Вчити дітей реалізувати проектну діяльність на основі набутих знань, з’ясувати, чи знають вони зимуючих птахів; ознайомити з птахами нашої місцевості; розвивати нестандартне мислення, творчий підхід до розв’язування порушеної проблеми; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати любов до природи, увагу, дбайливе ставлення до птахів. Змалечку привчати дітей любити й цінувати рідну природу, підтримувати її своєю добротою, увагою, турботою. поглибити знання учнiв про Україну; прищеплювати любов до рідного краю; розширити змiст поняття громадянин України; розвивати мовлення учнiв; виховувати патрiотичнi почуття приналежностi до українського народу.

2.2. Провідна проблема – знайти матеріал про рідне місто , про назви вулиць Шевченківського району, видатних діячів Запоріжжя, острів Хортиця.

2.3. Тип проекту – ознайомлювально-інформаційний, груповий.

2.4. Спосіб розв’язання проблеми: збирання й аналіз інформації, поширення її серед учнів.

2.5. Завдання проекту:

  1. Ознайомити дітей із історією Запоріжжя

  2. Знайти і проаналізувати інформацію про походження назв вулиць

3.Підготувати презентації: «Вулиці Запоріжжя – дзеркало історії»,«Хортиця»,

«Видатні діячі».

4.Оформити виставки дитячих малюнків «Видатні місця Запоріжжя»

2.6. Учасники проекту - учні 2 та 3 класів.

2.7. Термін виконання проекту – впродовж навчального року.

2.8. Прогнозований результат:

1. Презентації «Вулиці Запоріжжя – дзеркало історії»,«Хортиця»,

«Видатні діячі».

2. Фотоколлаж: «Вулиці Запоріжжя»

3. Виставка дитячої творчості «Запоріжжя», «Острів Хортиця».

ПЛАН ВИКОНАННЯ ПРОЕКТУ

  1. Обговорення у класах ідеї проекту.

  2. Міркування щодо форми презентації проекту.

  3. Визначення за допомогою вчителя джерел потрібної інформації

  4. Об’єднання в групи. Розподіл обов’язків між учасниками проекту (учні 2 класу, учні 3 класу, їх батьки)

  5. Визначення форми презентації результату

  6. Презентація проекту перед учнями та батьками класів

  7. Оцінювання роботи виконавців проекту







hello_html_1748d717.jpg






РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ


Учні 2 і 3 класів вирішили розробити та здійснити проект «Мало любити свій рідний край, його треба ще й знати». На сьогодні діти об’єдналися у групи і підготували інформаційний проект


Перша група «Дослідники»

1.    Слово вчителя

-    Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори.

Буває, часом сліпну від краси.

     Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

 hello_html_m1ac4f964.png    Оці степи, це небо, ці ліси,

     Усе так гарно, чисто, незрадливо,

     Усе як є – дорога, явори,

     Усе моє, все зветься Україна.

Л.Костенко

2.    Асоціативний кущ

-Діти, а що для вас Батьківщина?

Діти:  Ми живемо на Запоріжжі. Для мене – це край, де я народився, живу, де живуть і працюють мої батьки.

-    Це школа, вулиця, на якій я живу.

-    Це моя родина: тато, мама, сестричка, бабуся, дідусь, рідна домівка.

Вчитель:  Ми називаємо Україну своєю Батьківщиною. Якими ще словами близькими за значенням ми можемо її назвати?

Діти: Вітчизна, рідний край, земля батьків, отчий дім, Україна-ненька, рідний дім, рідний берег, Запоріжжя, рідна сторона.

                                                                                                                    

3.    Інсценізація

Вчитель:  Засперечались одного разу діти, яка стежка найкраща?

Діти:  1. – Да магазину, - там є цукерки.

           2. – Ні, до школи, - там є діти.

           3. – Ні, до річки, - там можна купатись.

           4. – Ні, в садок, - там повно яблук та груш.

           5. – Ні, у поле, - там простір широкий.

Але тут увійшла мама. Діти запитують її: (хором)

«Яка стежка найкраща?»

Вчитель:  Мама подивилась на дітей, лагідно посміхнулась і відповіла:

Мати: -   Додому, діти! До рідного дому!

Вчитель:    А якщо об’єднати разом усі родини, всіх людей, які живуть в Україні, то як тоді ми їх назвемо?

-     Народ.

Вчитель:  так, народ України, український народ. Ми всі одна сім’я, повинні жити дружно. Кожне сердечко, мов листочок на одному великому дереві в одному краю.

Доповідь учениці:

Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. ЇЇ збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто, справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку. Це наше Запоріжжя.

Запорізька область сьогодні - це край металу і хліба, сучасної і майбутньої енергетики.

Надміцна сталь і крилатий метал - алюміній, потужні трансформатори і надійні мотори, перші автомобілі «Запорожець» - далеко не повний перелік продукції сучасного Запоріжжя.

Запоріжжя - це й край високоякісної руди.

На неозорих полях Запорізької області добірним колоссям шумлять пшеничні моря, золотими килимами ясніють соняшникові плантації, рясніють плодами сади і виноградники, щедро врожаїться городина.

Нові міста і села, заводи-гіганти, врожайні лани, наукові відкриття – це здобутки всього народу.

З мамою у вихідні дні ми, прогулюємося чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я свій край дуже люблю.




Друга група «Видатні діячі»


Греков Борис Дмитрович (1882-1953) – радянський історик і громадський діяч, академік АН СРСР (1935), член ряду іноземних академій. З 1937 р. – директор Інституту історії АН СРСР, одночасно 1944-1946 – директор Інституту слов’янознавства. Розробляв питання історії слов’ян, Давньої Русі, історії російського селянства, історіографії.


hello_html_61479d20.png

Курчатов Ігор Васильович (1902-1960) – російський радянський фізик, один з організаторів радянської атомної науки і техніки, академік АН СРСР (1943), тричі Герой Соціалістичної Праці (1949,1951,1954). Під його керівництвом споруджено перший в Європі атомний реактор (1946), створено першу радянську атомну (1949) і першу в світі термоядерну (1953) бомби, побудовано першу в світі атомну електростанцію (1954).

hello_html_3159ec13.png

Павлов Іван Петрович (1849-1936) – російський радянський фізіолог, професор Військово – медичної академії в Петербурзі, академік (1907), засновник найбільшої фізіологічної школи в СРСР, почесний член багатьох іноземних академій, університетів і наукових товариств. В 1904 р. удостоєний Нобелівської премії.

hello_html_m2c3d774c.png



Філатов Володимир Петрович (1875-1956) -видатний український вчений-офтальмолог. Від 1903 в Україні (Одеса), професор Новоросійського (Одеського) університету, медичного інституту; засновник вітчизняної наукової школи офтальмологів, 1936-1956 - ініціатор створення і керівник Одеського науково-дослідного інституту очних хвороб та тканинної терапії (нині Український науково-дослідний експериментальний інститут очних хвороб та тканинної терапії ім. В. Філатова), академік АН України (1939) і академік медичних наук СРСР (1944), заслужений діяч науки України (1935), лауреат Державної премії СРСР (1941), Герой Соціалістичної праці (1950).

