Главная / Другое / Доповідь на тему: "Собівартість перевезень"

Доповідь на тему: "Собівартість перевезень"

hello_html_m7f23fa4d.gifВеличина вартості визначається кількістю суспільно необхідного робочого часу для виробництва продукту. Витрати суспільно необхідної праці на виготовлення того або іншого продукту є суспільними витратами виробництва, вони утворюють вартість цього продукту праці.

Вартість продукції складається з вартості спожитих засобів виробництва, вартості продукту, створеного необхідною працею, вартості продукту, створеного додатковою працею.

Собівартість продукції є частина вартості, тобто частина суспільних витрат виробництва. У неї входить вартість спожитих засобів виробництва і вартість продукту, створеного необхідною працею, не входить вартість продукції, створеної додатковою працею (за винятком витрат на соціальне страхування). Отже, собівартість продукції утілює минулу працю, пов’язану зі спожитими засобами виробництва, і ту частину живої праці, яка створює необхідний продукт.

На транспорті визначають собівартість перевезень по мережі, залізницям і відділенням дорогий за наступними показниками:

собівартість 10 тарифних ткм (для відділень дорогий — 10 експлуатаційних т-км);

собівартість 10 пассажиро-км.;

собівартість 10 приведених т-км.

Рівень собівартості залежить від багатьох показників: технічного прогресу, організації технологічних процесів, об'єму продукції, що випускається, продуктивності праці, норм витрати робочої сили, матеріалів, палива, електроенергії, ступені використання машин, устаткування і т.д. Собівартість продукції — один з найважливіших показників роботи соціалістичних підприємств.

Величина транспортних витрат має важливе значення при рішенні ряду народногосподарських завдань, зокрема, для раціонального розміщення підприємств, встановлення вигідних зон розповсюдження продукції, розподілу перевезень між різними видами транспорту.

Основними методами розрахунку собівартості перевезень є: розрахунок витрат по окремих статтях і елементах витрат; розрахункових ставок.

Метод розрахунку експлуатаційних витрат по окремих статтях і елементах витрат з подальшим визначенням собівартості перевезень дозволяє проводити розрахунки з найбільшою точністю.

Порядок розрахунків при цьому методі наступний: на підставі заданого об'єму перевезень і техніко-виробничих показників використання рухомого складу розраховують потрібні пробіги рухомого складу, визначають інші кількісні показники, необхідні для розрахунків (парки локомотивів і вагонів, кількість, потужність і протяжність постійних пристроїв і ін.); встановлюють на одиницю роботи норми витрати робочої сили, палива, матеріалів, електроенергії і інших витрат в натуральному і грошовому виразі, а також інші нормативи (міжремонтні пробіги і терміни, норми амортизації і т. д.); розглядають всі статті експлуатаційних витрат: по кожному елементу витрат даної статті витрат вибирають відповідний спосіб розрахунку; по кожній статті витрати визначають потрібний контингент працівників і фонд заробітної плати, витрати на паливо, матеріали, електроенергію і інші витрати, необхідні для виконання заданого об'єму перевезень; підсумовуванням розрахованих по статтях витрат визначають загальну суму експлуатаційних витрат, діленням якої на даний об'єм перевезень обчислюють собівартість перевезень.

Метод розрахунку експлуатаційних витрат по окремих статтях і елементах витрат (метод безпосереднього розрахунку) широко застосовують при плануванні і аналізі експлуатаційної діяльності підрозділів залізничного транспорту. Недоліком цього методу є великий об'єм розрахункової роботи.

При техніко-економічних розрахунках широко застосовують метод розрахункових ставок. Суть його полягає в наступному. Експлуатаційні витрати окремих статей групують за ознакою залежності їх від відповідних вимірників, що дає можливість не проводити розрахунки витрат по кожній окремій статті, а користуватися сумами витрат по групах статей.

Розрахунок собівартості перевезень проводиться в наступному порядку:

1. Розрахунок розрахункових ставок.

Залежні від руху витрати мережі, залізниці або відділення дорогі за планом або звіту розподіляють на ряд груп, пов'язаних з тим або іншим вимірником (вагоно-вісе-кілометри, вагоно-вісе-години, локомотиво-кілометри і ін.); встановлюють величину кожного окремого вимірника, з яким пов'язана та або інша група витрат; діленням сум витрат кожної групи на величину відповідного вимірника визначають витратні ставки.

2. Розрахунок собівартості перевезень.

