Главная / Директору-завучу / Доповідь: "Форми контролю знань"

Доповідь: "Форми контролю знань"


ПОЛІТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ

КРИВОРІЗЬКОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ






ДОПОВІДЬ

на тему: «Призначення контролю і вимоги до нього. Форми і методи контролю»




Виконала:

викладач економічних

дисциплін Виговська М.В.







Кривий Ріг

2009


Контроль знань і умінь студентів - один з найважливіших елементів навчального процесу (рис. 4). Від його правильної організації багато в чому залежать ефективність керування навчально-виховним процесом і якість підготовки фахівця. Навчання не може бути повноцінним без регулярної й об'єктивної інформації про те, як засвоюється студентами матеріал, як вони застосовують отримані знання для розв'язання практичних задач. Завдяки контролю між викладачем і студентом встановлюється "зворотний зв'язок", що дозволяє оцінювати динаміку засвоєння навчального матеріалу, дійсний рівень оволодіння системою знань, умінь і навичок і на основі їхнього аналізу вносити відповідні корективи в організацію навчального процесу.

За дотримання ряду вимог контроль дає необхідний навчальний і виховний ефект, тому він повинен бути[ 12]:

планомірним і систематичним, тобто здійснюватися відповідно до
запланованого ходу навчально-виховного процесу, складати його органічну
частину і будуватися на основних питаннях програми навчання. Це вимагає
безупинного вивчення рівня оволодіння студентами системою знань, умінь
і навичок;

  • об'єктивним, що дозволяє реально оцінити успіхи й недоліки навчальної діяльності студентів, правильно установити ступінь оволодіння знаннями й уміннями, що виключає суб'єктивні оцінні судження, засновані на недостатнім вивченні студентів. Об'єктивність перевірки визначається багатьма факторами: науковою обґрунтованістю і розробленістю цілей і змісту навчання, вимог до знань, умінням і навичкам студентів, добором об'єктів і змісту перевірки, відповідністю змісту знань, що перевіряються, цілям перевірки;

  • всебічним, тобто найбільш повно виявляти фактичний рівень засвоєння студентами навчальної інформації, охоплювати всі розділи програми, забезпечувати перевірку засвоєння не тільки предметних знань, але й світоглядних ідей, а також загально навчальних і спеціальних умінь г навичок.

Поточний контроль є одним з основних видів перевірки знань, умінь і навичок студентів. Основне завдання поточного контролю - регулярне керування навчальною діяльністю студентів і її корегування. Він дозволяє* одержувати безупинну інформацію про хід і якість засвоєння навчального матеріалу і на основі цього оперативно вносити зміни в навчальний процес. Іншими завданнями поточного контролю є стимуляція регулярної, напруженої і цілеспрямованої роботи студентів, активізація їхньої пізнавальної діяльності; визначення рівня оволодіння уміннями самостійної роботи, що вивчались, створення умов для їхнього формування.

Проведення поточного контролю - це продовження навчальної; діяльності викладача. Поточний контроль є органічною частиною всього навчального процесу, він тісно пов'язаний з викладом, закріпленням, повторенням і застосуванням навчального матеріалу. Поточний контроль здійснюють у всіх організаційних формах навчання. При цьому він може бути особливим структурним елементом організаційної форми навчання і може сполучатися із самим викладом, закріпленням, повторенням, навчального матеріалу.

Під час організації поточного контролю необхідно домагатися свідо­мого, а не формального, механічного засвоєння студентами навчального матеріалу.

Поточний контроль повинен займати невелику частину навчального,* заняття, не можна допускати великих інтервалів у контролі кожного студента,

та тренуватись розв'язуючи типові задачі.

III рівень - умінь і навичок. На третьому рівні засвоєння студент вміє виконувати дії, загальна методика та послідовність (алгоритм) яких вивчені на заняттях, але зміст і умови їх виконання нові.