hello_html_m58149b57.png



Брюллов Карл Павлович (1799-1852) – російський живописець, визнаний майстер акварелі і рисунка. Відомий і як педагог. Брав участь у викупі з кріпацтва Т. Шевченка, який потім деякий час

жив у Брюллова і був його учнем. Найвідоміший твір Брюллова „Останній день Помпеї” (1830-1833). hello_html_mc16ff76.png

ВЕРЕСАЄВА – ш Вересаєв (Смідович) Вікентій Вікентійович (1867-1945) – російський радянський письменник. Друкуватися почав з 1885 р. За радянських часів вийшли його романи „У безвиході” (1922), „Сестри” (1933), літературно-критичні праці „Пушкін у житті ” (1926-1927), „Гоголь у житті” (1933) та ін. Крім того він перекладач „Іліади”, „Одисеї”, „Гомерових гімнів”. В 1890 р. та 1892 р. письменник жив на Україні (на Донбасі в Юзівці), де написав серію нарисів „Підземне царство” (1892), статтю „Любити Україну – любити Шевченка” (1939).



hello_html_m17a7d381.png

Верещагін Василь Васильович (1842-1904) -російський живописець. Твори художника – новий, на той час, прогресивний етап у розвитку російського батального жанру. Загинув В. В. Верещагін 31 березня (13.ІV) 1904 р. під час вибуху броненосця „Петропавловськ” у Порт-Артурі.



hello_html_4e6f58c0.png

Войков Петро Лазарович (1888-1927) – учасник революційного руху в Росії, радянський дипломат.

hello_html_ma4fe8c6.png

Довженко Олександр Петрович (1894-1956) – фундатор української національної школи кінематографії, геніальний кінорежисер, чия картина „Земля” увійшла до двадцяти кращих кінострічок „усіх часів і народів”, Самобутній письменник-романтик, сценарист.



hello_html_404fa052.png

Докучаєв Василь Васильович (1846-1903) – природознавець, громадський діяч, засновник генетичного ґрунтознавства, що започаткувало нову еру в розвитку цієї науки. Саме він довів, що більша частина світових чорноземів знаходиться на етнічних українських землях.

hello_html_49b209eb.png

Єрмолова Марія Миколаївна (1853-1928) – російська актриса, народна артистка Республіки (1920), Герой Праці (1924).

hello_html_m443b630f.png



Карпенко-Карий (Тобілевич) Іван Карпович (1845-1907) – український драматург („Хазяїн”, „Сто тисяч”, „Сава Чалий”, „Безталанна” ), актор, режисер, громадський і культурний діяч, один із фундаторів професійного українського театру (театру корифеїв).



hello_html_m786302f.png

Косигін Олексій Миколайович (1904-1980) – діяч Радянської держави і КПРС, двічі Герой Соціалістичної Праці (1964, 1974). З 1964 р. по 1980 р. – Голова Ради Міністерств СРСР.



hello_html_m3f70f483.png

Куйбишев Валер’ян Володимирович (1888-1935) – радянський державний і партійний діяч.

hello_html_m1e69ca7d.png



Третя група «ГЕРОЇ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ»

Нестеров Петро Михайлович (1887-1914) - російський військовий льотчик, штабс – капітан, основоположник вищого пілотажу; вперше в світі зробив на літаку замкнену („мертву”) петлю.

Загинув у бою, вперше застосувавши повітряний таран.

hello_html_m457e46ca.png



Кузнецов [Кузнєцов] (псевдонім Грачов) Микола Іванович (1911-1944) – радянський розвідник під час Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1944, посмертно) учасник партизанського руху на Рівненщині, Львівщині . Загинув від рук українських буржуазних націоналістів.



hello_html_m7dbe0f48.png

Копьонкін Іван Йосипович (1917-1942) – Герой Радянського Союзу (1942). З 1941 р. проживав у Запоріжжі. На початку Великої Вітчизняної війни сформував партизанський загін, який в листопаді 1941 р. з боями здійснив рейд по Харківській та Полтавській областях. До 15 січня 1942 р. загін провів 10 бойових операцій. У червні 1942 р. в битві з карателями у смт Нова Водолага (Харківська обл.) Копьонкін був поранений, попав у полон до гітлерівців й загинув.

hello_html_m770a2a43.png



Зорґе Ріхард (1895-1944) – розвідник, журналіст, Герой Радянського Союзу (1964). У 30-40-х рр., перебуваючи в Німеччині, Японії та ін країнах, здобував цінну для СРСР інформацію про агресивні плани німецького фашизму, про задуми японських мілітаристів. Заарештований японською поліцією у 1941 р., в 1944 р. страчений.

hello_html_m5eb594db.png





Баранов Василь Андрійович (1914-1945) – Герой Радянського Союзу (1945, посмертно), уродженець с. Гайчул (нині с. Новоукраїнка Куйбишевського р-ну Запорізької обл.). Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 р. 2 квітня 1945 р. мотострілецький батальйон, в якому служив Василь Андрійович, у числі перших перейшов австрійський кордон. Загинув В. А. Баранов у боях за Відень 17 квітня 1945 р. Нагороджений орденами Леніна, Олександра Невського, Вітчизняної війни І ступеню, Червоної Зірки.



hello_html_m264fdd3c.png

Авраменко Василь Максимович (1913-1972) -Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 р. Стрілець 592-го стрілецького полку (203-я стрілецька дивізія, 12-а армія, Південно-Західний фронт) особливо відзначився у бою за розширення плацдарму на правому березі Дніпра поблизу с. Петрово-Свистуново (Вільнянський р-н Запорізька обл.). Після закінчення війни жив та працював комбайнером у с. Гасанівка Запорізької області.



hello_html_70f2edb9.png

Боженко Олександр Гаврилович (1915-1972) –Герой Радянського Союзу (1944).Під час Великої Вітчизняної війни служив механіком-водієм танку 344-го танкового батальйону. 7 листопада 1943 р. старшина Боженко одним з перших увірвався у м. Фастів (Київської обл.). Екіпаж танку знищив 7 протитанкових гармат, 6 кулеметів, 2 міномета та багато гітлерівців.

hello_html_m43a5a603.png

Бочаров Яків Васильович (1923-1943) –Герой Радянського Союзу (1944, посмертно).Командир гармати 76-го гвардійського стрілецького полку (27-а гвардійська стрілецька дивізія, 8-а гвардійська армія, Південо-Західний фронт) гвардії старший сержант Бочаров 2 жовтня 1943 р. на підступах до Запоріжжя при відбиті контратаки з дистанції 300 м. підпалив 3 танки противника. Коли закінчилися снаряди, він продовжував вести вогонь по ворогу з автомата і загинув у цьому бою.

hello_html_7289bc4c.png




Четверта група«Острів Хортиця»

hello_html_1e753899.png

1. Деякі сторінки історії (вступне слово)

Славен Запорізький край. Знають його і в Україні, і далеко за її межами. Славне сьогодення нашого краю, славна його історія.

