Главная / Украинский язык / Доповідь "Формування мотивації навчальної діяльності школярів ."

Доповідь "Формування мотивації навчальної діяльності школярів ."

Формування мотивації

навчальної діяльності школярів .

Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності. І щоб учень займав активну позицію в процесі цієї навчальної діяльності, він повинен мати потужні джерела мотивації навчання. Теорія мотивації витікає з необхідності будувати педагогічний процес таким чином, щоб його методика орієнтувалась на якомога глибше проникнення у внутрішній світ дитини, мала на меті пробуджувати і розвивати в ній здібності і нахили. Тому основним у педагогічному мистецтві вчителя є уміння спонукати, а не примушувати. Така система передбачає позитивну аргументацію методів і засобів впливу на дитину, за якою майстерність учителя виявляється у тому, що він стимулює учня робити все із власної волі, з бажанням і радістю. Таким чином, в основі теорії і практики мотивації є оптимістична гуманістична концепція, складова проблемного питання нашої школи, яка зорієнтована на великі потенційні здібності й можливості самих дітей, ґрунтується на положенні, що саме спонукаюча, а не підганяюча сила навчання і виховання здатна перетворити дитину з об’єкта впливу педагогів на суб’єкт власного розвитку.

Варто з’ясувати значення понять стимулу і мотиву. Стимул – це насамперед засіб, який спонукає дитину до посиленої діяльності, своєрідний зовнішній поштовх, сила якого зростає залежно від його суспільної вагомості. Сюди можна зарахувати перехід до перспективнішого класу, отримання пільг на екзаменах та інші суспільно-політичні, моральні, економічні причини.

Мотив – це усвідомлене дитиною внутрішнє спонукання до дії. Він більш індивідуалізований у своїх проявах, ніж стимул. Наприклад: батьки, яких потрібно порадувати оцінкою, приємне відчуття власної майстерності або відчуття учнями радості від відкриття нового.

Отже, шкільна діяльність для різних дітей має різний зміст. Для одних вона є засобом отримати похвалу батьків, для інших – проникнення у суспільне життя. Мотиви навчання не повинні бути пасивними і споглядальними, вони, передусім, повинні базуватися на активному інтересі до того, що вивчається. Тільки від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить використання ним таких форм і методів роботи з учнями, які сформують у них сталі позитивні мотиви у здобутті знань, умінь, навичок, викличуть інтелектуальні інтереси. Процес формування мотивів навчання починається з початкових класів. І майбутнє ставлення дитини до навчання залежить від класовода, його вміння спонукати дитину навчатися із власної волі, з бажанням і радістю.

Однак хвилює те, що порівняно з минулими роками в учнів упав інтерес до вивчення окремих предметів, значно знизився загальний рівень навчальних досягнень учнів.

Порівнюючи якість навчальних досягнень учнів за останні три роки, слід відмітити, що відсоток учнів з високим рівнем навчальних досягнень залишається на тому ж рівні. Значно зменшилась частина учнів, які мають достатній рівень, і , навпаки, зросла частина учнів , які досягли середнього рівня навчальних досягнень.

Більшість опитаних учнів хотіли б, аби вчителі проводили уроки за сучасними методиками. З метою формування позитивних мотивів навчальної діяльності вчителі школи використовують такі методи: словесні, наочні і практичні, репродуктивні і пошукові, індуктивні і дедуктивні, а також методи самостійної навчальної роботи. Також використовують наочність, яка підвищує інтерес учнів до питань, що вивчаються, допомагає перебороти втому чи негативні відчуття. Проводять лабораторні, практичні експериментальні роботи, які також виступають в ролі мотивів активної навчальної діяльності. Часто застосовують проблемно-пошукові методи, які є надзвичайно цінними у створенні позитивних мотивів навчання, особливо для самостійного вирішення учнями. Кожен із названих вище методів організації навчально-пізнавальної діяльності є не тільки інформаційно-навчаючим, а й мотиваційним. Важливу роль у мотивації навчання виконують методи емоційного стимулювання учнів, які у процесі навчання створюють ситуацію емоційно-моральних переживань. Так, вивчаючи творчість письменників української та зарубіжної літератур, учителі так добирають зміст матеріалу, приклади і факти, так їх розкривають, що викликають в учнів почуття співпереживання, гордості та ін.