Найбільш простий приклад дій на цьому рівні - розв'язання нетипових задач.

На цьому рівні розрізняють два різновиди засвоєння - вміння і навички. Навички. Дії виконуються автоматично. Обдумування кожної операції обмежено часом.

Природно, для оволодіння вмінням і навичками недостатньо зрозуміти, запам'ятати інформацію і відтворити її. Необхідно виконувати вправи, провести тренування, засвоїти методично доцільну послідовність дій.

IV рівень - творчості. Як відомо, творчістю вважають прояв продук­тивної активності людської свідомості. Під творчою діяльністю в навчальному закладі розуміють не тільки створення раніше не створеного, не запропоно­ваного ніким (об'єктивна новизна), але й створення студентом невідомого йому, відомого викладачам або спеціалістам (суб'єктивна новизна).

Щоб вивести студента на рівень творчості, безумовно, не досить, щоб він оволодів знаннями, вміннями, навичками з набору навчальних елементів. Необхідно навчити його вмінню самостійно здобувати необхідні знання і вміння. Для цього в педагогічний процес слід внести спеціальні творчі завдання, вивчення творчої діяльності за спеціальною методикою.

Тестовий контроль як один з методів особистісні орієнтованої технології навчання

Слово "тест" прийшло із старофранцузької мови. Означає невеличку посудину з випаленої глини, що використовувалася алхіміками.

Тесі (Тезі) в перекладі з англійської - іспит, випробування.

У сучасній українській мові слово "тест" означає "проба", "іспит", "перевірка" і вживається (в основному) в галузях психології, педагогіки, медицини.

Хоча справа тестування для нашої країни не нова, але тільки на початку 90-х років були опубліковані зразки тестів для випускних екзаменів у школах. У США створено понад 2500 тестових центрів, де спеціально готують кваліфі­кованих фахівців, розробка одного тесту коштує майже 200 тис. доларів. Виникла ціла наука - тестологія. У 20-х роках тести широко використову­валися в багатьох галузях суспільного життя. У світі тести застосовувались, щоб встановити рівень здібностей обдарування, професійних уподобань дітей.

Тестування або тестовий контроль - це процедура визначення рівня підготовки фахівців у певній галузі знань, психологічного, фізичного та

розумового стану, професійної придатності, обдарованості та інших якостей особи за допомогою системи спеціально підготовлених знань.

Тест складається з трьох частин - інструкції, завдання, еталону. Тестування-це метод педагогічної діагностики, за допомогою якого вибір поведінки, що презентує передумови чи результат навчального процесу, повинен максимально відповідати принципам зіставлення, об'єктивності, надійності та вимірів, повинен пройти обробку й інтерпретацію та бути прийнятим для застосування в педагогічній практиці. Тестовим називається завдання (запитання, задача), для якого може бути попередньо визначена (сформульована) єдино можлива правильна відповідь. Така відповідь є еталоном, з яким порівнюють відповідь

випускника.

Тест або контролююча програма - сукупність завдань, що використо­вуються підчас тестової перевірки.

У практиці тестування розрізняють психологічні й педагогічні тести. Педагогічний тест - це система завдань специфічної форми, визна­ченого змісту, наростаючої складності, яка дозволяє якісно оцінити структуру та виміряти рівень знань, вмінь і навичок.

У педагогічній практиці використовуються два види тестів: • тест досягнень - який призначений для з'ясування рівня засвоєння знань, умінь у процесі навчання, по завершенні вивчення теми, розділу або всієї навчальної дисципліни, під час атестації випускників по закінченні навчального закладу. Використовують їх на всіх етапах дидактичного процесу. Вони можуть забезпечити всі види контролю, облік успішності

академічних досягнень;

тест професійної компетенції - це система контрольних завдань стандартизованої форми, орієнтованих на вимір і оцінку обсягу, повноти, системності, міцності та осмислення професійних знань, а також дієвості й самостійності умінь випускника вищого навчального закладу, які дозволяють спів ставити рівень його досягнень у процесі професійної підготовки з еталонними вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики до профе­сійних умінь, які характеризують здібність і здатність випускника виконувати соціально-виробничі функції на певному рівні кваліфікації та кваліфікаційної спеціалізації в конкретній сфері праці.