Родючі степи, повноводний Дніпро, багата природа здавна приваблювали людей. Ще тисячу років тому жили тут добрі хлібороби та скотарі, вправні воїни - скіфи. Тут, у нашому краї, заснували вони свою столицю - Кам'янське городище. До теперішніх часів зберігала запорізька земля нечувані скіфські скарби, поховані в курганах.

Минули століття. Дніпром, що тоді іменувався Борисфен, спускалися в човнах загони відважних руських воїнів. Вони йшли походами на Візантію та прикаспійські держави, поширювали військову славу слов'янських ратників. Саме тут, біля Дніпровських порогів, загинув у нерівному бою разом з невеликою дружиною великий князь-воїн Святослав.

Минає час. На території нашого краю з'являються страшні завойовники - монголо-татари, що випробували міць слов'янських воїнів у битві на Кал ці. Постає та занепадає монгольська держава. Через ковилові степи пронеслися ногайські табуни коней...

Але найгучнішу славу Запоріжжю принесли народні лицарі - запорозькі козаки. Хортицька Січ стала колискою справжніх героїв України, що виборювали її волю.

Трагедія руйнування Січі не припинила ходу історії. Олександрівська фортеця, а потім місто Олександрівськ відкрили нову сторінку історії нашого краю. Писали її працьовиті люди - українці та росіяни, німці та болгари, білоруси та греки, євреї та татари.

На початку буремного XX століття наш край часто ставав полем бою. Тут крокували українські полки та червоноармійські загони, проносилися верш­ники Повстанської армії батьки Махна. Невелике селище Гуляйполе було столицею махновської вольниці.

Нове місто Запоріжжя, як стали з 1921 року називати Олександрівськ, стало центром величезної будівельної площадки Радянської України. Красень Дніпрогес надовго став символом індустріального Запоріжжя.

Перегортаючи наступні сторінки історії нашого краю, ви дізнаєтесь про нові успіхи наших земляків і тяжкі випробування, що випали на їхню долю. У страшній війні, що вирувала на берегах Дніпра, подвиг здійснили запорізькі школяри-розвідники. Юні герої загинули, але завдали великої шкоди німецько-фашистським загарбникам. А нічний штурм Запоріжжя в жовтні 1943 року став для радянських військ генеральною репетицією нічного штурму Берліна в травні 1945-го.

Справжнє диво створили запоріжці, відродивши за лічені роки вщерть зруйновані заводи і фабрики. Поруч із Запоріжжям, великим обласним центром України, гордістю нашого краю є й інші міста та села. Це Бердянськ - місто-курорт, місто-трудівник, морські ворота України на Азові. Це Мелітополь - місто черешневих садів і могутніх машин. Мелітопольські двигуни працюють у відомих всім автомобілях "Запорожець" і "Таврія", а солодкі кавуни Мелітопольщини - чи не найкращі в Україні. Залізоносне Дніпрорудне та хлібне Приазов'я, Василівський казковий замок і атомна сила Енергодара - все це наш рідний Запорізький край.

hello_html_76f398ef.jpghello_html_m9fd76ff.jpg


hello_html_m7091b3db.jpg


































hello_html_m7cbbd234.jpg


hello_html_36ffc52c.jpg



hello_html_m1899d868.jpg


















П`ята група «Фотокореспонденти»

hello_html_5efd5b87.gif




МОНІТОРИНГ УПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТУ

  Колективна робота

-           Давайте спробуємо доповнити вірш, вставляючи останнє слово:

Ми дуже любим весь наш край,

І любим У_______ (Україну),

Її лани, зелений гай,

В саду рясну _______ (калину).

Там соловейко навесні

Співає між _______ (гілками),

Та й ми співаємо _______ (пісні)

Змагається він з нами!       

Отже, давайте зробимо висновок із нашої роботи.

Ми – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками ми повинні підносити її культуру, своїми досягненнями славити її. Бути гідними своїх предків, любити рідну землю , берегти волю і незалежність України, поважати свій народ і його культуру й мову. Шанувати себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

Цhello_html_7c34e01.pngей проект довгостроковий. Ми маємо намір і надалі працювати над цією темою.




Ні, ти не знаєш добре України,

Якщо на Запоріжжі не бував,

Де небо – то від хвиль дніпрових синє,

То золоте – від степових заграв.

Де на весь світ хоралить колосками

У січах кров'ю зрошена земля.

Де кожен дім і міст, і навіть камінь

Народу невмирущість прославля.

Де сяйво з вод висотують турбіни,

А Хортиця сурмить, як пароплав…

Ні, ти не знаєш добре України,

Якщо на Запоріжжі не бував.



Петро Ребро


hello_html_1d56b8a8.jpg

ПІДСУМКИ ПРОЕКТУ

hello_html_m1401d44a.jpg



hello_html_m413d5f54.jpg

hello_html_fa3bdae.jpg



hello_html_3598cba7.jpg

hello_html_1959baba.jpg

hello_html_5af9359c.jpg

hello_html_a1fa76f.jpg

hello_html_m2ba5c17.jpg

hello_html_173f5b64.jpg


hello_html_meb546c3.jpg

hello_html_7fc5b320.jpg



hello_html_790eab55.jpg

ЛІТЕРАТУРА


1. Все про Україну: У 2 т. / Редкол.: В.Смолій (гол.), І.Дзюба, І.Драч та ін. – К.: Альтернатива, 1998. – Т.1. – 399 с.: іл..;Т.2. – 399 с.: іл..

2. Максимович М.О. Киевъ явился градом великим…: Українозн. твори / М.О.Максимович. – К.: Либідь, 1994. – 441 с.

3.Пономарьов А. Українська минувшина/ А.Пономарьов, Л.Артюх. – К.:Либідь,1994. – 255 с.: іл.

4. Рідний край: географія та краєзнавство / Л.М.Булава, В.М.Булига, О.М.Гладус та ін.; За ред. О.Я.Скуратовича. – 2-ге вид. – К.: Видав. центр „Просвіта”,2000. – 95 с.: іл..

5.Рідний край: Навч. посібник з народознавства / За заг. ред. І. Ф .Прокопенка. – 2-ге вид., випр. і доп. – Х.:ХДПУ,1999. – 526 с.: іл. – Бібліогр.: с.524-526.

6.Сокол А.В. Моя країна –Україна/ А.В.Сокол, О.М.Конечна. – Чернігів:РВК „Деснян. правда” ,2004. – 64 с.: іл.

7.Україна: Для дітей серед. шк. віку /Авт.-упоряд.: В.М.Скляренко, Н.М.Кушнаренко, Т.В.Іовлева та ін. – Х.: Фоліо, 2003. – 320 с.: іл.

8. Уткін В.Чудеса твого краю / В.Уткін. – К.: Веселка, 1996. – 38 с.: іл..