Емоційні уривки з текстів, ілюстрації, емоційна розповідь учителів – це прийоми реалізації методу створення емоційних переживань у навчанні. Одним із прийомів емоційного мотивування навчання є створення ситуації захопленості, тобто введення до навчального процесу захоплюючих прикладів, дослідів, парадоксальних фактів. Підвищений інтерес в учнів викликає аналіз уривків з художньої літератури, присвячених життю і діяльності видатних учених, громадських діячів. Для створення емоційних ситуацій під час проведення уроків велике значення мають художність та емоційність мови вчителя. Без емоційності мова вчителя є тільки інформативно корисною, але, на жаль, вона не стає позитивним методом активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Для формування навчальних мотивів велике значення має використання ситуацій пізнавальної новизни, пізнавальних ігор, навчальних дискусій, пізнавальних суперечностей, використання різноманітних аналогій, створення ситуацій успіху тощо.

Одним із найдієвіших методів мотивації навчання для учнів з низьким рівнем навчальних досягнень має бути створення на уроці ситуації успіху. Тому вчителям потрібно добирати для учнів посильні завдання, оцінювати їхнє виконання, під час цього слід забезпечувати належний мікроклімат, у якому учень позбувся би почуття невпевненості та страху. Схвальні оцінювальні судження вчителя викликають в учнів позитивні емоції. Часто оцінка відіграє роль вольового мотиву, проте говорити про її стимулююче значення можна тільки тоді, коли вона викликає в учня бажання поглибити знання, формує у нього вольові риси характеру. Дієвість оцінювання значною мірою залежить від коментування її педагогом, бо гуманізація освіти вимагає, щоб навчання було вільним від тиску на учнів, психологічного дискомфорту, породженого необ’єктивним оцінюванням.

Проте використовувати тільки мотиви пізнавального інтересу – недостатньо. Особливо важливо, щоб учителі школи розвивали в учнів мотиви обов’язку і відповідальності у навчанні. У цьому разі вони намагатимуться перемогти всі ймовірні труднощі, відчуватимуть радість від цих перемог, навіть з тих предметів, до яких не мають безпосереднього інтересу.

У цьому полягає органічний зв’язок мотивів обов’язку та інтересу, про які слід пам’ятати кожному вчителю і не протиставляти їх між собою. Таким чином, формувати в учнів мотиви обов’язку і відповідальності необхідно на основі методів пояснення суспільного й індивідуального значення навчання, методів вправ, методів похвали за успішне й добросовісне виконання обов’язків, методів оперативного контролю за виконанням вимог та ін.

Серед найвдаліших методів і прийомів створення позитивного настрою учнів на уроці відзначають такі:

  • Створення ігрових ситуацій;

  • Нестандартний початок уроку;

  • Нестандартний урок;

  • Застосування цікавих розвивальних завдань;

  • Використання додаткових позапрограмних матеріалів.

Найоптимальнішими методами і прийомами мотивації навчальної діяльності вчителі вважають:

  • проблемно-пошукові, актуальні, практичні, інтерактивні, особистісно орієнтовані методи і принципи роботи;

  • індивідуальні, парні, групові форми роботи, співпрацю вчителя і учнів на уроці ;

  • бесіда, лекція, змагання, гра та інш.

При підготовці до уроку, обираючи методи і прийоми мотивації, вчителі враховують специфіку класу та індивідуальні можливості учнів.

Важлива роль у мотивації учнів до навчання відводиться стилю спілкування вчителя з учнями під час уроку та в позаурочний. Пріоритетним визначено демократичний стиль спілкування.

Учителі школи вміють формувати в учнів глибокі мотиви навчання, створюючи для цього відповідні умови на уроках. Але цей процес розрахований на творчість учителя, який ціле життя працюватиме для того, щоб навчання було ефективним і плідним, стало радістю і задоволенням кожної дитини.

Систематизація психологічних причин

низької мотивації до навчання


Причини низької

мотивації

до навчання

Характерні ознаки, які вказують

на дану причину

Шляхи і способи усунення

(корекція)

Затримка психічного

розвитку

Нерівномірний психічний розвиток: нормальний

розвиток одних функцій та відставання інших.Інфантилізм. Емоційна незрілість. Відсутність

довільної регуляції поведінки: непосидючість, неуважність уваги, імпульсивність, гіперактивність.

У разі легких форм ЗПР –

індивідуальне навчання в

масовій школі (за спеціальною колекційною програмою), в інших випадках – навчання в

спецшколах

Локальні ураження

центральної нервової системи (після інфекційних

захворювань,

травм)

Окремі ізольовані порушення психічних функцій – мови, моторики, лічби, механічної

пам’яті тощо

Звертання до фахівця

(логопеда, психоневролога,

дитячого психіатра)

Педагогічна

занедбаність

Неблагополучна сім’я: відсутність вищих потреб, бідність інтелектуальних інтересів,

недостатній обсяг знань та уявлень про навколишній світ

Заняття, спрямовані на

загальний розвиток дитини – розширення світогляду,

формування навчальної

мотивації; розвивальні ігри в групі, вивчення сімейної

ситуації дитини.