Тест інтелекту - який повинен з'ясувати стан мислення, нам' яті, уваги

та інших характеристик психічного розвитку особи.

Форма (формат) тестових завдань закритої форми із запропонованими відповідями, із яких вибирають одну правильну, та відкритої - з вільно-конструйованими ВІДПОВІДЯМИ.

Тести можна класифікувати за такими критеріями:

Тестові завдання закритої форми

Альтернативні тестові завдання передбачають наявність двох варіантів організації відповіді типу "так - ні"; "правильно - неправильно" тощо. Як правило, їх використовують для грубої перевірки правильності вибору або прийняття рішення у згорненій формі.

Тестові завдання з множинним вибором передбачають принаймні три можливі відповіді (але не більше п'яти). Завдання такого типу доцільно використовувати у тих випадках, якщо необхідно перевірити уміння правильно відтворювати отримані знання.

У такому типі тестових завдань із запропонованих декількох відповідей правильною є лише одна. Під час складання таких завдань виникають труднощі у підборі дистракторів - варіантів відповідей, що повинні бути

достатньо схожими на правильні.

У свою чергу, завдання з множинним вибором діляться на види згідно з принципом підбору правильних та доречних відповідей.

Тестові завдання з простим множинним вибором, відповіді на які будується за принципом класифікації, є проміжною ланкою між альтернативними тестовими завданнями та тестовими завданнями з множинним вибором. їх доцільно використовувати тоді, коли кількість можливих варіантів відповідей менше трьох, але відповідь більш складна,

ніж відповідь типу "так" - "ні".

Тестові завдання з множинним вибором (матричні), при побудові відповідей на які використовується принцип класифікації, доцільно використовувати під час перевірки умінь вільного орієнтування у групі схожих понять, явищ, процесів тощо.

Тестові завдання, у відповідях, на які застосовано принцип кумуляції, доцільно використовувати для перевірки повноти знань та умінь.

Запитальна частина таких завдань, в основному, має порівняльний зміст: одна з декількох відповідей має бути найкращою, можливо правиль­ною, найбільш правильною, найбільш повною, що частіше трапляється. У зв'язку з цим у запитальній частині завдань рекомендують використовувати вирази типу "як правило", "звичайно", "найбільш часто", "головна причина", "найчастіше", "частіше над усе" тощо.

Для перевірки знань і вмінь використовують також тестові завдання, відповіді на які побудовані за принципом циклічності.

Підчас складання тестових завдань із множинним вибором можливе використання сполучення всіх зазначених вище принципів.

Тестові завдання, що побудовані за принципом відновлення відповідності частин, є модифікацією тестових завдань із множинним вибором. Завдання подаються у вигляді двох чи більше колонок слів, фраз, графічних зображень, цифрових або літерних позначень тощо. Кожен елемент у відповідній колонці нумерується цифрою або літерою. Тому, хто

тестується, необхідно визначити відповідність елементів, розмішених у різних колонках, тобто вибрати ті, що пов'язані один з одним.

Складаючи такі завдання, треба дотримуватись правил:

перелік елементів у першій колонці повинен складатися з однорідних

елементів. Кількість останніх може бути будь-якою, але доцільно не більше п’яти:

для уникнення можливого приписування останнього запитання до останньої, ще невикористаної відповіді, кількість елементів у кожній колонці має бути різною;

відповіді рекомендується розміщувати у логічній, алфавітній, цифровій або хронологічній послідовності;

інструкція повинна чітко вказувати на принцип підбору відповідей, а також на можливість використання відповіді один або кілька разів.