9. Філончук З.В. Вікторина „Заповідні місця України” /З.В.Філончук // Географія. – 2005. – № 6. – С.19.

10.Хаткіна М.О. Листи до Тарасика: Подорож Україною у листах до малого сина / М.О. Хаткіна . – Донецьк: ЦСО, 2004. – 304 с.

11.Я-дитина України .Читанка :[Вірші та оповідання про історіюУкраїни] /Упоряд.: М.Ф.Слабошпицький, Т.Г.Качалова. – К.:Рада, 1997. – 184 с.: іл.

12. Я пізнаю світ: Географія України: Дит. енциклопедія /В.Ю.Пестушко; Худож. М.Л. Владимирова. – К.: Школа, 2004. – 384 с. : іл.

13. Белая Л.П. Государственные символы Украины: [ Сценарій проведення вихов. години]/ Л.П.Белая //Розкажіть онуку. – 2001. – Верес.(№ 35). – С.2. 14.Бойченко Л.О. Державні символи України. Калина – символ українців: [Бесіди під час вихов. годин ] / Л.О. Бойченко // Позаклас. час. – 2001. – Серп.(№ 29). – С. 2-4.

15.Гід з громадянської освіти в Україні: Наук.-допоміж. бібліогр. покажч. /АПН України. ДНПБ України, Донец. шк. прав людини; Упоряд.: Л.О.Пономаренко, Л.І.Ніколюк, Г.К.Черняєва та ін. – Донецьк-К., 2003. – 166 с

16.Дітям про державну та народну символіку України / Упоряд. Л. М.Римар. – Х.: Вид. гр. „Основа”, 2004. – 96 с.

17. Костецький А. Ми - діти твої – Україно!: [Знайомство з держ. символами] /А.Костецький // Смійся та грай - світ пізнавай: Сценарії шкіл. свят. – К., 2000. – С.7-13.

18. Красовська О.С. Національна символіка і формування ціннісних орієнтацій української молоді /О.С.Красовська //Шкіл. світ. – 1999. – Черв.(№21). – С.3–4.

19. Матковська О.О. Проблеми виховання громадянської свідомості школярів засобами національної символіки України / О.О.Матковська //Миротворча діяльність школи і ВУЗу /Редкол.: С.Я.Дем’янчук та ін. – Рівне, 1997. – Ч.2. – С.64–65.

20. Огієнко І.Наука про рідномовні обов'язки: Рідномов. катехізис для вчителів, робітників пера, духовенства, адвокатів, учнів і широкого громадянства. – К.: АТ „Обереги”, 1994. – 72 с.

21. Остапенко Н. Вивчаємо національну символіку / Н. Остапенко // Сіл. шк. України. – 2001. – Черв.(№22). – С.9-13.

22.Погребенник Ф. Ще не вмерла Україна: Історія пісні-гімну /Ф.Погребенник //Військо України. – 1995. – № 5/6 ( Трав./черв.). – С.36-37.

23.Сокульський А. Національна символіка України /А.Сокульський. – Запоріжжя: Інтербук,1993. – 103 с.: іл.

24.Україна. Батьківщина. Символи // Почат. шк. – 1998. – № 5. – С.9 -12.

25. Українські символи / М.Дмитренко, Л.Іванніков, Г.Лозко та ін. – К.,1994. – 140 с.

26.Бех І.Д. Особистість народжується в сім’ї / І.Д.Бех // Почат. шк. – 1994. – № 2. – С.8.

27.Гуменникова Т. Виховний потенціал українських і англійських родинних традицій у формуванні толерантності дитини / Т. Гуменникова // Школа першого ступеня: теорія і практика: Зб. наук. праць Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-ту ім. Г.Сковороди. – Переяслав – Хмельницький, 2002. – Вип. 2. – С. 116- 122.

28.Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Наук.-метод. посіб. – К.: МАУП, 2000. – 309 с.

29. Куценко С. Цвіт рідного слова: [ Про родинні стосунки матері та дитини] / С.Куценко //Дит. садок. – 2003. – Лют.(№5). – С.4.

30.Ліхачова Р. Абетка для родини: [Сценарій виховної години] / Р.Ліхачова / Сіл. шк. України. – 2002. – № 7. – С. 23-25.

31.Орел Л. Рід, родина / Л.Орел, К. Міщенко // Українська родина: родин. і громад. побут. – К., 2000. – С. 9- 11.

32. Редліх А. Родовід Ничипора Варениченка / А. Редліх // Укр. мова та л-ра. – 2002. –Верес.(№35). – С.9.

33. Стельмахович М.Українська родинна педагогіка /М.Стельмахович. – К., 1997. – 232 с.

34.Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / В.О.Сухомлинський. – К.: Рад. шк., 1978. – 263 с.

35. Шевчук В. „ А буде син і буде мати”. Ідея родини як основи суспільності в поезії Т. Шевченка / В. Шевчук // Укр. мова та л-ра . – 2000. – Жовт.(№ 40). – Вкладка, С.3.

36.Яременко В. Українські родинні святощі у спадщині Тараса Шевченка / В. Яременко // Українська родина: родин. і громад. побут. – К., 2000. – С. 303-320.

37.Яценко Т. З родини йде життя людини: [ Родинне виховання в школі] / Т. Яценко // Дивослово. – 1997. – № 5/6 (Трав./черв.). – С.30.

38. А льон цвіте синьо-синьо...: [Нар. фольклор про льон] / Т.Скляр, М. Росновський, В.Куриленко та ін. // Берегиня. – 2003. – № 3. – С. 79-88.

39. Боднарчук Г. Наша пісня - душа народу: [ Розповідь про укр. пісню] / Г.Боднарчук// Позаклас. час. – 2003. – Листоп.(№ 21). – С.30-31.

40.Войтович В.М. Українська міфологія /В.М. Войнович. – К.: Либідь , 2002.–664 с.: іл.

41.Воробйов О. Українські прислів’я і приказки про козаків / О.Воробйов // Освіта. – 2004. – Серп.(№ 37). – С.8.

42. Гайдар Т. Жанри фольклору та відображення в них виховного ідеалу українців / Т.Гайдар // Укр. мова та л-ра в шк. – 2002. – № 3. – С.9-12.

43.Загадки про хліб // Розкажіть онуку. – 2003. – Верес.(№27). – С.10-11.



















Екологічний проект на тему: «Мало любити свій рідний край, його треба ще й знати»
  • Обществознание
Описание:

 

 Екологічний проект на тему:

«Мало любити свій рідний край, його треба ще й знати»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

І. АНОТАЦІЯ.

ІІ. ВСТУП.
    2.1 Мета.

2.2 Провідна проблема.

2.3 Тип проекту.

2.4 Спосіб розв’язування проблеми.

2.5 Завдання проекту.

2.6 Учасники проекту.

2.7 Термін виконання проекту.

2.8. Прогнозований результат.

ІІІ. ПЛАН ВИКОНАННЯ ПРОЕКТУ.

ІV. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ.

4.1 Перша група «Дослідники».