Погане здоровя

Швидка стомлюваність (до кінця уроку, особливо до кінця дня), роздратованість, апатія,

знижений настрій

Лікування у спеціаліста,

оберігаючий режим, денний сон. Не рекомендується група

продовженого дня

Несформованість

прийомів навчальної

діяльності

Учень не володіє способами навчальної роботи (не вміє вчитися): не знає, як заучувати матеріал, не володіє навичками самоконтролю, не вміє працювати з книгою, тощо


Формувати розумові операції. Навчити прийомів навчальної діяльності, замінити

неправильні способи роботи на правильні.

Недоліки розвитку

мислення

Не вміє визначати в предметі, матеріалі, тексті головне, узагальнювати, аналізувати,

порівнювати. Не розвинуте абстрактно-логічне мислення

Формувати розумові операції. Розвивати абстрактне мислення шляхом спеціальних систематичних вправ

Недоліки розвитку

інших пізнавальних

процесів (пам’яті,

уваги, сприйняття)

Погано запам’ятовує. Не може зосередитися, часто неуважний. Обмежений обсяг сприйняття.

Використовувати корекційні програми з розвитку пізнавальних процесів.


Учитель не знає або

не враховує типу

нервової системи

дитини

Учень не може виробити свій індивідуальний стиль діяльності, який залежить від типу темпераменту (не встигає виконати роботу в обмежений час, губиться в екстремальних ситуаціях, хворобливо реагує на невдачі, важкий для змін, повільний)

Допомагати дитині виробити індивідуальний стиль діяльності. Для цього вчитель повинен знати ситуації, в які не можна ставити слабких та інертних учнів, ситуації, які для них найкращі, і правила спілкування з такими дітьми

Відсутність

мотивації досягнення

успіху

Низька самооцінка, висока тривожність, невпевненість у своїх силах, нерішучість. Вважає за краще не братися за розв’язання складних проблем, завжди вибирає легші завдання, відмовляється від змагань.

Формувати стійкість мотивації досягнення успіху, підвищити самооцінку учня.

Відсутність

навчальних інтересів

Маючи нормальний інтелектуальний розвиток і загалом благополучну сім’ю, негативно ставиться до школи, не хоче вчитися.

Формувати навчальні інтереси.

Інтелектуальна

пасивність

Велика старанність, яка спрямована на технічний бік роботи (правильність оформлення, чистота, тощо). Негативно ставиться до активної інтелектуальної роботи і не виокремлює своє інтелектуальне завдання серед інших завдань

Корекція залежно від виду та причин інтелектуальної пасивності. Загалом – учити вчитися й формувати пізнавальну мотивацію



За дослідженнями сучасних психологів, серед найсуттєвіших мотивів діяльності підлітка можна виокремити: емоційне ставлення до діяльності, самоствердження, самореалізація, престижність, особиста користь, орієнтація на педагога, орієнтація на групу однолітків, суспільна значущість, обов’язок, новизна.




Причини низького рівня знань у школі

Серед проблем, що постають перед сучасною освітою, є одна, яка кожного дня набуває все більшої актуальності. Це проблема низького рівня знань учнів. Скарги учителів на небажання вчитися та недисциплінованість учнів не припиняються. Стосунки між педагогами та школярами нерідко переростають у конфліктні.

Хочеться розібратися у причинах даного явища. Безумовно, у кожному конкретному випадку причини таких ситуацій різні. Проте існують і загальні. Серед них можна назвати відсутність пізнавальних інтересів, психологічну неготовність до навчання, негативне ставлення в деяких родинах до школи та вчителів, де батьки мали власний сумний досвід.

Жорсткі відносини у суспільстві зробили підлітків більш агресивними та жорстокими. Інколи вони дозволяють собі панібратське ставлення до нас, вчителів. Чітко проявляється неприйняття оцінок дорослих, незалежно від їх правильності. Існують відволікаючі фактори. Навколо вирує життя, існує безліч спокус (телебачення, комп’ютер), а тому, коли школяр стоїть перед вибором між необхідністю робити потрібні, але не завжди захоплюючі домашні завдання та можливістю перегляду бойовика або телепередачі, то найчастіше перевага віддається останньому. Чому? Частина освітнього процесу та виховних функцій передана засобам масової інформації, де як новий суспільний ідеал пропонують молоді цінності відкритого демократичного суспільства, що на практиці є поки що суспільством споживання.