Виявляють техніко-економічні особливості даних перевезень (вид тяги, рід вантажу, склад вагонного парку, навантаження на вісь вагону, вагу потягу, дільничну швидкість руху потягів, середньодобовий пробіг вагонів і локомотивів, порожній пробіг вагонів, допоміжний пробіг локомотивів і т. д.) і розраховують величини кожного вимірника, витрата яких необхідна для виконання даного об'єму перевезень; розраховані величини вимірників умножають на відповідні витратні ставки і визначають експлуатаційні витрати кожної групи, пов'язаної з тим або іншим вимірником; витрати всіх цих груп підсумовують і отримують залежні від руху витрати; збільшенням до них відповідної частки витрат, не залежних від розмірів руху, визначають загальну суму експлуатаційних витрат, необхідну для виконання даного об'єму перевезень; діленням загальної суми експлуатаційних витрат на об'єм перевезень визначають собівартість перевезень.

Перевагою методу розрахункових ставок в порівнянні з методом безпосереднього розрахунку є значне зменшення розрахункової роботи. Сфера його застосування — техніко-економічні розрахунки. Разом з тим слід мати на увазі, що розрахункові ставки, розраховані за звітними даними, можуть відображати в собі і недоліки попередньої виробничо-фінансової діяльності даного підрозділу (невиконання завдань по використанню рухомого складу, наднормові роботи, простої і т. д.). Тому на всіх стадіях розрахунку витратних ставок необхідний ретельний аналіз вимірників і експлуатаційних витрат. Визначення витратних ставок можна проводити і за плановими даними.

Структура собівартості по елементах витрат в значній мірі визначається характером технологічних процесів. Так, частка елементу «матеріали і сировину» на промисловому транспорті складає 3%, а в промисловості — 69%. Це пояснюється особливістю транспорту як галузі виробництва. Транспорт не створює продуктів у вигляді речей, тому сировини йому не вимагається, а матеріали необхідні лише для ремонту, змісту і експлуатації технічних засобів.

Структура собівартості змінюється також під впливом розвитку техніки і вдосконалення організації виробництва і праці. У собівартості безперервно (відносно) зменшується частка живої праці і зростає частка упредметненої праці, що закономірно в умовах технічного переозброєння промислового транспорту, механізації і автоматизації трудомістких процесів.

У собівартості продукції в деяких ППЖТ близько половини витрат доводиться на локомотивне господарство, приблизно 18% — на господарство шляху, 12% — на господарство руху і вантажної роботи.

На промисловому транспорті структура собівартості як по господарствах, так і по елементах витрат неоднакова по підприємствах і об'єднаннях. Так, на малодіяльних під'їзних шляхах немає служб і відділів, немає свого парку локомотивів і вагонів, вони обслуговуються рухомим складом МПС. Основну суму витрат тут складає заробітна плата з нарахуваннями.

У об'єднаних господарствах структура витрат розрізняється при різних видах тяги. На залізорудних і гірничо-збагачувальних комбінатах і у вугільній промисловості великий розвиток отримала електрична тяга, тому в структурі собівартості перевезень частка витрат на електроенергію вища, ніж в об'єднаних господарствах інших галузей, де перевезення здійснюються тягою тепловоза.



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Політехнічний технікум

Криворізького Технічного Університету








ДОПОВІДЬ

на тему: «Собівартість перевезень на залізничному транспорті»








Складено:

Викладачем

економічних дисциплін

Виговською М.В.





Кривий Ріг

2007

Доповідь на тему: "Собівартість перевезень"
  • Другое
Описание:

На промисловому транспорті структура собівартості як по господарствах, так і по елементах витрат неоднакова по підприємствах і об'єднаннях. Так, на малодіяльних під'їзних шляхах немає служб і відділів, немає свого парку локомотивів і вагонів, вони обслуговуються рухомим складом МПС. Основну суму витрат тут складає заробітна плата з нарахуваннями.

 

У об'єднаних господарствах структура витрат розрізняється при різних видах тяги. На залізорудних і гірничо-збагачувальних комбінатах і у вугільній промисловості великий розвиток отримала електрична тяга, тому в структурі собівартості перевезень частка витрат на електроенергію вища, ніж в об'єднаних господарствах інших галузей, де перевезення здійснюються тягою тепловоза.

Автор Выговская Марина Владимировна
Дата добавления 06.01.2015
Раздел Другое
Подраздел
Просмотров 334
Номер материала 38893
Скачать свидетельство о публикации

Оставьте свой комментарий:

Введите символы, которые изображены на картинке:

Получить новый код
* Обязательные для заполнения.


Комментарии:

↓ Показать еще коментарии ↓