4.2 Друга група «Видатні діячі»

       4.3 Третя група «Герої радянського союзу »

        4.4Четверта група «Острів Хортиця»

        4.5 П`ята група «Славетні запоріжці»

V. МОНІТОРИНГ УПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТУ.

VІ. ПІДСУМКИ ПРОЕКТУ.

VІІ. ЛІТЕРАТУРА.
VІІІ. ДОДАТКИ.

VIX.ПРЕЗЕНТАЦІЇ:

1.     «Вулиці Запоріжжя – дзеркало історії».

2.     «Хортиця».

3.     «Видатні діячі».

4.     «Славетні запоріжці»

ХХ. ФОТОКОЛЛАЖ «Культурні пам`ятки»

                                                             

 

 

 

             

 

            

 

        

 

   


АНОТАЦІЯ

Для широко залучення учнів початкових класів до знання історії рідного краю необхідно щороку організовувати традиційні заходи «Моя маленька Батьківщина» та «Запоріжжя очима дітей». Проведенню цих заходів має передувати певна підготовка. На протязі навчального року учні другого та третього класів працюють над екологічним проектом «Мало любити свій рідний край, його треба ще й знати».

У результаті роботи над проектом учні навчаться працювати групами у бібліотеці, правильно відноситися до праці інших, досліджувати і оберігати рідне місто, пропагувати бережливе ставлення до природи рідного краю серед учнів школи, сприяти збереженню довкілля. А навесні пройде конкурс малюнків на асфальті «Моє місто».

Знання, отримані в результаті виконання проекту, діти застосовують на уроках Я і України, природознавства,математики, інформатики, української мови, а також в суспільно-корисному житті класу та школи.

 

 

 


ВСТУП

2.1. МЕТА. Вчити дітей реалізувати проектну діяльність на основі набутих знань, з’ясувати, чи знають вони зимуючих птахів; ознайомити з птахами нашої місцевості; розвивати нестандартне мислення, творчий підхід до розв’язування порушеної проблеми; збагачувати словниковий запас учнів;  виховувати любов до природи, увагу, дбайливе ставлення до птахів. Змалечку привчати дітей любити й цінувати рідну природу, підтримувати її своєю добротою, увагою, турботою. поглибити знання учнiв про Україну; прищеплювати любов до рідного краю; розширити змiст поняття громадянин України; розвивати мовлення учнiв; виховувати патрiотичнi почуття приналежностi до українського народу.

2.2. Провідна проблема – знайти матеріал про рідне місто , про назви вулиць Шевченківського району, видатних діячів Запоріжжя, острів Хортиця.

2.3. Тип проекту – ознайомлювально-інформаційний, груповий.

2.4. Спосіб розв’язання проблеми: збирання й аналіз інформації, поширення її серед учнів.

2.5. Завдання проекту:

1.       Ознайомити дітей із історією Запоріжжя

2.       Знайти і проаналізувати інформацію про походження назв вулиць

3.Підготувати презентації: «Вулиці Запоріжжя – дзеркало історії»,«Хортиця»,

«Видатні діячі».

4.Оформити виставки дитячих малюнків «Видатні місця Запоріжжя»

2.6. Учасники проекту - учні 2 та 3 класів.

2.7. Термін виконання проекту – впродовж навчального року.

2.8. Прогнозований результат:

1. Презентації «Вулиці Запоріжжя – дзеркало історії»,«Хортиця»,

«Видатні діячі».

2. Фотоколлаж: «Вулиці Запоріжжя»

3. Виставка дитячої творчості «Запоріжжя», «Острів Хортиця».

ПЛАН ВИКОНАННЯ ПРОЕКТУ

1.     Обговорення у класах ідеї проекту.

2.     Міркування щодо форми презентації проекту.

3.     Визначення за допомогою вчителя джерел потрібної інформації

4.     Об’єднання в групи. Розподіл обов’язків між учасниками проекту (учні 2 класу, учні 3 класу, їх батьки)

5.     Визначення форми презентації результату

6.     Презентація проекту перед учнями та батьками класів

7.     Оцінювання роботи виконавців проекту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ

 

Учні 2 і 3 класів вирішили розробити та здійснити проект «Мало любити свій рідний край, його треба ще й знати». На сьогодні діти об’єдналися у групи і підготували інформаційний проект

 

Перша група «Дослідники»

1.    Слово вчителя

-    Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори.

… Буває, часом сліпну від краси.

     Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,      

     Оці степи, це небо, ці ліси,

     Усе так гарно, чисто, незрадливо,

     Усе як є – дорога, явори,

     Усе моє, все зветься Україна.                                                          

Л.Костенко

2.    Асоціативний кущ

-Діти, а що для вас Батьківщина?

Діти:  Ми живемо на Запоріжжі. Для мене – це край, де я народився, живу, де живуть і працюють мої батьки.

-    Це школа, вулиця, на якій я живу.

-    Це моя родина: тато, мама, сестричка, бабуся, дідусь, рідна домівка.

Вчитель:  Ми називаємо Україну своєю Батьківщиною. Якими ще словами близькими за значенням ми можемо її назвати?

Діти: Вітчизна, рідний край, земля батьків, отчий дім, Україна-ненька, рідний дім, рідний берег, Запоріжжя, рідна сторона.

                                                                                                                    

3.    Інсценізація

Вчитель:  Засперечались одного разу діти, яка стежка найкраща?

Діти:  1. – Да магазину, - там є цукерки.

           2. – Ні, до школи, - там є діти.

           3. – Ні, до річки, - там можна купатись.

           4. – Ні, в садок, - там повно яблук та груш.

           5. – Ні, у поле, - там простір широкий.

Але тут увійшла мама. Діти запитують її: (хором)

«Яка стежка найкраща?»

Вчитель:  Мама подивилась на дітей, лагідно посміхнулась і відповіла:

Мати: -   Додому, діти! До рідного дому!

Вчитель:    А якщо об’єднати разом усі родини, всіх людей, які живуть в Україні, то як тоді ми їх назвемо?

-     Народ.

Вчитель:  так, народ України, український народ. Ми всі одна сім’я, повинні жити дружно. Кожне сердечко, мов листочок на одному великому дереві в одному краю.

Доповідь учениці:

Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. ЇЇ збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто, справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку. Це наше Запоріжжя.

Запорізька область сьогодні - це край металу і хліба, сучасної і майбутньої енергетики.

Надміцна сталь і крилатий метал - алюміній, потужні трансформатори і надійні мотори, перші автомобілі «Запорожець» - далеко не повний перелік продукції сучасного Запоріжжя.

Запоріжжя - це й край високоякісної руди.

На неозорих полях Запорізької області добірним колоссям шумлять пшеничні моря, золотими килимами ясніють соняшникові плантації, рясніють плодами сади і виноградники, щедро врожаїться городина.

Нові міста і села, заводи-гіганти, врожайні лани, наукові відкриття – це здобутки всього народу.

З мамою у вихідні дні ми, прогулюємося чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я свій край дуже люблю.       