Тестові завдання на відповідність (на асоціативні зв'язки) дають можливість установити знання фактів, взаємозв'язків та знання термінології, позначень, методик тощо.

Тестові завдання та порівняння й протиставлення (на аналіз взаємозв'язку) рекомендують для перевірки умінь виявляти розпізнавальні ознаки різних явищ, ситуацій тощо. Виконуючи такі завдання, той, хто тестується, аналізує запропонований матеріал, синтезує його та робить відповідні висновки. У разі аналізу запропонований до тестування матеріал поділяється на окремі частини і визначаються їхні відносини; у разі синтезу - окремі частини або елементи запропонованого матеріалу поєднуються в одне ціле.

Тестові завдання, побудовані за принципом запитань із множинними відповідями "правильно-неправильно", використовують в ситуаціях, коли відповіді або рішення можуть бути тільки правильними або неправильними (на відміну від тестових завдань з однією правильною відповіддю), не мають жодних відтінків переваги і є категоричними. Крім того, досить часто на запропоноване запитання існує декілька правильних відповідей. У такому разі вважається, що тестується глибина знань, розуміння різних аспектів явищ, процесів тощо.

Завдання цього типу містять основу, до якої, як правило, пропонують чотири пронумеровані відповіді. Така основа може подаватися у формі твердження, фрагментів тексту, ілюстрацій тощо. Відповіді повинні бути тільки правильними або неправильними (на відміну від тестових завдань з однією найбільш правильною відповіддю). В інструкції обов'язково наводиться правило вибору відповіді.

Тестові завдання на визначення причинної залежності вико­ристовують для перевірки розуміння певної причинної залежності між двома явищами.

Запитання складається так, що кожне з двох тверджень, пов'язаних

сполучником "тому, що", є повним і чітко сформульованим реченням. Тому, хто тестується, спочатку необхідно визначити правильне чи неправильне кожне з двох тверджень окремо, а лише потім, якщо обидва правильні, визначити, правильна чи неправильна причинна залежність між ними.

Тестові завдання відкритого типу, що передбачають вільні відповіді тих, хто тестується, є завданнями без запропонованих варіантів відповідей і використовуються для виявлення знань термінів, визначень, понять тощо. Той, хто тестується, виконує завдання за власним баченням. За змістом тестове завдання відкритого типу є твердженням з невідомою змінною.

Складання тестових завдань відкритого типу рекомендують розпочи­нати з постановки запитання. Далі формується правильна відповідь таким чином, щоб ключове слово було на початку відповіді, а навчальний елемент, знання якого має бути перевірено, - у кінці. З правильної відповіді вилучається відповідний навчальний елемент, і тестове завдання готове.

Для запобігання розкриттю тестових завдань відкритої та закритої форм у процесі тестування рекомендують застосовувати так звані фасетні тестові завдання, зміст запитальної частини яких зменшується без зміни тематичної спрямованості завдання у цілому.

Тестові завдання на відтворення правильної послідовності (комбінації) потребують переструктурування даних або елементів будь-якої комбінації. Використання таких завдань доцільне для тестування умінь і знань правильної послідовності дій (нормативної діяльності), алгоритмів діяльності, послідовностей, технологічних прийомів тощо. Можливе також їх використання під час тестування знань загальноприйнятих формулювань визначень, правил, законів, фрагментів нормативних

документів тощо.

Такі тестові завдання використовують, як правило, у вигляді уявної моделі дій, уявного тренажера тощо. Той, хто тестується, повинен проставити порядкові номери компонентів дій, розміщених у вільному порядку.

За необхідністю, завдання можна супроводити певною назвою, а також визначити початок запропонованої послідовності слів.

Тестові завдання закритої форми повинні складатися з трьох

компонентів:

інструкції з їх виконання;

запитальної(змістової) частини;

відповіді(ей).