Як бачимо, небажання вчитися спричинено сукупністю причин.

До зовнішніх причин належать:

  • Зниження цінності освіти у суспільстві (уже нікого не дивує той факт, що при першій же можливості учитель міняє професію);

  • Нестабільність існуючої освітньої системи;

  • Недосконалість організації навчального процесу (несформованість в учнів навичок навчальної діяльності, прогалини у знаннях, відсутність індивідуального підходу, нецікаві уроки);

  • Негативний вплив середовища (ЗМІ, вулиця, родина).

До внутрішніх належать:

  • Послаблення здоров’я школярів, що зумовлено погіршенням рівня добробуту родин та екології. З дітей, що народилися 1994 року, здоровими визнані лише 15 %;

  • Низький розвиток інтелекту (діти перестали читати);

  • Відсутність мотивації до навчання;

  • Слабкий розвиток вольової сфери школярів.

Ще К.Д. Ушинський писав: „Навчання, що базується лише на інтересі, не дає зміцніти волі учня, оскільки не все в навчанні цікаве, і доводиться багато брати силою волі”.

Навчання – це не стихійне повсякденне пізнання, тут необхідні спеціальні уміння та навички. До моменту закінчення початкової школи учням необхідно мати основний запас якостей: посидючість, терпіння, уважність, спостережливість, відповідальність.

Вони повинні вміти читати, аналізувати текст, володіти письмом, навичками рахунку. І якщо з якихось причин учителі та батьки не навчили дітей, не виробили в них відповідні навички – тоді їм важко вдається досягти успіху у середній та старшій школі. Вони не можуть проявити свої сильні сторони й викликають враження учнів малоздатних.

Проте є учні, які в молодшій школі навчалися легко і досягли успіху без особливої напруги. Коли ускладнюється шкільна програма, вимоги та навантаження збільшуються, а уміння та бажання працювати немає, учні перестають отримувати звичні заохочення. Навчальні неуспіхи, необхідність знов завойовувати авторитет призводять до зникнення мотивації до навчання, і дитина перестає вчитися.

По відношенню до навчання можна виділити такі типи невстигаючих учнів:

  1. Учні з гарним розвитком розумової діяльності, але з негативним ставленням до навчання.

  2. Учні з недостатнім розвитком розумової діяльності, що поєднується з позитивним ставленням до навчання.

  3. Учні з недостатнім розвитком розумової діяльності та негативним ставленням до навчання.

Найскладніша група – учні третього типу. І саме їх стає все більше. В.А. Сухомлинський відзначав, що учні рано усвідомлюють розумову нерівність, а тому їхні навчальні неуспіхи формують низьку самооцінку, внаслідок чого вони відчувають себе у чомусь обділеними.

У таких дітей формується демонстративність – риса, що пов’язана з потребою досягти успіху та прагненням привернути увагу оточуючих. Не маючи можливості самореалізуватися, самоствердитися у навчанні, вони прагнуть проявити себе неадекватною поведінкою, зовнішнім виглядом, хуліганськими вчинками. Не визнаючи навчальні задачі та „випадаючи” з процесу навчання, така дитина не може успішно навчатися. Тут треба формувати позитивну самооцінку на основі посильного матеріалу.

Після настання підліткового віку увага школярів переключається з діяльності, що організовується вчителем, на інші справи. Вони не слухають і не бачать того, що говорить і показує учитель. Не бажають навіть поміркувати над цим. Вони швидко викидають з пам’яті та легко забувають вивчений навчальний матеріал, не включаючи його у накопичену систему знань. Тому, якщо учень будь-якого віку не встигає у навчанні, учителеві треба спробувати встановити причину цього і для себе вирішити: що я хочу сформувати у даному учневі (кінцева мета) і який мій учень сьогодні (вихідні дані). При цьому треба пам’ятати, що в діаді „педагог-школяр” обидва суб’єкти взаємовпливають одне на одного. Результат матимемо у тому випадку, якщо будуть робитися зустрічні зусилля. Тому слід підібрати ефективні стимули 9зовнішні збудники) певної діяльності учня, щоби викликати корисні бажання та мотиви.

Але в кожному класі звичайно декілька таких учнів. І у виборі стимулів треба робити ставку не тільки на індивідуальні, вікові, але й типові загальнолюдські потреби.

Стимули навчання.

  1. Новизна навчального матеріалу. Нове, абсолютно не пов’язане з тим, що уже знайоме дітям, є незрозумілим і не викличе пізнавальної активності. Тому новизна повинна завжди спиратися на вітагенний (життєвий) досвід учнів.

  2. Незвичайність подачі.