 

 

Друга група «Видатні діячі»

 

Греков Борис Дмитрович (1882-1953) – радянський історик і громадський діяч, академік АН СРСР (1935), член ряду іноземних академій. З 1937 р. – директор Інституту історії АН СРСР, одночасно 1944-1946 – директор Інституту слов’янознавства. Розробляв питання історії слов’ян, Давньої Русі, історії російського селянства, історіографії.

 

Курчатов Ігор Васильович (1902-1960) – російський радянський фізик, один з організаторів радянської атомної науки і техніки, академік АН СРСР (1943), тричі Герой Соціалістичної Праці (1949,1951,1954). Під його керівництвом споруджено перший в Європі атомний реактор (1946), створено першу радянську атомну (1949) і першу в світі термоядерну (1953) бомби, побудовано першу в світі атомну електростанцію (1954).

Павлов Іван Петрович (1849-1936) – російський радянський фізіолог, професор Військово – медичної академії в Петербурзі, академік (1907), засновник найбільшої фізіологічної школи в СРСР, почесний член багатьох іноземних академій, університетів і наукових товариств. В 1904 р. удостоєний Нобелівської премії.

 

Філатов Володимир Петрович (1875-1956) -видатний український вчений-офтальмолог. Від 1903 в Україні (Одеса), професор Новоросійського (Одеського) університету, медичного інституту; засновник вітчизняної наукової школи офтальмологів, 1936-1956 - ініціатор створення і керівник Одеського науково-дослідного інституту очних хвороб та тканинної терапії (нині Український науково-дослідний експериментальний інститут очних хвороб та тканинної терапії ім. В. Філатова), академік АН України (1939) і академік медичних наук СРСР (1944), заслужений діяч науки України (1935), лауреат Державної премії СРСР (1941), Герой Соціалістичної праці (1950).

 

Брюллов Карл Павлович (1799-1852) – російський живописець, визнаний майстер акварелі і рисунка. Відомий і як педагог. Брав участь у викупі з кріпацтва Т. Шевченка, який потім деякий час

жив у Брюллова і був його учнем. Найвідоміший твір Брюллова „Останній день Помпеї” (1830-1833).

ВЕРЕСАЄВА – ш Вересаєв (Смідович) Вікентій Вікентійович (1867-1945) – російський радянський письменник. Друкуватися почав з 1885 р. За радянських часів вийшли його романи „У безвиході” (1922), „Сестри” (1933), літературно-критичні праці „Пушкін у житті ” (1926-1927), „Гоголь у житті” (1933) та ін. Крім того він перекладач „Іліади”, „Одисеї”, „Гомерових гімнів”. В 1890 р. та 1892 р. письменник жив на Україні (на Донбасі в Юзівці), де написав серію нарисів „Підземне царство” (1892), статтю „Любити Україну – любити Шевченка” (1939).

 

Верещагін Василь Васильович (1842-1904) -російський живописець. Твори художника – новий, на той час, прогресивний етап у розвитку російського батального жанру. Загинув В. В. Верещагін 31 березня (13.ІV) 1904 р. під час вибуху броненосця „Петропавловськ” у Порт-Артурі.

 

Войков Петро Лазарович (1888-1927) – учасник революційного руху в Росії, радянський дипломат.

Довженко Олександр Петрович (1894-1956) – фундатор української національної школи кінематографії, геніальний кінорежисер, чия картина „Земля” увійшла до двадцяти кращих кінострічок „усіх часів і народів”, Самобутній письменник-романтик, сценарист.

 

Докучаєв Василь Васильович (1846-1903) – природознавець, громадський діяч, засновник генетичного ґрунтознавства, що започаткувало нову еру в розвитку цієї науки. Саме він довів, що більша частина світових чорноземів знаходиться на етнічних українських землях.

Єрмолова Марія Миколаївна (1853-1928) – російська актриса, народна артистка Республіки (1920), Герой Праці (1924).

 

Карпенко-Карий (Тобілевич) Іван Карпович (1845-1907) – український драматург („Хазяїн”, „Сто тисяч”, „Сава Чалий”, „Безталанна” ), актор, режисер, громадський і культурний діяч, один із фундаторів професійного українського театру (театру корифеїв).

 

Косигін Олексій Миколайович (1904-1980) – діяч Радянської держави і КПРС, двічі Герой Соціалістичної Праці (1964, 1974). З 1964 р. по 1980 р. – Голова Ради Міністерств СРСР.

 

Куйбишев Валер’ян Володимирович (1888-1935) – радянський державний і партійний діяч.

 

Третя група «ГЕРОЇ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ»

Нестеров Петро Михайлович (1887-1914) - російський військовий льотчик, штабс – капітан, основоположник вищого пілотажу; вперше в світі зробив на літаку замкнену („мертву”) петлю.

 Загинув у бою, вперше застосувавши повітряний таран.

 

Кузнецов [Кузнєцов] (псевдонім Грачов) Микола Іванович (1911-1944) – радянський розвідник під час Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1944, посмертно) учасник партизанського руху на Рівненщині, Львівщині . Загинув від рук українських буржуазних націоналістів.

 

 Копьонкін Іван Йосипович (1917-1942) – Герой Радянського Союзу (1942). З 1941 р. проживав у Запоріжжі. На початку Великої Вітчизняної війни сформував партизанський загін, який в листопаді 1941 р. з боями здійснив рейд по Харківській та Полтавській областях. До 15 січня 1942 р. загін провів 10 бойових операцій. У червні 1942 р. в битві з карателями у смт Нова Водолага (Харківська обл.) Копьонкін був поранений, попав у полон до гітлерівців й загинув.

 

Зорґе Ріхард (1895-1944) – розвідник, журналіст, Герой Радянського Союзу (1964). У 30-40-х рр., перебуваючи в Німеччині, Японії та ін країнах, здобував цінну для СРСР інформацію про агресивні плани німецького фашизму, про задуми японських мілітаристів. Заарештований японською поліцією у 1941 р., в 1944 р. страчений.

 

 

Баранов Василь Андрійович (1914-1945) – Герой Радянського Союзу (1945, посмертно), уродженець с. Гайчул (нині с. Новоукраїнка Куйбишевського р-ну Запорізької обл.). Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 р. 2 квітня 1945 р. мотострілецький батальйон, в якому служив Василь Андрійович, у числі перших перейшов австрійський кордон. Загинув В. А. Баранов у боях за Відень 17 квітня 1945 р. Нагороджений орденами Леніна, Олександра Невського, Вітчизняної війни І ступеню, Червоної Зірки.

 

Авраменко Василь Максимович (1913-1972) -Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 р. Стрілець 592-го стрілецького полку (203-я стрілецька дивізія, 12-а армія, Південно-Західний фронт) особливо відзначився у бою за розширення плацдарму на правому березі Дніпра поблизу с. Петрово-Свистуново (Вільнянський р-н Запорізька обл.). Після закінчення війни жив та працював комбайнером у с. Гасанівка Запорізької області.