Застосування тестів об'єктивного контролю рівня освітньо-професійної підготовки

Сучасні вимоги підвищення ефективності педагогічної діагностики знань і умінь випускників ВНЗ передбачають застосування новітніх технологій кваліфікаційного контролю. Технологія формування тестового

завдання дає змогу включати в екзаменаційні білети велику кількість питань з необхідних тем або розділів навчальних дисциплін. Проведення державного кваліфікаційного екзамену у формі тестування є ефективним засобом педагогічного контролю.

Тести досягнень, що використовуються для визначення рівня професійної підготовки фахівців, отримали назву тести професійної компетенції.

Тест професійної компетенції - це система контрольних завдань стандартизованої форми, орієнтованих на вимір і оцінку обсягу, повноти, системності, міцності та осмислення професійних знань, а також дієвості й самостійності умінь випускника вищого навчального закладу, які дозволяють співставити рівень його досягнень у процесі професійної підготовки з еталонними вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики до професійних умінь, які характеризують здібність і здатність випускника виконувати соціально-виробничі функції на певному рівні кваліфікації та кваліфікаційної спеціалізації в конкретній сфері праці.

На тестовому іспиті кандидат повинен підтвердити не тільки наявність знань, навичок і умінь, а й здатність приймати правильні рішення.

Встановлення змістовної і структурної відповідності завдань тесту реальній професійній задачі є найважливішим етапом розробки тестів професійної компетенції. Для цього використовують специфікацію тесту.

Специфікація тесту включає:

змістовний аналіз професійної задачі, її можливих форм і особливостей;

вичленення змісту професійних умінь;

встановлення структурних компонент умінь;

змістовний аналіз кожного компоненту для виділення обумовлювальних його знань;

систематизацію знань і опис стратегії їх конструювання;

зразки тестових завдань і виклад стратегії конструювання.

Технології тестового атестаційного (державного) іспиту (стандарти­зованого тестового контролю) є замкненим циклом, що включає такі технологічні етапи:

" створення системи базових тестових завдань;

конструювання тесту;

проведення тестового іспиту;

оцінювання ступеня досягнення кінцевих цілей освітньо-професійної підготовки студентів відповідно до об'єктивних критеріїв.

Тестовий державний іспит використовується, якщо встановлення рівня сформованості певних вмінь(якості вирішення окремих задач діяльності або рівня сформованості окремих здатностей) під час захисту кваліфікаційної роботи неможливо. У цьому випадку рівень сформованості умінь

встановлюється опосередковано за допомогою ситуаційних тестів, критеріально-орієнтованих тестів досягнень, які складаються з ціле­спрямованих наборів тестових завдань, призначених для оцінювання рівня сформованості знань щодо орієнтувальних основ дій, які є адекватними діяльності вирішення проблемних ситуацій, що властиві майбутній соціальній і виробничій діяльності випускників ВНЗ. Кількість та форми завдань у такому тесті можуть бути досить різноманітними, але можливе використання однієї форми.

Доповідь: "Форми контролю знань"
  • Директору-завучу
Описание:

Контроль знань і умінь студентів - один з найважливіших елементів навчального процесу (рис. 4). Від його правильної організації багато в чому залежать ефективність керування навчально-виховним процесом і якість підготовки фахівця. Навчання не може бути повноцінним без регулярної й об'єктивної інформації про те, як засвоюється студентами матеріал, як вони застосовують отримані знання для розв'язання практичних задач. Завдяки контролю між викладачем і студентом встановлюється "зворотний зв'язок", що дозволяє оцінювати динаміку засвоєння навчального матеріалу, дійсний рівень оволодіння системою знань, умінь і навичок і на основі їхнього аналізу вносити відповідні корективи в організацію навчального процесу.

Автор Выговская Марина Владимировна
Дата добавления 06.01.2015
Раздел Директору-завучу
Подраздел
Просмотров 410
Номер материала 38829
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