  3. Практична значущість нових знань для життя, спілкування, кар’єри, престижу „Тільки ті знання, що використовуються, закріпляються у нашій свідомості”

(Д. Карнегі).

  1. Суперечливість матеріалу. Суперечливість завжди порушує передбачуваний порядок та пробуджує прагнення зрозуміти ситуацію та відновити гармонію. Можна використати протиріччя між науковими та побутовими поясненнями явища, між життєвим досвідом дітей те теоретичними знаннями тощо.

  2. Оцінка. Вона повинна бути справедливою, доцільною, доречною. Хоча водночас не стихають суперечки про те, чи потрібна вона і наскільки точно відтворює успіхи та невдачі школярів. Проте без зворотного зв’язку не може бути ефективної діяльності. Десь у глибині душі більшість дітей прагне навчатися добре. Ніхто не протестує проти добрих оцінок, їх не оскаржують. Невисока ж, але об’єктивна оцінка може примусити дитину краще вивчити навчальний матеріал. Неадекватна оцінка створює відчуття лицемірства, несправедливості і призводить до негативних результатів.

  3. Створення ситуації успіху. В.А. Сухомлинський писав: „Моральні сили для подолання своїх слабких сторін дитина черпає у своїх успіхах...”.

Давно доведено, що в основі творчого активного самопочуття будь-якої людини лежить віра у власні сили. Утвердження цієї віри неможливе без набуття досвіду досягнення та переживання успіху. Для учнів з низьким рівнем знань треба підбирати посильні завдання, завдання, для виконання яких не потрібний той навчальний матеріал, з якого він має негативні оцінки.

  1. Використання ігрових моментів, конкурсів, змагань. Гра доступна,

вона знімає розумову втому, підвищує оптимістичний настрій. Конкурси

та змагання дозволяють проявити себе, встановити дружні стосунки.

  1. Робота в парах або в групах. Діти обговорюють, зіставляють,

звіряють, оцінюють та коригують, співвідносять свої досягнення

з успіхами інших, дають самооцінку своїм діям. Відбувається

соціалізація учня. Виступ від імені групи є відповідальним та

почесним, дозволяє учневі самореалізуватися. У невстигаючого

учня виникає інформаційний запит, загострюється потреба у знаннях.

  1. Гумористичні відступи. Доречний жарт, веселе оповідання,

невеликий розіграш – все це сприяє розрядженню обстановки,

стимулює подальшу роботу. Якщо вчитель жартує, значить, він

передбачає наявність високого інтелекту у тих, до кого він звертається,

а отже, у такий спосіб він виявляє повагу до учнів, підкріплюючи

їхню самоповагу.

  1. Чергування різних видів діяльності (більш напружених розумових дій

та короткочасних розслаблень, та ж фізкультхвилинка, наприклад).

11. Поважне ставлення до особи учня, визнання його ділових та особистих якостей. Довіра до учнів, надання педагогічно виправданої свободи.



Рекомендована література по темі:

Формування мотивації

навчальної діяльності школярів .


  1. Алферова О.Д. Формування відповідального ставлення до навчання. Навчальний посібник. – 1984р.

  2. О.Федько. Я (не ) хочу вчитися!

« Завуч », № 26, 2006 р.

  1. Г.Моськіна. Експертиза стану викладання предметів.

« Завуч », № 32, 2005 р.

  1. Зязюн І.А. Гуманістична стратегія і практика навчального процесу.

« Рідна школа », №8, 2000р.

  1. Л. Ю. Ковальова. Причини низького рівня знань у школі.

„ Управління школою”, № 12,2004 р.

6. І. Бідюк. Як запобігти низькій успішності учнів.

„ Директор школи”, № 17, 2005 р.

  1. Т. Денисова. Правила, яких має дотримуватися вчитель

щодо невстигаючих учнів.

„Завуч”, № 11, 2000 р.

7. Покарання та заохочення: чи стане навчання радістю?

„Директор школи”, № 9, 2003 р.



Доповідь "Формування мотивації навчальної діяльності школярів ."
  • Украинский язык
Описание:

 Серед проблем, що постають перед сучасною освітою , є одна , яка кожного дня набуває все більшої актуальності - як навчити дитину вчитися , як вирішити проблему низького рівня знань .

Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності. І щоб учень займав активну позицію в процесі цієї навчальної діяльності, він повинен мати потужні джерела мотивації навчання.

Доповідь розрахована для обговорення на засіданнях педрад.

Автор Барська Віра Володимирівна
Дата добавления 02.01.2015
Раздел Украинский язык
Подраздел
Просмотров 1059
Номер материала 20185
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓




Похожие материалы