 

 

Боженко Олександр Гаврилович (1915-1972) –Герой Радянського Союзу (1944).Під час Великої Вітчизняної війни служив механіком-водієм танку 344-го танкового батальйону. 7 листопада 1943 р. старшина Боженко одним з перших увірвався у м. Фастів (Київської обл.). Екіпаж танку знищив 7 протитанкових гармат, 6 кулеметів, 2 міномета та багато гітлерівців.

Бочаров Яків Васильович (1923-1943) –Герой Радянського Союзу (1944, посмертно).Командир гармати 76-го гвардійського стрілецького полку (27-а гвардійська стрілецька дивізія, 8-а гвардійська армія, Південо-Західний фронт) гвардії старший сержант Бочаров 2 жовтня 1943 р. на підступах до Запоріжжя при відбиті контратаки з дистанції 300 м. підпалив 3 танки противника. Коли закінчилися снаряди, він продовжував вести вогонь по ворогу з автомата і загинув у цьому бою.

 

 

Четверта група«Острів Хортиця»

1. Деякі сторінки історії (вступне слово)

Славен Запорізький край. Знають його і в Україні, і далеко за її межами. Славне сьогодення нашого краю, славна його історія.

Родючі степи, повноводний Дніпро, багата природа здавна приваблювали людей. Ще тисячу років тому жили тут добрі хлібороби та скотарі, вправні воїни - скіфи. Тут, у нашому краї, заснували вони свою столицю - Кам'янське городище. До теперішніх часів зберігала запорізька земля нечувані скіфські скарби, поховані в курганах.

Минули століття. Дніпром, що тоді іменувався Борисфен, спускалися в човнах загони відважних руських воїнів. Вони йшли походами на Візантію та прикаспійські держави, поширювали військову славу слов'янських ратників. Саме тут, біля Дніпровських порогів, загинув у нерівному бою разом з невеликою дружиною великий князь-воїн Святослав.

Минає час. На території нашого краю з'являються страшні завойовники - монголо-татари, що випробували міць слов'янських воїнів у битві на Кал ці. Постає та занепадає монгольська держава. Через ковилові степи пронеслися ногайські табуни коней...

Але найгучнішу славу Запоріжжю принесли народні лицарі - запорозькі козаки. Хортицька Січ стала колискою справжніх героїв України, що виборювали її волю.

Трагедія руйнування Січі не припинила ходу історії. Олександрівська фортеця, а потім місто Олександрівськ відкрили нову сторінку історії нашого краю. Писали її працьовиті люди - українці та росіяни, німці та болгари, білоруси та греки, євреї та татари.

На початку буремного XX століття наш край часто ставав полем бою. Тут крокували українські полки та червоноармійські загони, проносилися верш­ники Повстанської армії батьки Махна. Невелике селище Гуляйполе було столицею махновської вольниці.

Нове місто Запоріжжя, як стали з 1921 року називати Олександрівськ, стало центром величезної будівельної площадки Радянської України. Красень Дніпрогес надовго став символом індустріального Запоріжжя.

Перегортаючи наступні сторінки історії нашого краю, ви дізнаєтесь про нові успіхи наших земляків і тяжкі випробування, що випали на їхню долю. У страшній війні, що вирувала на берегах Дніпра, подвиг здійснили запорізькі школяри-розвідники. Юні герої загинули, але завдали великої шкоди німецько-фашистським загарбникам. А нічний штурм Запоріжжя в жовтні 1943 року став для радянських військ генеральною репетицією нічного штурму Берліна в травні 1945-го.

Справжнє диво створили запоріжці, відродивши за лічені роки вщерть зруйновані заводи і фабрики. Поруч із Запоріжжям, великим обласним центром України, гордістю нашого краю є й інші міста та села. Це Бердянськ - місто-курорт, місто-трудівник, морські ворота України на Азові. Це Мелітополь - місто черешневих садів і могутніх машин. Мелітопольські двигуни працюють у відомих всім автомобілях "Запорожець" і "Таврія", а солодкі кавуни Мелітопольщини - чи не найкращі в Україні. Залізоносне Дніпрорудне та хлібне Приазов'я, Василівський казковий замок і атомна сила Енергодара - все це наш рідний Запорізький край.

    

 

                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

П`ята      група   «Фотокореспонденти»

 

 

 

      
МОНІТОРИНГ УПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТУ

  Колективна робота

-           Давайте спробуємо доповнити вірш, вставляючи останнє слово:

Ми дуже любим весь наш край,

І любим У_______ (Україну),

Її лани, зелений гай,

В саду рясну _______ (калину).

Там соловейко навесні

Співає між _______ (гілками),

Та й ми співаємо _______ (пісні)

Змагається він з нами!       

Отже, давайте зробимо висновок із нашої роботи.

 Ми – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками ми повинні підносити її культуру, своїми досягненнями славити її. Бути гідними своїх предків, любити рідну землю , берегти волю і незалежність України, поважати свій народ і його культуру й мову. Шанувати себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

Цей проект довгостроковий. Ми маємо намір і надалі працювати над цією темою.

 

 

 

Ні, ти не знаєш добре України,

Якщо на Запоріжжі не бував,

Де небо – то від хвиль дніпрових синє,

То золоте – від степових заграв.

Де на весь світ хоралить колосками

У січах кров'ю зрошена земля.

Де кожен дім і міст, і навіть камінь

Народу невмирущість прославля.

Де сяйво з вод висотують турбіни,

А Хортиця сурмить, як пароплав…

Ні, ти не знаєш добре України,

Якщо на Запоріжжі не бував.

 

Петро Ребро

 


ПІДСУМКИ ПРОЕКТУ

 

 

 

 

 

 

 


ЛІТЕРАТУРА

 

 1. Все про Україну: У 2 т. / Редкол.: В.Смолій (гол.), І.Дзюба, І.Драч та ін. – К.: Альтернатива, 1998. – Т.1. – 399 с.: іл..;Т.2. – 399 с.: іл..

2. Максимович М.О. Киевъ явился градом великим…: Українозн. твори                                    / М.О.Максимович. – К.: Либідь, 1994. – 441 с.

 3.Пономарьов А. Українська минувшина/ А.Пономарьов, Л.Артюх. – К.:Либідь,1994. – 255 с.: іл.

 4. Рідний край: географія та краєзнавство / Л.М.Булава, В.М.Булига, О.М.Гладус та ін.;  За ред. О.Я.Скуратовича. – 2-ге вид. – К.: Видав. центр „Просвіта”,2000. – 95 с.: іл..

  5.Рідний край: Навч. посібник з народознавства / За заг. ред. І. Ф .Прокопенка. – 2-ге вид., випр. і доп. – Х.:ХДПУ,1999. – 526 с.: іл. – Бібліогр.: с.524-526.

   6.Сокол А.В. Моя країна –Україна/ А.В.Сокол, О.М.Конечна. – Чернігів:РВК „Деснян. правда” ,2004. – 64 с.: іл.

   7.Україна: Для дітей серед. шк. віку /Авт.-упоряд.: В.М.Скляренко, Н.М.Кушнаренко, Т.В.Іовлева та ін. – Х.: Фоліо, 2003. – 320 с.: іл.

   8. Уткін В.Чудеса твого краю / В.Уткін. – К.: Веселка, 1996. – 38 с.: іл..

  9. Філончук З.В. Вікторина „Заповідні місця України” /З.В.Філончук // Географія. – 2005. – № 6. – С.19.

  10.Хаткіна М.О. Листи до Тарасика:  Подорож Україною у листах до малого сина / М.О. Хаткіна . – Донецьк: ЦСО, 2004. – 304 с.

  11.Я-дитина України .Читанка :[Вірші та оповідання про  історіюУкраїни] /Упоряд.: М.Ф.Слабошпицький, Т.Г.Качалова. – К.:Рада, 1997. – 184 с.: іл.

  12. Я пізнаю світ: Географія України: Дит. енциклопедія /В.Ю.Пестушко; Худож.          М.Л. Владимирова. – К.: Школа, 2004. – 384 с. : іл.

13. Белая Л.П. Государственные символы Украины: [ Сценарій проведення вихов. години]/ Л.П.Белая //Розкажіть онуку. –  2001. – Верес.(№ 35). – С.2. 14.Бойченко Л.О. Державні символи України. Калина – символ українців: [Бесіди під час вихов. годин ] / Л.О. Бойченко // Позаклас. час. – 2001. – Серп.(№ 29). – С. 2-4.

 15.Гід з громадянської освіти в Україні: Наук.-допоміж. бібліогр. покажч. /АПН України. ДНПБ України, Донец. шк. прав людини; Упоряд.: Л.О.Пономаренко, Л.І.Ніколюк, Г.К.Черняєва та ін. – Донецьк-К., 2003. – 166 с

 16.Дітям про державну та народну символіку України / Упоряд. Л. М.Римар. – Х.: Вид. гр. „Основа”, 2004. – 96 с.

17. Костецький А. Ми - діти твої – Україно!: [Знайомство з держ. символами] /А.Костецький // Смійся та грай - світ пізнавай: Сценарії шкіл. свят. – К., 2000. – С.7-13.

 18. Красовська О.С. Національна символіка і формування ціннісних орієнтацій української молоді /О.С.Красовська //Шкіл. світ. – 1999. – Черв.(№21). – С.3–4.                           

 19. Матковська О.О. Проблеми виховання громадянської свідомості школярів засобами національної символіки України / О.О.Матковська //Миротворча діяльність школи і ВУЗу /Редкол.: С.Я.Дем’янчук та ін. – Рівне, 1997. – Ч.2. – С.64–65.

 20. Огієнко І.Наука про рідномовні обов'язки: Рідномов. катехізис для вчителів, робітників пера, духовенства,  адвокатів, учнів і широкого громадянства. – К.: АТ „Обереги”, 1994. –  72 с.                                       

 21. Остапенко Н. Вивчаємо національну символіку / Н. Остапенко // Сіл. шк. України. – 2001. – Черв.(№22). – С.9-13.  

  22.Погребенник Ф. Ще не вмерла Україна: Історія пісні-гімну /Ф.Погребенник //Військо України. – 1995. – № 5/6 ( Трав./черв.). – С.36-37.

  23.Сокульський А. Національна символіка України /А.Сокульський. – Запоріжжя: Інтербук,1993. – 103 с.: іл.                                                                                                          

  24.Україна. Батьківщина. Символи // Почат. шк. – 1998. – № 5. – С.9 -12.

   25. Українські символи / М.Дмитренко, Л.Іванніков, Г.Лозко та ін. – К.,1994. – 140 с.

26.Бех І.Д. Особистість народжується в сім’ї / І.Д.Бех // Почат. шк. – 1994. – № 2. – С.8.

27.Гуменникова Т. Виховний потенціал українських і англійських родинних традицій  у формуванні толерантності дитини / Т. Гуменникова  //  Школа першого  ступеня: теорія і практика: Зб. наук. праць Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-ту ім. Г.Сковороди. – Переяслав – Хмельницький, 2002. – Вип. 2. – С. 116- 122.

28.Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Наук.-метод. посіб. – К.: МАУП, 2000. – 309 с.

 29. Куценко С. Цвіт рідного слова: [ Про родинні стосунки матері та дитини]                          / С.Куценко //Дит. садок. – 2003. – Лют.(№5). – С.4.

 30.Ліхачова Р. Абетка для родини: [Сценарій виховної години] / Р.Ліхачова / Сіл. шк. України. – 2002. –  № 7. – С. 23-25.

 31.Орел Л. Рід, родина / Л.Орел, К. Міщенко // Українська родина: родин. і громад. побут. – К., 2000. – С. 9- 11.

 32.  Редліх А. Родовід Ничипора Варениченка / А. Редліх // Укр. мова та л-ра. – 2002. –Верес.(№35). – С.9.

 33. Стельмахович М.Українська родинна педагогіка /М.Стельмахович. – К., 1997. –            232 с.

 34.Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / В.О.Сухомлинський. – К.: Рад. шк., 1978. – 263 с.

35. Шевчук  В. „ А буде син і буде мати”. Ідея родини як основи суспільності в поезії              Т. Шевченка  / В. Шевчук // Укр. мова  та л-ра . – 2000. – Жовт.(№ 40). – Вкладка, С.3.

 36.Яременко В. Українські родинні святощі у спадщині Тараса Шевченка / В. Яременко // Українська родина: родин. і громад. побут. – К., 2000. – С. 303-320.

 37.Яценко Т.  З родини йде життя людини: [ Родинне виховання в школі] / Т. Яценко // Дивослово. – 1997. – № 5/6 (Трав./черв.). – С.30.

 38. А  льон цвіте синьо-синьо...: [Нар. фольклор про льон] / Т.Скляр, М. Росновський, В.Куриленко та ін. // Берегиня. – 2003. – № 3. – С. 79-88.

39. Боднарчук Г. Наша пісня - душа народу: [ Розповідь про укр. пісню] / Г.Боднарчук// Позаклас. час. – 2003. – Листоп.(№ 21). – С.30-31.

 40.Войтович  В.М. Українська міфологія /В.М. Войнович. – К.: Либідь , 2002.–664 с.: іл.

 41.Воробйов О. Українські прислів’я і приказки про козаків / О.Воробйов // Освіта. – 2004. – Серп.(№ 37). – С.8.

 42. Гайдар Т. Жанри фольклору та відображення в них виховного ідеалу українців / Т.Гайдар // Укр. мова та л-ра в шк. – 2002. – № 3. – С.9-12.

 

 43.Загадки про хліб // Розкажіть онуку. – 2003. – Верес.(№27). – С.10-11.

Автор Ахмадеева Светлана Николаевна
Дата добавления 27.11.2014
Раздел Обществознание
Подраздел Конспекты
Просмотров 880
Номер материала 5777
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